ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

30.10.2022 14:31

[12. Государственное управление]

Автор: Васьківський Олег Юрійович, магістр з публічного управління та адміністрування, Поліський національний університет, Україна


Коли країна не може задовольняти достатньою кількістю енергії потреби домогосподарства і промисловості, тоді зростає рівень енергетичної залежності національної економіки цієї країни від інших країн світу. Це погано впливає на рівень екологічної, економічної та енергетичної безпеки державної економіки. 

Серед важливих завдань по гарантуванню національної безпеки країни найбільш важливим є вирішення проблеми ефективності роботи енергетичної сфери, а отже, створення та інтегрування механізмів реалізації ефективної державної енергетичної політики. Без сумніву,  зазначене питання вкрай актуальне для України, яка намагається провести реформи в енергетичному секторі в сучасних напружених умовах викликів соціальноекономічного та політичного характеру в країні та за її межами.

Вирішення даної проблеми та модернізація енергетичної сфери в контексті переходу до вуглецевонейтральної економіки є найбільш важливим стратегічними питаннями для країни сьогодні, щоб здобути перш за все енергетичну незалежності з урахуванням потужного природного потенціалу України та дотримуватися прийнятих зобов’язань у рамках політики зеленого енергетичного переходу.

Щоб краще розуміти суть та зміст державної енергетичної політики, необхідно розібратися в суб’єктно-об’єктних відносинах, а саме, в особливостях її реалізації. До суб’єктів державної енергетичної політики належать: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної енергетичної політики – Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; суб’єкти господарської діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею-продажем енергії всіх видів; місцеві органи виконавчої влади та органів місцевого самоврядування [1].

До об’єктів державної енергетичної політики можна віднести сфери та галузі енергетики, регіони, території, а також явища, проблемні ситуації, які виникають в енергетичній сфері та потребують термінового вирішення; об’єкти енергетики, які гарантують стале функціонування енергетичної системи, руйнація або пошкодження яких призведе до порушення енергопостачання господарюючих суб’єктів і населення, можливих людських жертв, значних матеріальних збитків, забруднення довкілля та погіршення екологічної ситуації [1].

Важливим кроком дослідження теоретичних засад державної енергетичної політики є виділення механізмів реалізації державної енергетичної політики, а саме, вид певних дій в політиці, що зумовлюють зменшення енергоспоживання та підтримують виробництво енергоефективних послуг та товарів. З метою забезпечення національних інтересів України щодо сталого розвитку економіки, громадянського суспільства і держави, для досягнення зростання рівня та якості життя населення, підтримуючи проголошені резолюцією Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25 вересня 2015 р. глобальні цілі сталого розвитку до 2030 р., президент України 30 вересня 2019 р. підписав Указ «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року». Однією із сімнадцяти цілей сталого розвитку України стало «забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх» [3]. Ця ціль має бути орієнтиром для формування напрямів удосконалення державної енергетичної політики України в серидовищі розробки відповідних проєктів програмних та прогнозних документів, проєктів законодавчих актів для забезпечення збалансованого сталого розвитку енергетичної сфери України.

Також не менш важливим для створення концептуальних засад сучасного розвитку енергетичної сфери є дотримання умов долучення України до Європейського зеленого курсу. Реалізація його має на меті формування кліматично-нейтрального простору до 2050 року. Такий підхід повинен супроводжуватися екологізацією енергетичного сектора України і зміною технологічних інновацій та пріоритетів у цій сфері.

Повноцінний ринок електроенергії з дієвою та різноманітною конкуренцією, можливістю для споживача вибирати для себе постачальника, буде функціонувати ефективно тільки тоді, коли Україна стане частиною європейського енергетичного простору. Ключовим завданням у цьому є долучення енергосистеми України до ENTSO-E, що і відбулося 11 березня 2022 року. Ця ціль встановлена як стратегічний напрям нашої держави у відповідних урядових документах. Інтеграція української енергосистеми в європейську мережу системних операторів передачі ENTSO-E є обов’язковою частиною реформи ринку електроенергії. Вона відкрила перспективу для створення прозорої та ефективної конкуренції на ринку електроенергії в країні та зробила Україну частиною європейського енергетичного простору. Підготовка до синхронізації енергосистем України та Європи почалася ще в 2017 році, а саме, в українські мережі та електростанції вклали близько 700 мільйонів євро. Згідно з угодою між "Укренерго" й ENTSO-E, тестова синхронізація мала відбутися тільки у 2023 році. Таким чином, через війну, Україна підключилася до Європи на рік раніше.

З сучасними умовами український енергетичний ринок поступово стає більш відкритим для конкуренції у світі, що дає йому нову перспективу, але несе певні загрози та виклики. Тому держава через свої інституції, а саме, через Антимонопольний комітет України (АМКУ), має сприяти ефективному розвитку підприємств енергетики та покращенню їх конкурентоздатності, гарантуючи захист конкуренції та розвиток конкурентного середовища в енергетичному секторі. Основних завдання АМКУ при побудові нового ринку електроенергії є формування таких обмежень, які б унеможливлювали здійснення порушень законодавства про захист економічної конкуренції та сприяли розвитку справедливої конкуренції. Біржова торгівля електроенергією дозволить сформувати оптимальний механізм із запровадження конкуренції на оптовому ринку, умови для формування ринкової ціни на електроенергію та зменшить ризики здійснення порушень законодавства суб’єктами, що мають ринкову владу [2].

Розвиток та функціонування енергетичного сектору України в сучасних умовах має розташовуватися на конкретно встановленій державній енергетичній політиці, що вміщає в собі забезпечення достатнього рівня енергетичної безпеки, лібералізацію енергетичних ринків та їх розвиток, формування сприятливих умов для інвестування в розроблення сучасних технологій та альтернативних джерел енергії.

Тому, можна відмітити, що при забезпеченні реалізації на державному рівні вищенаведених цілей, принципів та механізмів державної енергетичної політики, відкриються нові перспективи щодо забезпечення вимог суспільства в енергетичних ресурсах з економічної точки зору та екологічного рішення як необхідної передумови покращення рівня життя населення. Взагалі, в сучасних умовах сталий розвиток енергетичного сектору України як невід’ємної складової європейського енергетичного простору – це основа розвитку для конкурентної економіки, гарантія державного суверенітету, забезпечення державної енергетичної безпеки.

Література:

1. Майстро, С. В.; Москалюк, С. В. Механізми реалізації державної енергетичної політики: теоретико-методичні засади. Ефективність державного управління, 2019, С. 59.

2. Москалюк, С. В. Особливості реалізації державної енергетичної політики України. Public Administration, 2019, №2, С. 41. 

3. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року : Указ Президента України від 30.09.2019 № 722/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/722/2019 (дата звернення: 02.10.2022).

____________________


Науковий керівник: Дацій Надія Василівна, доктор наук з державного управління, професор, Поліський національний університет, Україна




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота