ПОРІВНЯННЯ МОДЕЛЕЙ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ НІМЕЦЬКОЇ ТА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОЇ. ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІШНІСТЬ МОДЕЛЕЙ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПОРІВНЯННЯ МОДЕЛЕЙ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ НІМЕЦЬКОЇ ТА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОЇ. ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІШНІСТЬ МОДЕЛЕЙ

04.04.2023 19:58

[1. Экономические науки]

Автор: Вага К. М., студентка 4 курсу ФМТП, Державний торговельно-економічний університет; Жукова В. О., студентка 4 курсу ФМТП, Державний торговельно-економічний університет


За останнє десятиліття корпоративне управління стало предметом значного інтересу з боку фондових бірж та регуляторів, які намагаються встановити стандарти найкращої практики управління. Це обумовлено зростаючою інтеграцією фінансових ринків та зростанням міжнародних компаній, які підштовхують інвесторів до систематичної оцінки корпоративного управління при прийнятті інвестиційних рішень. Дослідження в галузі фінансів показують, що компанії, які дотримуються стандартів корпоративного управління, отримують вищі прибутки від своїх інвесторів, порівняно з тими, які не дотримуються таких стандартів.

Корпоративне управління описує систему взаємовідносин між менеджментом компанії, її радою директорів, її акціонерами та іншими зацікавленими особами. Головною метою корпоративного управління є пошук балансу та розподіл повноважень і обов'язків між акціонерами, директорами та керівництвом компанії. Це досягається за допомогою інструментів урівноваження різних чинників ухвалення рішень та контролю для акціонерів та інших зацікавлених сторін. Розуміння поняття корпоративного управління та вивчення існуючих моделей є важливим для забезпечення ефективності управління компанією. Можна виділити різні види корпоративного управління англо-американська, німецька та японська. Розглянемо різницю між двома найбільш використовуваними моделями. 

Англо-американська система корпоративного управління поширюється на корпорації США, Канади, Великої Британії, Австралії, Нової Зеландії.

Ключовими учасниками англо-американської моделі є керівники, директори, акціонери (здебільшого інституційні інвестори), урядові структури, біржі, саморегульовані організації, консалтингові фірми, що надають консультаційні послуги корпораціям та акціонерам з питань корпоративного управління та голосування за дорученням. Виокремимо основних учасників - це менеджери (керівники), директори (Рада директорів) та акціонери.

За післявоєнний період у Великій Британії та США відбулися зрушення в бік збільшення числа акціонерів з числа інституційних порівняно з індивідуальними інвесторами, що  призвело до посилення їхнього впливу. У свою чергу, це спричинило законодавчі зміни, що сприяють їх активізації як учасників корпоративних відносин.

До рад директорів більшості корпорацій Великої Британії та США входять як "внутрішні" члени ("інсайдери"), так і "зовнішні" ("аутсайдери"). Інсайдер - особа, яка або працює в корпорації (менеджер, виконавець або працівник), або тісно пов'язана з управлінням корпорацією. Аутсайдер - це особа, безпосередньо не пов'язана з корпорацією або з її управлінням. Синонімом слова "інсайдер" може бути "виконавчий директор", а синонімом слова "аутсайдер" є вираз "невиконавчий директор" або "незалежний директор".

Нині і американські, і англійські корпорації тяжіють до включення до Ради директорів дедалі більшої кількості незалежних директорів.

У країнах, що використовують англо-американську модель управління, вимоги до розкриття інформації теж високі, проте не настільки, як у США, де корпорації повинні публікувати найрізноманітнішу інформацію. До річного звіту або до порядку денного річних загальних зборів акціонерів мають бути включені такі відомості:

- щоквартальна фінансова інформація;

- дані про структуру капіталу;

- довідка про колишню діяльність директорів, яких призначають (включно з іменами, обійманими посадами, відносинами з корпорацією, володінням акціями в корпорації);

Щодо німецької моделі, вона  використовується в німецьких та австрійських корпораціях. Деякі елементи цієї моделі присутні також у Нідерландах і Скандинавії. Крім цього, нещодавно деякі корпорації Франції та Бельгії також почали застосовувати елементи німецької моделі.

Банки відіграють особливу роль у реалізації німецької моделі, оскільки є довгостроковими акціонерами корпорацій. Представники банків обираються до Рад директорів, їхнє представництво у складі Ради директорів постійне. Банк виступає акціонером і кредитором, емітентом цінних паперів і боргових зобов'язань, депозитарієм і агентом, що голосує, на річних загальних зборах акціонерів. Правління (Виконавча рада) складається з менеджерів корпорації, Наглядова рада - з представників робітників, службовців корпорації та акціонерів. Обидві палати функціонують окремо - не допускається одночасна участь у складі Правління та Наглядової ради однієї й тієї самої особи.

Основними акціонерами в Німеччині є банки та корпорації. У Німеччині корпорації також є акціонерами і можуть мати довгострокові вкладення в інших неафілійованих корпораціях, тобто корпораціях, які не належать до певної групи пов'язаних (комерційно або промислово) між собою корпорацій.

Іноземні інвестори донедавна не чинили істотного впливу на німецьку систему, проте нині їхня роль зростає.

У Німеччині розроблено досить суворі правила розкриття інформації. Корпорації повинні надавати в річному звіті або на загальних зборах таку інформацію:

- фінансову звітність за кожне півріччя;

- дані про структуру капіталу;

- деталізовану інформацію про кожного кандидата до Наглядової ради (із зазначенням імені та прізвища, адреси, місця роботи та обійманої посади);

- сукупну інформацію про винагороди, що виплачуються членам Правління та Наглядової ради;

- дані про акціонерів, які володіють понад 5% акцій корпорації;

- інформацію про можливе злиття або реорганізацію;

- пропоновані поправки до статуту;

Отже, з врахуванням інформації про дві моделі корпоративного правління порівняємо їх між собою в таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика німецької та англо-американської моделей корпоративного управління





Джерело: складено авторами на основі [3].

Виходячи з порівняльної таблиці, слід зазначити, що корпоративне управління компанії керується інтересами власників капіталу, а саме: оцінкою капітальних ризиків, оцінкою ефективності капітальних вкладень, моніторингом і управлінням коштами. Порівняння систем корпоративного управління в США та Німеччині вказує на принципову різницю в моделях щодо прямого розкриття управлінської діяльності та довгострокового розвитку відносин між акціонерами та іншими зацікавленими сторонами. Дослідження двох моделей корпоративного управління показує, що існує принаймні два аспекти, за якими їх можна порівнювати: існуюча система (наприклад, чиї вимоги мають пріоритет) та оцінка ефективності корпоративного управління (наскільки добре пріоритетні вимоги виконуються). 

Отже, кожна з цих моделей виникла з потреби підвищення економічної ефективності та якості моделі корпоративного управління, які також мають певні відмінності. У англо-американській моделі успіх компанії в першу чергу вимірюється рентабельністю капіталу, а в німецькій базується на людському капіталі. Той факт, що ці моделі зазнали економічних і соціальних трансформацій, свідчить про те, що, незважаючи на всі відмінності та специфічні недоліки, кожна з них має достатньо сил, щоб підтримувати існування корпорації та впливати на економіку країни.

Література:

1. Ross S. What Are Some Examples of Different Corporate Governance Systems?. Investopedia. URL: https://www.investopedia.com/ask/answers/051115/what-are-some-examples-different-corporate-governance-systems-across-world.asp (дата звернення: 01.04.2023).

2. Корпоративне управління. eKhNUIR: Головна сторінка. URL: http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/14630/13/КорпоративнеУправління_%20Тема%203.%20Моделі%20корпоративного%20управління.pdf (дата звернення: 02.04.2023).

3. Швець Ф. Д. Корпоративне управління. Рівне : НУВГП, 2017. 320 с.




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота