ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

18.03.2023 18:19

[2. Юридические науки]

Автор: Шерстюк Ганна Миколаївна, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри інформаційного, господарського та адміністративного права факультету соціології і права НТУУ «КПІ» ім. І. Сікорського", член-кореспондент Академії адміністративно-правових наук України, керуюча адвокатським бюро «Ганни Шерстюк», адвокат



Право на судовий захист виступає однією з головних конституційних гарантій, проголошених Україною. Кожна особа, яка перебуває на території нашої держави, має право звернутися до суду за захистом суб’єктивних прав та законних інтересів, якщо в цьому виникає необхідність. Надзвичайної актуальності можливість захисту особистих прав в суді набуває у відносинах в публічно-правовій сфері, адже дані відносини характеризуються не тільки частими порушеннями з боку владних суб’єктів, а й станом істотно меншої захищеності підвладного суб’єкта.

Адміністративна юстиція в сьогоденній Україні продовжує розвиватися за зразками європейських аналогів, що призводить до неухильного руху в сторону більш ефективного захисту українців від свавілля з боку державних органів. В цьому контексті важлива роль відводиться формуванню судової практики. При належному аналізуванні судової практики вбачається можливим виявити ті сфери публічно-правових відносин, в яких відбувається найбільше порушень з боку публічної адміністрації. Таке виявлення повинно стати поштовхом для виправлення негативних тенденцій. Наприклад, адміністративно-правові спори в сфері оподаткування складають майже одну третину від загальної кількості всіх адміністративних справ в Україні.

Зрештою, рішення адміністративних судів – це юридична та непорушна констатація правомірності вимог однієї сторони та неправомірної поведінки іншої, яка повинна потягти за собою наслідки у вигляді справедливої сатисфакції та відтворення принципу верховенства права.

Загальнодержавна адміністративно-судова практика виковується в судах першої інстанції, адже сама через дану інстанцію проходять абсолютно всі адміністративні справи, без виключення. Окремо варто наголосити на тому, що місцеві адміністративні суди останнім часом виносять доволі якісні рішення. Аналіз статистичних даних, проведений в даному розділі, чітко продемонстрував позитивну динаміку та відносно невеличкий процент помилкових рішень судів першої інстанції, який коливається на рівні приблизно 10% від загальної кількості справ, що розглядаються. Існують передумови стосовно дедалі більшого покращення розгляду адміністративних справ в судах першої інстанції. Головною з таких передумов вбачається запуск роботи системи Електронного суду на повну потужність.

Моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень, проведений в підрозділі 3.1. дозволив виявити позитивну тенденцію щодо активного сприяння місцевими адміністративними судами захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб від управлінського беззаконня, яке зустрічається не так вже й рідко.

При цьому, як би не покращувалася з року в рік якість винесених рішень судами першої інстанції, велика кількість справ потребує перегляду на предмет перевірки судових висновків. Перегляд судових рішень є невід’ємною частиною права на судовий захист, гарантованого, як Конституцією України, так й Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини та громадянина.

Переглядом судових рішень прийнято вважати комплекс процесуальних засобів, які починають діяти лише після подачі зацікавленим суб’єктом відповідної скарги до вищестоящого судового органу. Глобальна задача вищої судової інстанції полягає не тільки у виправленні помилок, допущених попередньою інстанцією, а й в наданні більш виваженого правового висновку. Достеменно відомо, що контроль вищої інстанції над здійсненням своїх функцій нижчою інстанцією призводить до мінімізації ризиків щодо прийняття незаконних рішень.

Інститут перегляду судових рішень характерний для більшості демократичних держав світу та доволі успішно працює в Україні. Судова реформа, проведена в Україні у 2016 році запровадила в державі зрозумілу судову систему, побудовану на триланковому принципу інстанційності. Сучасна судова система України забезпечує всіх та кожного правом переглянути судове рішення нижчої судової інстанції через звернення до вищої або оскаржити судове рішення у зв’язку з нововиявленими чи виключними обставинами.

Законодавець не даремно передбачив право перегляду початкового судового рішення для кожного в державі, адже така можливість сприяє розвитку впевненості громадян щодо панування принципу верховенства права.

Найпопулярнішою стадією перегляду судових рішень є апеляційне провадження. Апеляційний суд, на відміну від суду касаційної інстанції, перевіряє всю адміністративну справу повністю. Тобто досліджує не лише застосування попередньою інстанцією норм матеріального та процесуального права, а й безпосередньо фактичні обставини справи. В цьому полягає істотна відмінність апеляційного перегляду рішення від касаційного, тому що в межах останнього досліджується лише формальна складова рішення. В певних випадках апеляційний суд навіть вправі вийти за межі вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Потребує зауваження той факт, що з прийняттям КАС України в новій редакції апеляційне та касаційне провадження зазнало певних видозмін, направлених на вдосконалення загальних основ інституту перегляду судових рішень. Так було збільшено строки на апеляційне та касаційне оскарження та змінено порядок подачі відповідних скарг. Втім більш революційною здається новела щодо неможливості оскарження в касаційному порядку деяких адміністративних справ. Так в сучасних реаліях в касаційному порядку не можуть бути оскаржені судові рішення у малозначних справах.

Поряд із класичними способами перегляду судових рішень українське законодавство передбачає існування й надзвичайного способу оскарження – перегляд за нововиявленими або виключними обставинами. Віднесення даного виду перегляду судових рішень до надзвичайних пояснюється тим, що за своєю суттю даний вид оскарження не передбачає застосування принципу інстанційною ієрархії. Перегляд рішень за нововиявленими або виключними обставинами здійснюється тим же самим судом, який виніс початкове судове рішення. Слід відмітити, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не користується особливою популярністю через свою специфічність та займає лише близько 1% від загальної кількості справ, які розглядаються в рамках адміністративного процесу. Втім перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами являє собою інститут, який очевидно сприяє належному захисту цивільних прав фізичної особи, що неодноразово підтверджувалося ним в рамках інших юридичних процесів. Найважливіший аспект, який необхідно враховувати при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами зводиться до того, що такий перегляд побудований на нових обставинах, а не на нових доказах. Природно, що необхідно розрізняти нові докази із доказами, які підтверджують нововиявлені обставини.

Дослідження, проведене у цій статті яскраво свідчить про те, що головною проблемою при захисті цивільних прав фізичної особи від свавілля в публічно-правовій сфері стає кінцева фаза судового захисту, а саме виконання судового рішення. На суттєві проблеми України із виконанням судових рішень неодноразово вказував Європейський Суд, який все більше дивується хронічності цієї проблеми в нашій державі.

Особливо гостро в Україні обстоять справи із виконанням судових рішень в ситуаціях, пов’язаних із соціальними правовідносинами, в яких час від часу з’являється потреба у здійсненні платежів з державного бюджету, в якому систематично не закладаються статті витрат на відшкодування коштів за програними державними органами судовими справами.

Виконання рішень суду за немайновими позовними вимогами теж спіткають певні труднощі, адже в багатьох випадках досягнення захисної мети реалізується безпосередньо через дії суб’єкта із владними повноваженнями, які направлені на виконання судового рішення. Сам владний суб’єкт усіляко намагається уникнути вчинення необхідних дій та фактично саботує виконання судового рішення. Аби подолати відмічену проблему доцільно було б наділити суд можливістю приймати управлінське рішення замість органу публічної адміністрації у чітко передбачених випадках, взявши за основу досвід таких країн із розвинутою адміністративною юстицією, як Німеччина або Австрія.

На відміну від господарського та цивільного процесів, в адміністративному процесі передбачені спеціальні засоби судового контролю, які повинні сприяти більш якісному виконанню судових рішень.

Важливо, аби суди тримали на думці питання майбутнього виконання судового рішення ще на стадії судового розгляду справи. Суддям треба чітко формулювати судове рішення, аби не виникало потреби в його роз’ясненні, а також усіляко захищати предмет позову, адже не поодинокі випадки, коли на момент набрання рішенням законної сили його виконання вже фактично неможливе.

Якщо Україна дійсно жадає бути правовою державою, в якій захист прав пересічної особи не порожній звук, то треба змінювати загальний підхід до виконання судових рішень в адміністративних справах на загальнодержавному, доктринально-правовому рівні. Більш ретельно необхідно досліджувати поради Європейського Суду, взаємодіючи з ним, а не ігнорувати приписи міжнародно-правової судової установи, що часто відбувається у вітчизняних реаліях. Принцип обов’язковості судових рішень повинен стати реальною нормою, а не носити декларативний характер.

Література:

1. Захист цивільних прав фізичних осіб в адмінстративному судочинстві України: [дисертація  на здобуття наук.ступ. к.ю.н]/ Г.М.Шерстюк – Київ, 2020.

2. Адміністративне право. Загальна частина: [навч. посіб.] / [С. М. Алфьоров, С. В. Ващенко, М. М. Долгополова, А. П. Купін]. – К: Центр учбової літератури, 2011.

3. Проєкт Закону України «Про адміністративну процедуру» № 3475 від 14.05.2020 року. Електронний ресурс доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68834

4. Загальне адміністративне право: [Навч.посіб.] / Р.С.Мельник, В.М.Бевзенко. -  Київ: Ваіте, 2014

5. Конституція України: редакція від 28.06.1996 року. Електронний ресурс доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

6. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді/ За заг. ред. О. М. Пасенюка. – К.: Істина. – 2007

7. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (Нова редакція 15.12.2017)/ Верховна Рада України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37

8. Смотрич Д. В. Правове забезпечення виконання судових рішень в адміністративних справах і рішень Європейського суду з прав людини. – 2016. – Вип. 3. Електронний ресурс режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apvu_2016_3_28

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота