ДИКТАТУРА А.САЛАЗАРА У ПОРТУГАЛІІ: ДЕРЖАВНО-ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДИКТАТУРА А.САЛАЗАРА У ПОРТУГАЛІІ: ДЕРЖАВНО-ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

21.02.2023 14:29

[2. Юридические науки]

Автор: Кязимова Галина Хадирівна, кандидат історичних наук, Одеський національний морський університет, м. Одеса


У  умовах безпрецедентної  війни, яку Росія розв'язала проти України світ задає собі нагальне питання:  які умови могли стати підґрунтям для цього амбіціозного безглуздя?  Термін «путінська диктатура» заповнив  шпальти газет та  явище диктатури знову стало актуальним поняттям  ХХІ століття. У зв'язку з цім виникає проблема аналізу базових та специфічних рис та причин зародження та снування  цього явища,  можливих державно-політичних перспектив та впливу на світові процеси.  

Отже, «диктатура», тобто, режим влади однієї особи або групи осіб, не обмежений нормами  закона, а репресивні заходи  стають нормою життя  - загально відомі риси. В той же час історія свідчить, що форми диктатури залежить від багатьох обставин  функціонування суспільства,  його економіч- ного та політичного стану, менталітету, тощо. 

ХХ століття породило диктаторські режими в СРСР, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Північної  Кореї, деяких  країнах Африки.  Всі вони мають як загальні так і особливі риси. Найбільш тривалою та на сьогодні по різному оцінюваною, постає диктаторський режим  Антоніо Салазара у Португалії.  За сорок років правління перед урядом  Салазара поставали різні економічні, політичні  та соціальні проблеми, непрості зовнішньополітичні виклики, але режим залишався життєздатним. Суттєвою складовою режиму стали ідеологічні засади, які Антоніо Салазар активно впроваджував в життя. Спробуємо розкрити найголовніші.

У 1920-х Португалія була однією з найбідніших країн Європи. Внаслідок економічного безладдя та політичного хаосу, владу захопили військові та  у 1928 році запросили на посаду міністра фінансів університетського професо- ра - економіста відомого своїми консервативними поглядами Антоніо  ді Олівейра  Салазара, якому вдалося різко скоротити  бюджетні витрати, почати боротьбу із корупцією та швидко домогтися фінансової стабілізації. «Я дуже добре знаю, чого я хочу та куди йду» - говорив він. [1].  Португалія стала поступово виходити з економічної кризи, виплатила зовнішній борг і перемогла інфляцію. «Його постать влаштовувала промислових магнатів, влаштовувала аристократію і простий люд, підходила для армії  і духовен-ства. Потім він сказав: я не граю в політику, я працюю в уряді», - пояснював успіх Салазара португальський політолог Жейме Пінту. [2]. За п'ять років Португалія, яка раніше купувала хліб за кордоном, уже експортувала свою пшеницю. 

У 1932 році Салазар став прем'єр-міністром. У 1933 році була прийнята нова конституція Португалії, яка давала йому, як прем'єру, практично необмежені права та  призвели до встановлення правого  авторитарного режиму у країні. Безумовно, фундаментом названих та подальших змін були ідеологічні  складові, серед яких  можна відокремити декілька напрямків. По - перше, курс  на «Естадо Ново» – «Нову Державу» –  в основі якого була християнська соціальна доктрина про єдність, корпоративність християнського світу. Її оголосив у кінці XIX століття Папа Леон XIII.  Це була свого роду відповідь на теорію класової  боротьби та неминучості пролетарської революції, яку розробив Карл Маркс. Церква давала своє бачення розвитку справедливої взаємодії робітників і роботодавців. У корпоративній державі місце політичних партій та профспілок мали займати міжкласові галузеві об'єднання. Головне завдання яких – не помінятися місцями, а в симбіозі працювати на результат.  В той же час у державі розпускалися усі політичні організації та правлячою і єдиною партією ставав Національний союз, який вважався не партією, а загальнонаціональним рухом. Значну роль в управлінні відігравали військові та таємна поліція PIDE. За приблизними підрахунками, за сорок років диктатури жертвами політичних репресій стало близько 30 тисяч осіб. Це набагато менше, ніж за правих режимів в Іспанії, Німеччині та Італії, тому правління Салазара іноді називають м'якою диктатурою. [3]. 

Концепцію «Нової держави», була  закріплено також Колоніальною хартією 1933 року, а потім ще й Конституцією країни. Страйки  були заборонені, в той же час, робітники мали право на щорічні відпустки, які оплачував роботодавець та вихідний день на тиждень. При цьому, на відміну від гітлерівської Німеччини або сталінського СРСР у Португалії не робилася ставка на модернізацію та індустріалізацію, бо сам професор постійно та наполегливо відкреслювався від диктатур тоталітарного типу, не ховаючи свого  антилібералізму  та  антикомунізму.

Другим, не менш важливим вектором уваги А.Салазара  було повернення до героїчного  минулого  – «старого порядку», підкреслюючи  цінність  трьох понять: родини, батьківщини та Бога.  Патріархальна родина, що сповідує християнські цінності – це запорука стабільного та морально здорового суспільства. Це було органічно сприйнято ще й тому, що Португалія – аграрна країна, а саме селянство завжди було носіями національних цінностей, а саме – родина, це сила, це мала церква.  Для виховання любові до батьківщини активно використовувався так званий лузотропікалізм, який пропагував думку, що Лузитанія (тобто латиною Португалія) – це держава історично найуспішніших європейських  колонізаторів, які  на відміну від англійців чи французів, ставилися до народів колоній без презирства, з повагою, бо вони «такі ж самі люди».   «Лузотропікалізм» давав  відчуття правоти такої позиції. Загалом ідея своєї унікальності завжди була популярна в португальському суспільстві та за часи Салазара історія країни подавалася  як  приклад наполегливої боротьби невеликої нації за збереження своєї ідентичності перед обличчям  небезпек, історія пасіонарного народу, який створив величезну морську колоніальну імперію, де «ніколи не заходило сонце». [4].  

«Духовниі  скрепи» португальців та релігії були третім «китом» у тріаді ідеологічних цінностей. Сам Салазар ставився до католицької церкви досить прихильно,  підкреслював унікальний характер розвитку своєї країни, наго- лошував   на тому, що Португалія мала для релігійності родючий ґрунт. «Демократія, - заявляв він на одному з виступів у місті Порто, - має бути гармонізована католицизмом».  На тлі повальної не писемності (40% населення), рівень релігійності був просто вражаючим. У «Зверненні до католиків» він писав: «Сьогоднішній Португалії необхідно створити для славетної завтрашньої Португалії сильну,  освічену, морально працюючу та прогресивну Португалію. Чи треба для цього нам СИЛЬНО любити країну?    Так, любити  свою країну треба завжди. Так, як сильно ми любимо нашу мати, давайте любити нашу країну, нашу спільну велику мати» - тобто католик має бути і добрим сином для рідної мати та для батьківщини. [5].       

Більшість істориків, які вивчають правління Салазара, не безпідставно характеризують його як диктатуру. В той же час ми бачимо, що  анархічна республіканська ера 1910-1926 років привела до того, що і армія, і церква, і монархісти, і аристократи, і політики  правого толку  вважали за краще режим Салазара та його державні та ідеологічні цінності  попереднім республіканським урядам. Згодом режим Салазара став підтримувати середній клас, особливо консервативне селянство.

Складається враження, що важливішим фактором тривалості правління  Салазара, коли, безумовно, була згорнута демократія, не було досягнуто особливих економічних та соціальних перемог, але була ідеологія, вищевказані морально-етичні цінності, які наполегливо та успішно прищеплювалися португальцям.

Режим Салазара безумовно був одним з авторитарних форм правління, які сформувалися в  Західній Європі у 20-30 роки. Однак, він не мав рис націоналізму, расової дискримінації, ненависті до власного народу. У 2007 році Португалія провела національне опитування «Великі португальці» та більш 40% опитуваних назвали його видатним португальцем усіх часів. В той же час опитування Інституту соціальних досліджень у Лісабоні засвідчили, що 70% громадян оцінюють диктатуру A.Салазара негативно. [6].  

Літратура:

1. htths://www.defesa.qov.pt

2. Portugal: A Companion Histori, 1998.

3. https:// t.me/korrespondendentnet

4. Proenca R. Acerca do integralismo lusitano. Lisboa, 1964, p. 

5. Fugueiredo A. de. Op, cit., p. 29, 30.

6. htths://withportuqal.com/bloq/era-of-salazar

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота