ПРАВОВА ПРИРОДА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВА ПРИРОДА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ

29.09.2022 14:25

[2. Юридические науки]

Автор: Тимошенко Єлизавета Анатоліївна, аспірантка Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України»


Постановка проблеми. Складність та практична важливість штучного  інтелекту є одними з основних його характеристик не лише в технологічній сфері, в площині якої вирішуються структурно-функціональні задачі щодо розвитку та вдосконалення систем, нарощування потужності, безпечності, доступності штучного інтелекту, але й у правовій площині. Таким  чином, феномен штучного інтелекту (далі – ШІ) як елемент  правової дійсності стає все більш затребуваною темою для досліджень. В межах системи таких досліджень  вирішуються численні питання щодо визначення функціонального категоріального апарату, механізму гарантування безпечних умов застосування технологій штучного  інтелекту, а також сукупність сучасних тенденцій до «соціалізації штучного інтелекту» – визначення та закріплення принципово нової, специфічної форми суб’єктності штучного  інтелекту як електронної особи [9], правового еквіваленту фізичної особи [4], юридичної особи [5], особи зі статусом, аналогічним із міжнародним правовим статусом тварин [7], а також в якості «квазісуб’єктів цивільних відносин» [6] .

Таке розмаїття підходів та пропозицій щодо категоріальної визначеності  та остаточної «правової оболонки» штучного інтелекту як вже самостійного учасника правових відносин, носія автономної волі у визначенні власної юридично обґрунтованої поведінки, суб’єкта відповідальності та інших аспектів практичного існування в якості окремого суб’єкта правовідносин випливає насамперед із широкої кількості функцій, якостей та технологічних особливостей технологій штучного інтелекту, що важко піддаються як узагальненню, так і індивідуальному дослідженні у «препарованому» вигляді. 

Однак просування у вказаних темах вимагає не лише технологічний, комерційний чи суто науковий інтерес до феномену ШІ та його можливостей, але і важливі правові механізми безпеки та ефективного регулювання застосування ШІ у різних сферах. Втім саме ступінь зацікавленості суспільства та професійних спільнот до окремих характеристик та якостей ШІ породжує низку суперечливих підходів не лише до його фактичного сприйняття, але і щодо спрямування дослідницьких та нормотворчих кроків.

Викладення основного матеріалу. Питання визначення правового статусу штучного інтелекту виникає та набуває поширення насамперед через технічні здібності сучасних систем ШІ, результати функціонування яких випереджають навіть найбільш сміливі очікування у плані складності, опрацьованості та глибини аналітичних здібностей вказаних систем. 

Наведене, з одного боку, цілком ґрунтовно висвітлює досягнення технологій ШІ як об’єкт особливої уваги правової та наукової спільноти. З іншого ж – наявна інерція стрімкого зростання суспільного інтересу до ШІ дещо порушує оптимальний фокус на тематику, даючи підґрунтя для конспірологічних поглядів на майбутнє штучного інтелекту та наслідки його стрімкого розвитку. Філософсько-правове опрацювання вказаної проблеми має спрямовуватись, на думку автора, саме на пошук шляхів органічного поєднання концептуальних напрацювань щодо штучного інтелекту, за якого буде дотримано балансу зростаючого інтересу як рушійної сили розвитку технологій ШІ та обґрунтованих застережень і міркувань безпеки. Таким чином, в узагальненому вигляді слід відзначити наявність, серед  іншого, двох протилежних підходів до заходів сприяння розвитку технологій ШІ:

1. Забезпечення максимального сприяння. За даного підходу науковці, правники та представники сфери інформаційних технологій наголошують на позитивних якостях та надмірних показниках при використанні штучного інтелекту в більшості сфер життєдіяльності (охорона здоров’я, оборонний сектор, освітній процес тощо), а отже акцентують основну увагу на важливості створення сприятливого технологічного, економічного та правового середовища для розвитку та поширення технологій штучного інтелекту. За даного підходу безпековий аспект відходить на другорядний план, не будучи  виключеним із системи факторів при аналізі наслідків прогресу штучного інтелекту. Представники правової науки, яких автор відносить до адептів даного підходу, розглядають передусім перспективи техніко-юридичного вдосконалення та лібералізації законодавства щодо штучного інтелекту. Найбільш прогресивним напрямком даного блоку концептуальних поглядів є дослідження перспектив інтеграції штучного інтелекту до існуючого комплексу правових відносин в якості специфічного суб’єкта, для якого має бути передбачено правозахисний механізм, механізм відповідальності,  адаптовані алгоритми визначення етичних питань та ін.

2. Пріоритету ефективного правового регулювання. В даному узагальненому  підході представники окремих галузей наголошують на високих ризиках для правопорядку, існуючої системи цінностей та навіть для життя і здоров’я людей у разі неконтрольовано швидкого поширення та розвитку можливостей штучного інтелекту (як у вигляді окремих систем, так і всього комплексу технологій ШІ). Ґрунтуючись на подібних переконаннях автори вдаються часом до песимістичних прогнозів, якими обґрунтовують пріоритетність питань безпеки у темі прогресу штучного інтелекту. Втім, застереження щодо штучного інтелекту як джерела загроз, мають різну спрямованість та походження. Нерідко це походження переважно антропогенного характеру. 

Так, Г. О. Андрощук із власних досліджень робить висновок  про наявність наступних кримінально-правових загроз, що пов’язуються із використанням можливостей штучного інтелекту : 1) високий рівень небезпеки через технологічні особливості аудіо- та відеоуособлення; 2) використання безпілотних автомобілів як зброї; 3) прояви індивідуального фішингу; наслідки порушень систем, керованих штучним інтелектом; 4) масштабний шантаж та фейкові новини, створені ШІ; 5) зміїна олія (Snakeoil) – продаж шахрайських послуг під виглядом ШІ; 6) «отруєння» даних; 7) неправомірне використання військових роботів та дронів; 8) обман розпізнавання облич; 9) боти-зломщики [3] та ін. При цьому вчений поділяє наявні ризики на три окремі рівні, що демонструє деталізовану та розгалужену мережу можливостей застосування штучного інтелекту у злочинних цілях. Однак, доцільно зазначити, що в наведених проявах штучний інтелект лише задає певну специфіку, але сам факт злочинного спрямування його можливостей є результатом вольового рішення чи злочинної недбалості створювача чи користувача.

І. Маск вважає ШІ найбільшою екзистенційною загрозою [2], однак обґрунтовуючи саме даним переконанням власні прогресивні винаходи просуває, зокрема, технології Neuralink [1], які нерідко прокламуються як відповідь розуму людини на загрозливі перспективи розвиненого ШІ.

Два наведені приклади у поєднанні демонструють, на думку автора, передусім високу функціональну (інструментальну) цінність штучного інтелекту. Однак спектр можливостей технологій ШІ дійсно створює новий рівень як технічного забезпечення корисних напрямків діяльності, так і правових загроз. Різниця лише у відповідному ракурсі розгляду категорії ШІ чи окремих його властивостей.

Висновки. Окремі аспекти дослідження штучного інтелекту підлягають індивідуальному вивченню та поглибленій деталізації. Одночасно, слід викласти висновок про те, що у філософсько-правовому вимірі постає окремим порядком питання належного поєднання інтересів та застережень окремих дослідницьких течій з метою забезпечення балансу поглядів та органічного спрямування інтелектуального ресурсу в межах теми правової природи штучного інтелекту.

Так, вагоме значення мають подальші напрацювання узагальнюючого характеру, в межах яких відбуватиметься пошук ефективних моделей правового забезпечення розвитку технологій ШІ із дотриманням міжгалузевого принципу.

Література

1. Pedada Sindhusha. Neuralink by Elon musk. Neurodevelopmental Disorders and Treatment. URL : https://www.pulsus.com/scholarly-articles/neuralink-by-elon-musk.pdf (дата звернення 19.09.2022)

2. Piper К. The case for taking AI seriously as a threat to humanity. URL : https://www.cs.fsu.edu/~langley/CIS3250/2019-Spring/ai-danger-to-humanity.pdf

3. Андрощук Г. О. Штучний інтелект : економіка, інтелектуальна власність, загрози. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2021. № 2. С. 56-74. URL : https://doi.org/10.33731/22021.236555 (дата звернення 19.09.2022)

4. Баранов О. А. Ідентифікація робота з штучним інтелектом як суб’єкта права. Інтернет речей: проблеми правового регулювання та впровадження : Матеріали другої наук.-практ. конф., 29 лист. 2018 р., м. Київ / Упоряд. : В. М. Фурашев, С. О. Дорогих. – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2018. – 168 с. С. 8-12. URL : http://ippi.org.ua/sites/default/files/zbirnik_tez_19.12.2018-maket_3-converted.pdf (дата звернення 20.09.2022)

5. Єфремова К. В. Правове регулювання штучного інтелекту в епоху цифрової економіки / К. В. Єфремова // Приватне право і підприємництво. 2020. Вип. 20. С. 142-147. URL : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1 &S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Ppip_2020_20_27  (дата звернення 19.09.2022)

6. Колодін Д. О., Байталюк Д. Р. Щодо питання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану роботизованими механізмами зі штучним інтелектом (роботами). № 33 (2019): Часопис цивілістики. С. 87-91.URL : http://chascyvil.onua.edu.ua/index.php/chc/article/view/85

7. Кошелєва К.О. Проблема надання правосуб’єктності штучному інтелекту. Юридичний бюлетень. Випуск 11. Ч. 1. 2019. С. 60-66. URL : http://www.lawbulletin.oduvs.od.ua/archive/2019/11/part_1/9.pdf

8. Павленко Ж. О., Водорєзова С. Р. Поняття електронної особи в цифровій реальності. «Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія, Том 3 № 50. 2021. – С. 59-70

9. Радутний О. Е. Суб’єктність штучного інтелекту у кримінальному праві. Право України. 2018. № 1. С. 123-136. URL : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1 &S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=prukr_2018_1_13 (дата звернення 20.09.2022)

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота