ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗА СФЕРАМИ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗА СФЕРАМИ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ

26.05.2023 15:22

[2. Юридические науки]

Автор: Товкун Людмила Вікторівна, кандидат економічних наук, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



Валютне регулювання представляє собою сукупність взаємопов’язаних заходів (принципів, методів, форм, інструментів), що реалізуються державою та міжнародними організаціями у сфері валютних відносин. Якщо звернутись до його змісту, то можна зазначити, що він розкривається через основні функції, якими є: реалізація валютної політики, спрямованої на зміцнення валютно-фінансового положення країн, підтримка на високому рівні їх кредитоспроможності й платоспроможності, зміцнення національної валюти, надходження іноземних інвестицій, забезпечення руху валюти в зовнішньоекономічній діяльності та ін. Враховуючи активний розвиток процесу лібералізації руху капіталу, зростаючу інтеграцію міжнародних ринків доцільно розглянути валютне регулювання за сферами його здійснення. Виходячи з цього, валютне регулювання поділяється на два рівні: національне (внутрішнє) і міжнародне (зовнішнє) валютне регулювання. 

Національне валютне регулювання пов’язане із системою валютних відносин на те¬риторії держави. Воно регулюється національним законодавством з урахуванням принципів та рекомендацій міжнародних організацій. 

Так, відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду в Україні регулюються Конституцією України, Законом «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон про валюту), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про валюту[1]. Насамперед, це Постанови Правління НБУ, що забезпечили імплементацію положень Закону про валюту і стали основою нової ліберальної моделі валютного регулювання[2]. 

Закон про валюту був прийнятий на зміну застарілому Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і став значним досягненням у сфері валютного регулювання. Закон про валюту є  рамковим  і направлений на забезпечення переходу України до нової моделі валютного регулювання. Саме зміна моделі валютного регулювання є одним із зобов'язань, узятих Україною у зв'язку з ратифікацією Угоди про асоціацію з ЄС.

 В Угоді про асоціацію були закладені два основні напрями щодо такої зміни: 1) вільний рух капіталу, під яким розуміють виконання низки макроекономічних умов, нове валютне регулюванням, а саме: поступове зняття валютних обмежень, спрощення зовнішньоекономічних операцій, зменшення адміністративного навантаження на бізнес та ін.; 2) національний режим доступу до ринків фінансових послуг. 

Такий підхід щодо валютного регулювання є міжнародною практикою, враховуючи те, що вільний рух капіталу є одним із основоположних принципів функціонування ЄС, а національний режим доступу до ринку фінансових послуг передбачає те, що європейські банки та інші фінансові посередники зможуть надавати послуги українським резидентам, а українські банки та фінансові компанії – резидентам європейських країн на таких самих умовах, на яких ці послуги надають компанії, зареєстровані у відповідній юрисдикції[3]. 

Законом про валюту встановлено, що у сфері валютних операцій нерезиденти мають рівні права з резидентами України. Як резиденти, з урахуванням обмежень, визначених Законом про валюту та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції, так і нерезиденти, з урахуванням таких же обмежень, можуть відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через них валютні операції[1]. Не дивлячись на те, що Україна вже виконала значну кількість зобов’язань щодо лібералізації валютного регулювання,  необхідно звернути увагу на те, що вона буде і надалі продовжувати цей курс з метою забезпечення вільного руху капіталу та покращення економічної стабільності в Україні. 

До прийняття Закону про валюту в українському законодавстві було відсутнє чітке визначення валютного регулювання. На сьогодні, таке визначення передбачено п.2 ст.1 Закону про валюту. Так, під валютним регулюванням законодавець визначає діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямовану на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами[1]. Закон про валюту декларує нові принципи валютного регулювання. Їх дотримання забезпечує результативність валютного регулювання та ефективність функціонування національної валютної системи. Суб’єктами валютного регулювання є Національний Банк України та, в установлених Законом про валюту випадках, Кабінет Міністрів України. Основним серед таких суб'єктів є Національний банк України. Це зумовлено обсягом його повноважень, що визначаються Законом України «Про валюту та валютні операції»  і Законом України «Про Національний банк України». Об’єктами, на які частіше всього направляються регулятивні заходи, є валютний курс національної грошової одиниці і операції з валютними  цінностями. Це пов’язано з тим, що саме зміна валютного курсу суттєво впливає на розвиток як внутрішніх господарських процесів, так і на зовнішньоекономічний стан країни. Операції з валютними цінностями здійснюються в національній валюті (гривня), іноземній валюті та банківських металах. Валюта України та іноземна валюта існують у формі грошових коштів, а банківські метали історично виступають універсальним засобом платежу. Важливо зазначити, що Закон про валюту визначає пріоритет менш дискримінаційних інструментів валютного регулювання над більш дискримінаційними та необхідність пропорційного використання таких інструментів. 

До основних інструментів, які найчастіше використовуються у валютному  регулюванні в Україні, відносять: валютні інтервенції; політику облікової ставки НБУ; валютні обмеження; транскордонне переміщення валютних цінностей через митний кордон України та ін. Розглянемо деякі з них детальніше. 

Так, під валютними інтервенціями розуміють купівлю, продаж або обмін Національним банком іноземної валюти на валютному ринку України з метою впливу на обмінний курс гривні до іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні[4]. НБУ оновив Стратегію валютних інтервенцій, яка нині є безстроковою. Вона розроблена з урахування консультацій із міжнародними партнерами і затверджена Рішенням правління НБУ від 29 грудня 2020 року № 769-pш[5]. НБУ додав до нового документа завдання підтримувати достатні міжнародні резерви країни шляхом уникнення негативного впливу надмірної ризиковості обмінного курсу та екстраординарних подій на валютному ринку на цінову та фінансову стабільність. Як і в попередній Стратегії, в основі оновленого документа закладено принцип плаваючого курсоутворення, тобто обмінний курс визначає ринок, що є одним із постулатів діяльності Національного банку на валютному ринку. 

Наступним важливим інструментом валютного регулювання є облікова ставка НБУ. Відповідно до ст.1 Закону  «Про Національний банк України», облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів[4]. Облікова ставка встановлюється на основі підготовлених Національним банком України комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку. Національний банк оприлюднює розмір облікової ставки на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку. Необхідно підкреслити, що існує певна закономірність між обліковою ставкою НБУ і валютним курсом: підвищення облікової ставки веде до зростання курсу валюти, а її скорочення – до зниження цього курсу. При купівлі валюти Національний банк випускає в обіг гривню, при її продажі - вилучає. 

Враховуючи принципи валютного регулювання, що визначені Законом про валюту, а саме, принцип свободи здійснення валютних операцій, необхідно звернути увагу на такий інструмент валютного регулювання як валютні обмеження. Їх застосування пов’язано з тим, що завдяки таким діям держава отримує можливість вплинути на певні валютні операції у напрямі, що відповідає сучасній економічній ситуації. Переважна більшість тимчасових валютних обмежень міститься у Постановах НБУ № 5 та № 7 Серед них: вимога декларування валютних цінностей для фізичних осіб вартістю що дорівнює або перевищує 10 тис євро; введення е-ліміту для фізичних осіб (замість індивідуальних ліцензій НБУ); обмежений продаж іноземної валюти; регулювання строку платежів при здійсненні експортних та імпортних операцій з метою запобігання виведенню капіталу  та інші[6,7]. Необхідно зазначити, що валютні обмеження використовувались НБУ і до прийняття Закону про валюту. Проте із запровадженням нової системи валютного регулювання валютні обмеження розглядаються скоріше як виняток, тим більше, що метою НБУ на майбутнє є поступове зняття всіх валютних обмежень.

Міжнародне (зовнішнє) валютне регулювання регулюється міжнародними угодами і здій¬снюється міжнародними фінансово-кредитними устано¬вами та організаціями такими, як: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський центральний банк та ін. Провідну роль у регулюванні міжнародних валютних відносин покладено світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), що керується у своїй діяльності статутом Фонду та спільно прийнятими країнами-учасницями постановами та угодами. Статутом МВФ передбачено, що країни-учасниці, вступаючи до Фонду, добровільно беруть на себе зобов'язання співпрацювати з ним та одна з одною по розв'язанню питань стабілізації валютних відносин. Особлива увага приділяється системі заходів з регулювання валютних курсів, які б забезпечували найбільш сприятливі умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності країн-учасниць, зниження валютного ризику та кон'юнктурної невизначеності[8]. Директорат МВФ в межах своїх повноважень спостереження за політикою у сфері валютних курсів виділив три основних принципи, якими мають керуватися країни-учасниці Фонду: не допускати такої маніпуляції валютними курсами, яка б надала можливість отримати несправедливі конкурентні переваги перед іншими країнами; здійснювати валютне регулювання, спрямоване на зменшення руйнівних наслідків, викликаних короткочасними коливаннями обмінних курсів; при проведенні політики валютного регулювання валютного курсу мають враховуватися інтереси інших членів Фонду, включаючи інтереси тих країн, у валюті яких здійснюється інтервенція[8]. МВФ має можливість активно впливати на країни-учасниці щодо дотримання ними певних вимог валютного регулювання. З цією метою використовуються стабілізаційні програми та механізм взаємних консультацій. Статутом МВФ визначено, що цілями цієї організації є: забезпечення співробітництва у розв'язанні міжнародних валютних проблем; сприяння стабілізації валют; створення багатосторонньої системи платежів та розрахунків; досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць. Відповідно до Статуту МВФ має виконувати такі функції: стежити за розвитком міжнародної валютної системи та забезпечувати її ефективне функціонування; здійснювати аналіз виконання кожною країною спільних зобов'язань[8]. Таке регулювання здійснюється з метою створення єдиного валютного простору.

Література:

1. Про валюту і валютні операції. Закон України від 21.06.2018  № 2473-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19#Text

2. Постанови Правління Національного банку з питань валютної лібералізації.URL: https://bank.gov.ua/ua/markets/liberalization/currency

3. ВАЛЮТНА ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ: КРОК У ЄВРОПУ.URL: https://ces.org.ua/wpcontent/uploads/2018/11/%D0%B1%D1%80%D1%96%D1%84_%D0%B2%D0%B0%D0% BB%D1%8E%D1%82%D0%B0.pdf

4. Про Національний банк України. Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14#Text

5. Про затвердження Стратегії валютних інтервенцій Національного банку України Рішення Національного банку України; Стратегія від 29.12.2020 № 769-рш.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vr769500-20#Text

6. Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті. Постанова Національного банку України; Положення від 02.01.2019 № 5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005500-19#Text

7. Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту [...]Постанова Національного банку України; Інструкція від 02.01.2019 № 7. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007500-19#Text

8. Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями. URL:https://bank.gov.ua/ua/about/international/financial-institutions



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота