ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЧОЛОВІКІВ У СУЧАСНОМУ ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЧОЛОВІКІВ У СУЧАСНОМУ ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

22.02.2023 20:29

[15. Психологические науки]

Автор: Бондарчук Валентина Михайлівна, здобувачка вищої освіти факультету соціальної та психологічної освіти, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини; Радзівіл Катерина Павлівна, кандидат психологічних наук, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини


На етапі розвитку суспільства виникає потреба у розумінні основних чинників, які забезпечують успішне його становлення світової арені. Наразі існують як зовнішні, і внутрішні чинники. До факторів, що призводять до порушення динаміки розвитку країни, падіння її авторитету серед інших держав, відсутності достатньої реалізації соціальної, економічної сфери – є наявність правопорушень, динаміка злочинності. Головне завдання фахівців соціально-психологічної служби – підвищення ефективності виправного впливу на засуджених, надання їм психологічної допомоги, оптимізація відносин між засудженими та особовим складом виправної установи.

Встановлено, що ув’язнені, опинившись в умовах примусової та тривалої ізоляції, часто обирають деструктивний шлях «пристосування» до навколишнього середовища. Отже, відбувається перейняття стереотипів поведінки у виправному закладі, зниження критичності при оцінці своїх власних дій та дій інших людей, переоцінка цінностей, деформація емоційної сфери. Все це надалі неминуче призводить до дезадаптації ізольованої особи [5]. 

Ступінь розробленості проблематики обгрунтований працями М. М. Гернет, О. М. Жижиленко, В. М. Кудрявцев, Ю. В. Солопанов, О. М. Яковлєв та ін. Кримінологічний аспект цих питань висвітлювали О. А. Герцензон, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, Г. Г. Кочаров, Н. Ф. Кузнецова, Є. М. Моісеєв, В. С. Наливайко, В. Г. Панасевич. 

Процеси подолання складних життєвих ситуацій взаємопов’язані і зумовлюються як психологічними якостями особистості, так і раніше набутим досвідом подолання схожих подій та перепон. Відсутність можливості вплинути на ситуацію часто призводять до негативних наслідків, у тому числі зниження життєстійкості людини. Опинившись у ситуації будь-якого конфлікту, фрустрації, ризику, втрати, депривації, людина стикається з почуттям нездатності подолати ситуацію, що склалася, впоратися з нею [2, с. 35]. Це результат того, що людина нездатна об’єктивно оцінювати свої ресурси, а також, не може повністю проаналізувати стресову ситуацію, що склалася. Особистість обирає застосовувані раніше «кліше» для подібних ситуацій, але в конкретному випадку, на жаль, вони можуть бути абсолютно неефективними.

Разом з тим, на сучасному етапі розвитку вітчизняної юридичної науки проблематика ресоціалізації засуджених, особливо її кримінологічний та кримінально-правовий аспекти, донині залишається недостатньо дослідженою. Це пов’язано з тим, що в рамках наукового дослідження дослідники, як правило, обирають вузькі питання, пов’язані з ресоціалізацією певних категорій засуджених (неповнолітніх, жінок), або обмежуються надто узагальненим підходом до визначення правового змісту терміну «ресоціалізація».

У ч. 2 ст. 6 КПК України поняття «ресоціалізація» визначено як «свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві» [6]. Закон називає необхідною умовою ресоціалізації –виправлення засудженого. Засоби виправлення та ресоціалізації засуджених застосовують з урахуванням виду покарання, особистості злочинця, характеру, ступеня суспільної небезпеки й мотивів учиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання. Водночас, з огляду на таке юридичне формулювання, нез’ясованими залишилися чимало питань щодо його змісту й сутності, зокрема стосовно рівня імперативності ресоціалізації: правом чи обов’язком вона є для засудженого; чи повинна держава в обов’язковому порядку вживати заходів для ресоціалізації визначених категорій осіб; чи є ресоціалізація невід’ємною складовою процесу виконання покарання [3]. 

Л. Форсберг і Т. Дуглас запропонували розглядати ресоціалізацію та реабілітацію в п’яти контекстах: 

1) як роботу, спрямовану на зменшення шкоди, яку завдає злочинець суспільним відносинам; 

2) як робота, спрямована на зниження рівня рецидивів; 

3) як терапія (медико-психологічна діяльність);

4) як моральне збагачення злочинця;

5) як відновлення моральних якостей і соціальних зв’язків особи [1]. 

І. С. Чалий розглядає соціальну реабілітацію як комплексний процес збереження, набуття або відновлення функцій і навичок, необхідних для нормального (правового) самостійного життя в суспільстві, що включає соціальну, педагогічну, медичну, професійну реабілітацію.

У роботі із засудженими та в умовах кримінально-виконавчої системи цей процес передбачає кілька взаємозалежних площин: як основна мета діяльності соціально-психологічної служби УВП, як психолого-педагогічний процес, що забезпечує досягнення зазначеної мети, як внутрішній процес якісної зміни свідомості, почуттів і поведінки особистості.

Ресоціалізація засуджених – це відновлення їхньої соціалізації в межах суспільних форм життєдіяльності та мотивування форм соціально корисної діяльності [5]. 

В останнє десятиліття предметом вивчення низки дослідників стали особливості адаптивної поведінки засуджених, які відбувають покарання у виправних установах. Встановлено, що ув’язнені, перебуваючи в умовах вимушеної та тривалої ізоляції, часто обирають для себе деструктивний спосіб «пристосування» до навколишнього середовища. У результаті відбувається засвоєння стереотипів поведінки у виправній установі, зниження критичності оцінки дій інших людей та своїх власних, переоцінка цінностей, зміна в емоційній сфері, що веде надалі до дезадаптації особи, яка відбуває покарання [4]. 

Ізоляція в перекладі з французької означає «відокремлення», «відділення будь-кого або чогось», «позбавлення зв’язку з навколишнім середовищем». Її синонімами є такі терміни як закритий, замкнутий [1]. У зв’язку з цим, справедливо зазначають, що особа в умовах ізоляції потрапляє в закриту систему спілкування, яка має особливості, що відрізняють її від звичної (відкритої). В умовах, коли люди з різними характерами, звичками, настановами, захопленнями, з різним вихованням поміщаються в закрите середовище примусово, створюється ґрунт для виникнення взаємного невдоволення, ворожості, несумісності.

Найбільш характерними якостями особистості засуджених чоловіків є:

а) негативні емоційні стани, зокрема відчай, апатія, психічна напруга та інші;

б) деформація характеристик характеру у бік посилення деструктивних характеристик, зокрема підозрілість, конфліктність. Це веде до ускладнення процесу їх ре соціалізації [4].

Програма вивчення особистості засудженого передбачає вивчення наступних її аспектів:

- соціально-демографічні дані про засудженого, умови життя на волі, характер скоєного злочину чи злочинів, умови формування злочинних поглядів та установок, характер зв’язків із родичами, друзями, їх вплив на засудженого;

- головні світоглядні установки, життєва філософія, ставлення до скоєного злочину, чи визнає свою провину повністю, чи намічає шляхи виправлення тих чи інших недоліків у характері, свідомості;

- характер засудженого, особливості темпераменту, рівень розвитку здібностей, волі, логічного мислення, емоційної сфери, що домінують;

- ставлення до праці, навчання у школі, чи відчуває у чомусь труднощі, ставлення засудженого до режиму змісту, чи формуються навички дисциплінованості. Якщо допускає порушення режиму, то який їх характер;

- яке місце засудженого у колективі, групі. Рівень розвитку колективу, домінуючих малих груп у колективі, їх спрямованість, взаємини груп між собою, вплив малих груп на колектив, громадську думку;

- найближчі цілі, плани на майбутнє, характер їх досягнення, їхня реальність, усвідомленість засудженим [5].

Встановлено, що неможливо створити певне ресоціалізаційне середовище, не створивши спочатку нормальних умов проживання особи в установі виконання покарань: безпечне житло, здорове харчування, вільний доступ до об’єктивної інформації про життя за межами установи, якісне медичне обслуговування, справедливе ставлення персоналу, чітка організація.

Отже, більшість чоловіків, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, мають такі особливості: емоційна лабільність, пасивність життєвої позиції, екстернальність, байдужість до проблем оточуючих, загострене почуття провини, страх перед власним майбутнім. Знання методів вивчення психології особистості засудженого, груп, вміле їх застосування на практиці – важлива частина професійної діяльності працівників виправних колоній та практичних психологів, оскільки інформованість працівників про різні сторони життя засуджених до позбавлення волі чоловіків – одна з найважливіших умов, що забезпечує ефективність заходів з ресоціалізації останніх.

Література:

1. Богатирьова О. І. Проблемні питання застосування засобів виправлення та ресоціалізації до засуджених, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції. Збірник наукових праць Ірпінського фінансово-юридичної академії (економіка, право), 2013. № 2. С. 149–153.

2. Медведєв В. С. Психологія злочинної діяльності: навч. посіб. К. : Атіка, 2016. 204 с. 

3. Неживець О. М., Жук Л. А., Жук І. Л. Ресоціалізація засуджених та осіб, звільнених із місць позбавлення волі : монографія. Київ : Кондор, 2009. с. 222.

4. Орлов Ю. В. Дискурсивний простір злочинності. Вісник Кримінологічної асоціації України, 2018. № 1 (18). С. 126–136.

5. Пономарьова Н. С. Аналіз теоретико-методолгічних підходів до процесу ресоціалізації особистості та його стадійності. Теоретичні і прикладні проблеми психології, 2013. № 2 (31). С. 185–195

6. Кримінально-процесуальний кодекс України. Електронний ресурс. URL. : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (Дата звернення: 17.02.2023).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота