ПАРАЛЕЛЬНИЙ ВИМІР ДВОХ СВІТІВ: ДАВНЬОРУСЬКИЙ І СУЧАСНИЙ У ТВОРІ ВОЛОДИМИРА МАЛИКА «ГОРИТЬ СВІЧА» - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ВИМІР ДВОХ СВІТІВ: ДАВНЬОРУСЬКИЙ І СУЧАСНИЙ У ТВОРІ ВОЛОДИМИРА МАЛИКА «ГОРИТЬ СВІЧА»

28.11.2022 22:52

[8. Филологические науки]

Автор: Нечаюк Людмила Григорівна, доцент, кандидат філологічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Київський кооперативний інститут бізнесу і права


Після 24 лютого сьогодення нам диктує нові правила життя. Війна з росією змінила кожного з нас. Ще більш у пріоритеті стали життєві цінності, якими дорожить кожен українець – сім'я, навчання, любов, дружба, здоров'я, творчість, справедливість, самовдосконалення, але найголовніше – свобода, яку наш багатостраждальний народ виборює продовж багатьох століть, і сьогодні останній кривавий, тяжкий  бій… і обов’язково  Перемога. 

Чи не ці цінності були головними і у Володимира Малика, що писав «езоповим письмом», бо через  роздуми  героя, авторську, портретну характеристики інших персонажів автор створював не вигідного,  ще тоді, росії образ мудрого правителя – для збереження рідної землі, життя і незалежності свого народу, який ладен забути особисті образи, навіть поступитися власною гідністю, через сприйняття та відображення історичної давнини В. Малик знайшов найбільш повне втілення своєї творчої індивідуальності, розкривши свій художній потенціал, заявивши, водночас, і про масштабність бачення подій давнини. Відповідно, не буде перебільшенням твердити, що головним героєм роману В. Малика «Горить свіча» постає ХІІІ сторіччя в існуванні Києворуської держави, а сам твір є «результатом словесного моделювання дійсності» [1, с. 286] цієї доби, засвідчуючи тим у спадщині письменника прагнення до широкої історичної панорами. Переобтяжене війнами, це століття, водночас, змогло явити і про міць народу в протистоянні ворогові, й велич зусиль народу в обстоюванні державності на своїй землі, яку виборює наш народ і в двадцять першому столітті. 

Принагідно зауважимо, що В. Малик своїм романом «Горить свіча» визначає пряму залежність між наявною свободою, що нею не лише розпоряджається людина (за фактом існування такої свободи), але й має за внутрішній орієнтир для своїх учинків, і тією моральністю, що її особа при цьому здатна репрезентувати. 

Письменник наголошує, що в найбільш напружену історичну мить у державі відбувається перехід від одноосібного управління нею до управління представниками з народу; тисяцький Дмитро наділяється в цій ситуації верховними повноваженнями, стаючи воєводою, тобто верховним оборонцем Києва від нападу татаро-монголів. В образах тисяцького Дмитра, Добрині, Іллі та інших захисників славетного Києва ми споглядаємо воїнів-захисників України, ТРО, звичайних пересічних українців, які постали проти злісних праправнуків «виплеканого монгольськими ханами примітивного народу з мізерним, орієнтального характеру культурним надбанням…», про що  зауважив свого часу професор Берлінського університету Александер Брюкнер у своїй історії «о росії»[4].

Усі герої твору «Горить свіча» (як і в цілому всі герої письменника) випробовуються тією тотальною загрозою, що постала у вигляді орди хана Батия. Символічною для українців є й «свіча», як і в романі, так і в сьогоденні,  вона дає силу й надію українцям на продовження життя, на нездоланність перед ворогом. І тут, як  показує В. Малик, жодна людина – чи киянин, чи житель села – рівною мірою не відчувають себе в безпеці, й усі вони разом і кожен зокрема усвідомлюють спільну потребу і проблему: «Я бачив, – каже Добриня, – скільки їх (ворогів-орків – Л.Н.) полягло під Переяславом та Черніговом, і скажу вам – не мало! Не сто і не двісті, а десять раз по сто і по двісті! І коли б так усюди… Їх так само вражає стріла, меч і спис, як і нас, то чому, справді. Не стати  в Калиновому Куті на про з ними, чому хоч трохи не підрізати, не присмалити їм тут крила!» [2, с. 77 – 78]. Поступово визріває в людей інша спільна думка, що її декларує Добриня: «Знаю, Батий хоче завоювати не тільки нас, а й увесь світ – аж до Останнього моря! Та світ великий – у пельку не влізе! Звичайно, якщо самі не всунемо голову, а будемо до смерті битися з ворогом!» [2, с. 78].У цих образах письменник  явив нове бачення героя: тепер він – активний діяч, творець власної долі та перетворювач світу. Чи не повторилася історія знову з українцями, які захищають свою батьківщину від російської навали у XXI cт.?Повномасштабне усвідомлення рівня небезпеки, що загрожує народу, зокрема, в тисяцького Дмитра, простолюдина Добрині дозволяє їм згодом послідовно реалізувати ідею самостояння Києва перед ворогом. І сьогодні головною ціллю для Кремля став Київ, який керівництво росії, планувало захопити всього за три дні. Вже на третій день війни російські війська були виснажені запеклим опором ЗСУ.  Вторгнутися в столицю України російським військам не вдалося, проте під удар потрапили міста та селища Київщини: Буча, Ірпінь, Бородянка, Гостомель, Демидов та ін. Несподіванкою як для Росії, так і для Заходу, стала позиція президента України Володимира Зеленського, який відмовився евакуюватися з Києва. Люди оборонялися як тільки могли, вивчаючи досвід українців, полковник Ліам Коллінз згадував, що «за таких обставин, ймовірно, жодна інша армія НАТО не змогла б бути більш ефективною, ніж українці. І справа не лише у мужності й рішучості українських військових – американські дослідники вражені також їхньою винахідливістю, вмінням використовувати свою місцевість, водні перешкоди» та підтримку місцевого населення: ділитися останнім коштом, останнім куском хліба, викрадати у ворога зброю, важку військову техніку, зупиняти ворожу техніку «голими руками», за добу збирати кошти на придбання дронів, супутників тощо. Всі ці чинники разом доклалися до оборони столиці, яку Захід називає «найбільш визначальною битвою сучасної епохи». [5]. І виграли її не лише армія, але й земля, вода і місцеві люди. 

Протистояння в режимі війни, як це життєво, об’єктивно і художньо визначив В. Малик у творі «Горить свіча», – це не лише боротьба сили з силою: це завжди боротьба різних, кардинально відмінних психологій, амбіцій, це – й випробування морально-етичних якостей людини, навіть визначення певного морального ідеалу – тобто, ідеального образу, або кінцевої мети морального розвитку. Фактично, майбутньою обороною Києва переймається  тисяцький Дмитро: він особисто «заготовив сімнадцять тисяч стріл, тисячу луків, стільки ж мечів та списів, завіз каміння для метання, смоли, жита, пшениці, проса – в засіки» [2, с. 141 – 142]. Тверезо оцінює рівень майбутньої небезпеки для Києва і князь Данило: «всі суміжні з Ордою землі завойовані Батиєм. Залишилися лише ми! Ось куди направить свого коня окаянний Батий! На наші міста і села! І передусім – на Київ!»[2с. 143]. Моральний чинник спонукає людей, зокрема, киян, до максимальної внутрішньої мобілізації перед ворожою навалою; сама епоха випробовує людей ще і тим, що вони мають самодостатньо прийти до глибокого усвідомлення того факту, що на допомогу збоку їм розраховувати не доводиться, і покладатися вони зможуть лише на власні сили. Людина, як це художньо правдиво зображує В. Малик, змушена під час військових дій жити набагато більш напруженим  фізичним та емоційним життям, аніж звичайно, при цьому вона піддається і найбільшим фізичним та духовним випробуванням.

Серед тих і сьогоднішніх уроків найбільш важливими - здобуття монолітності в боротьбі народу з ворогом, усвідомлення оборонцями рідного краю пріоритетних стратегічних і тактичних завдань, злагодженість дій учасників опору ворогові та психологічна здатність окремо взятої людини і народу до опору нападникові.

Література

1. Єременко О. В. Літературний образ у силовому полі синкретизму: (на матеріалі української прози другої половини ХІХ – початку ХХ ст.) / О. В. Єременко. – К. : Євшан-зілля, 2008. – 320 с.

2. Малик В. Горить свіча / В. Малик. – К. : Укр. письменник, 1992. – 431 с.

3. Електронне джерело: 

https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-rus-i-moskoviya/31521000.html

4. Електронне джерело: 

https://www.radiosvoboda.org/a/bytva-za-kyyiv-shcho-dopomohlo- armiyi-ukrayiny-yiyi-vyhraty/31950574.html



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота