ДЕРЖАВНІ КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ УСРР ТА ЇХ ВПЛИВ НА КУЛЬТУРНУ СФЕРУ У 1920-І – НА ПОЧ. 1930-Х РР. - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДЕРЖАВНІ КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ УСРР ТА ЇХ ВПЛИВ НА КУЛЬТУРНУ СФЕРУ У 1920-І – НА ПОЧ. 1930-Х РР.

23.11.2023 21:43

[12. Государственное управление]

Автор: Рабенчук Олег Петрович, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри публічного управління та адміністрування Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського


Державна радянська тоталітарна система на чолі з Й. Сталіним сформувалася внаслідок безмежної влади Комуністичної партії над суспільством [1, с. 77]. Створення мережі компартійно-державних контролюючих органів дало можливість більшовикам крок за кроком встановити  контроль над усіма сферами життя у державі. Важливим аспектом цього владного контролю було повне підпорядкування сфери культури та перекриття тих каналів її розповсюдження, які не відповідали нормам більшовицької ідеології [2, с. 27].

Комуністична влада використовувала широке коло методів для досягнення максимального результату у справі встановлення тотального контролю у державі – від ідеологічних і організаційних до карально-репресивних. Підконтрольні культурні цінності, таким чином, вихолощувалися і зводилися до примітивної одноманітності. Це дозволило Комуністичній партії деформувати суспільну й індивідуальну свідомість та перетворити свій авторитет на найвищий критерій істини, який не підлягав ні сумнівам, ні обговоренню [3, с. 56-57]. 

Усе, що не співпадало з радянськими державними ідеологічними догмами, нещадно таврувалося і ліквідовувалося насильницьким шляхом. Насильство та терор, зрештою, стали універсальними і найефективнішими засобами збереження державної влади у руках більшовиків.

Щоб організувати всебічний контроль культурної сфери в Україні, радянському режиму було вигідно мати різні структури. Вони виникали та вдосконалювалися разом з розвитком компартійно-державного апарату та зміною політичної ситуації у країні упродовж 1920-х – початку 1930-х років. До їх числа, у різний період, належали Агітпропвідділ при ЦК КП(б)У, Наркомат освіти УСРР, Укрголовліт, органи ВУНК-ДПУ, Центральна контрольна комісія – Наркомат Робсельінспекції УСРР та ін. 

Одним з найважливіших і дієвих способів підпорядкування більшовиками культурно-інтелектуальної сфери з допомогою різних контролюючих органів (Агітпроп, Всеукрдержвидав, ЦУСД, Укрголовліт, Бібуправа, ДПУ та ін.) став цензурний гніт, який був логічним продовженням російської імперської традиції. Цензурний тиск мав за мету вияв і знищення вільної думки і слова, проявів національної самосвідомості і самобутності, особливо в Україні, після запровадження НЕПу та українізації [4, с. 104]. 

Перш за все під тотальний контроль підпадала видавнича діяльність, засоби масової інформації, видовищні мистецтва (театр, кіно, художні виставки тощо) через їх здатність впливати на формування поглядів широких суспільних верств [5, с. 83]. Практика постійних заборон і вилучення усього, що оголошувалося ворожим більшовицькій державній системі й ідеології, призводила до постійного обмеження доступу до правдивої інформації, втрати здатності критичного мислення. Таким чином, незнання, або знання «правильної» правди перетворювалося на головну силу очільників Комуністичної партій, які творили покірну природу «нової» людини-виконавця.

Іншим надзвичайно ефективним і дієвим способом контролю усіх сфер життєдіяльності суспільства, у тому числі культурної, було налагодження системи суцільного нагляду більшовицького режиму за підвладним населенням. Виявляти осіб, які несли потенційну загрозу пануючій Комуністичній партії, доручалося органам ВУНК-ДПУ. У системі диктатури більшовиків ці органи займали особливе місце і були як держава у державі за своїми повноваженнями [6, с. 251]. Ведучи з допомогою спецслужб облік «неблагодійних» осіб, особливо на важливому для них «культурному фронті», комуністичний режим міг їх знищити фізично чи морально у будь-який момент і, таким чином, контролював ситуацію у країні. Більшовики запровадили політику терору з самого початку створення держави, і саме завдяки спецслужбам були добре поінформовані, хто підлягав арешту та знищенню [7, с. 148]. 

Ще одним органом, який був дієвим знаряддям більшовиків у їх прагненні максимально посилити свій вплив на свідомість людей та функціонування держави, став Наркомат Робсельінспекції УСРР, об’єднаний у 1924 р. з Центральною контрольною комісією КП(б)У. Цей орган активно співпрацював і вагомо доповнював роботу інших контролюючих інстанцій. З кінця 1920-х років, коли компартійно-державна влада більшовиків стала практично безмежною, ЦКК – НК РСІ УСРР від обстежувальної і раціоналізаторської роботи активно переходить до контролю виконання постанов і розпоряджень Комуністичної партії та перевірок і «чисток» державних установ, у тому числі культурних, від ідеологічно ворожих більшовицькій владі осіб.

Контролюючі органи стали невід’ємною складовою комуністичного репресивного державного механізму. З їх допомогою упродовж 1920-х – початку 1930-х рр. більшовицька влада знищила мільйони людей, серед яких були тисячі найкращих представників української культури.

Література:

1. Грабовський С. Утопія, тоталітаризм і свобода. Сучасність. 1995. № 1. С. 77. 

2. Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-х – 30-х років: соціальний портрет та історична доля. Київ, Едмонтон, 1992. С. 27.

3. Желєв Ж. Авторитарний образ мислення і культ національного вождя. Діалог. 1991. № 6. С. 56-57.

4. Баран В. Цензура в системі тоталітаризму. Сучасність. 1994. № 6. С. 104.

5. Кручек О. Культура в УСРР в 1920-1923 рр. як об’єкт державної політики : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01. Київ, 1997. С. 83.

6. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). Київ, 1996. С. 251.

7. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.). Джерелознавче дослідження. Київ, 1999. С. 148.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота