ДИПЛОМАТИЧНІ ЛИСТУВАННЯ ХЮРРЕМ-СУЛТАН - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ДИПЛОМАТИЧНІ ЛИСТУВАННЯ ХЮРРЕМ-СУЛТАН

20.12.2023 01:16

[5. Исторические науки]

Автор: Пушкаренко Олександра Сергіївна, здобувач вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року навчання факультету історії і права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди


Приблизно 500 років тому до гарему султана Сулеймана І потрапила дівчина, яка фактично стане першою жінкою, що закохає в себе всемогутнього володаря трьох континентів та втримає його біля себе на все життя. Її справжнє ім’я досі невідоме – хоча деякі історики вважають, що її звали Анастасія або Олександра Лісовська. Наразі відоме лише ім’я, яке дали дівчині в гаремі, – Хюррем (у перекладі з фарсі – квітуча, свіжа, весела, приємна) [5, с. 6].

Сучасники приписували Хюррем-султан те, що вона просто зачарувала турецького султана, не маючи інших доводів з приводу того, як їй вдалося мати таку владу при дворі. Цей образ підступної і владної жінки був перенесений і в західну історіографію, хоча і зазнав деякої трансформації [2]. Про високу цінність Хюррем для Сулеймана може вказувати те, що її щоденна платня складала 2 тис. акче, що за сучасними мірками дорівнює 6 тис. дол. [4, с. 59]. Цікаво, що Махідевран до народження у 1515 р. сина Мустафи, будучи в Манісі у статусі улюблениці Сулеймана, отримувала від нього 4 акче на день [1, с. 55]. Історик Ахмет Рефек ставив її красу понад усе: «Хюррем-султан бажала заволодіти падишахом за допомогою своєї краси і стати єдиною султаншою у дворі і державі. Щоб здійснити цю мрію, вона не гребувала ні обманом, ні зрадою, ні вбивством» [3, с. 56].

Окрім краси, Хюррем володіла рядом інших чудових якостей. Вона була розумна, освічена, знала кілька мов, писала вірші і книги, танцювала і співала. Але найголовнішою її якістю, яку цінував сам султан Сулейман, була вірність. Завдяки своїй відданості і любові до Сулеймана, Хюррем отримувала багато прав. Одним з таких було право на спадок, на володіння рухомим і нерухомим майном, на вчинення торгівельних угод тощо [3, с. 57].

Вплив на султана Роксолана мала чималий, і користуючись своїм високим становищем, вела дипломатичні листування з такими державними діячами як: угорська королева Ізабелла Ягеллонка, польський король Сигізмунд ІІ Август, сестра шаха Тагмаспа Султан Бейгюм. Варто зауважити, що і до неї жінки османських султанів вели такі листування, але всі вони були знатного походження, на відміну від Хюррем-султан.

Свій лист до угорської королеви Ізабелли Ягеллонки Хюррем починає такими словами: «Імператриця турків королеві Угорщини Ізабеллі бажає доброго здоров’я. Найдорожча дочко! Кожна з нас народжена від однієї матері – Єви, ми з одного матеріалу створені, й обидві служимо одній людині. Я – найближча особа до верховного імператора, ти ж – королева Угорського Королівства. Їжа, пиття, одяг та сон дуже близькі для людини, та я для Цісаря ближча, ніж це все… Хай не думають, що ми щось погане хочемо заподіяти Валентинові Тереку. З волі Цісаря він є впійманий і до його двору приведений, бо для вчинення цього наймогутніший, після всемогутнього Бога, Цісар має [таку] владу, і якщо він пересвідчиться у його правдивості та вірності, то відпустить його». Лист був написаний з приводу того, що угорська королева просила султана Сулеймана звільнення з османської в’язниці Єдікуле двох знаних угорців – Терека та Майлада. Утім, отримала відмову [4, с. 108]. Роксолана вирішила самостійно посприяти цій справі. Як бачимо, вона у цьому листі, попри незнатне походження, не лише наголошувала на своєму надвисокому статусі дружини могутнього султана, прирівнюючи себе до Ізабелли Ягеллонки, яка була королівського роду, а й переказувала, що в курсі тих справ, які стосуються Угорщини. Вона зазначила, що має вплив на султана Сулеймана та володіє інформацією, пов’язаною зі становищем угорських в’язнів. Скидається на те, що Роксолана навіть дала королеві надію на їх повернення додому. Втім, угорський граф Терек помер у стамбульській в’язниці Едікуле у 1551 р., так і не дочекавшись звільнення. Така ж доля спіткала й іншого бранця – Майлада [4, с. 111].

Що відповіла Роксолані королева Ізабелла Ягеллонка, наразі не відомо. Але це не так уже і важливо, якщо розуміти, що насправді криється за наведеним листом. Польський історик Анджей Дзюбінський назвав його проявом таємної жіночої дипломатії [4, с. 111].

Хюррем не обмежилася листуванням з угорською королевою Ізабеллою Ягеллонкою. Невдовзі по тому вона надіслала послання її братові – Сигізмундові ІІ Августу, який після смерті батька Сигізмунда І (Старого) зійшов на трон. У зв’язку з цим султана написала йому вітального листа: «Ми доводимо до відома Його Королівської Величності, що, дізнавшись про Ваш вступ на королівський престол по смерті Вашого отця, Ми вітаємо Вас, і Всевишній свідок тому, скільки радощів і задоволення принесла нашому серцю ця приємна вість. Адже це воля Аллаха. Ви маєте скоритись і погодитися з Його присудом та велінням. Ось тому Ми написали Вам цього дружнього листа і надіслали його до Ваших величних ніг через нашого слугу Хасана-агу… Найпокірніша слуга Хасекі Султан» [4, с. 114].

У випадку з дипломатичним листуванням із польським королем Хюррем діяла в інтересах держави як дружина султана Сулеймана, який хотів усе своє військо кинути на боротьбу з Габсбургами, допомагала йому шляхом мирних перемовин.

Хюррем також листувалась із Султан Бейгюм – сестрою шаха Тагмаспа, якого вона у посланні Сулейманові навіть проклинала. Це відбулося 29 травня 1555 р. в Амасьї, коли було укладено мирну угоду персів з османами, які тричі ходили на Іран війною, спровокованою релігійними розбіжностями між мусульманами-сунітами та шиїтами. Тому Султан Бейгюм намагалася заручитися підтримкою дружини султана Сулеймана Хюррем, яка на той час була у зеніті слави як в Османській імперії, так і далеко за її межами.

Спершу Султан Бейгюм спробувала отримати згоду Роксолани, а отже, і султана Сулеймана, на прийняття до відкриття мечеті Сулейманіє коштовного дарунка від неї та шаха Тагмаспа – перських паласів.

У листі Султан Бейгюм ішлося також про те, що ініціаторами укладення у 1555 р. мирної угоди між шахом Тагмаспом і султаном Сулейманом були Хюррем та її зять – великий візир Рустем-паша. Це – перша така угода між османами та персами з часів, коли Мехмед ІІ Фатіх завоював Константинополь. Водночас Султан Бейгюм порушувала питання безперешкодного шляху перських паломників до священних міст мусульман – Мекки та Медини.

Хюррем же акцентувала у листі до Султан Бейгюм увагу на розвитку добросусідських відносин між двома державами. Метою попередніх військових кампаній султана Сулеймана проти шаха Тагмаспа вона назвала не завоювання мусульманських земель, а повернення їх у лоно релігії та продовження на них правління Аллаха. Також Роксолана написала, що доклала багато зусиль задля примирення османів із персами і висловила сподівання, що ніщо не порушить добросусідських відносин. Таким чином, вона, як і під час листування з польським королем, виконувала роль посередника султана Сулеймана із налагодження миру між сусідніми державами [4, с. 129].

Листи Хюррем свідчать про активну дипломатичну місію, яку вона здійснювала за порадою султана Сулеймана. Адже він довіряв їй та цінував її думку. Однак Хюррем не могла самостійно приймати серйозних політичних рішень щодо розв’язання війн чи створення законів. Тож не варто переоцінювати її вплив на державні справи в Османській імперії.

Тож, закохавши в себе султана, не маючи суперників, Хюррем-султан користувалася своєю владою при дворі. Вона вела листування з польським королем Сигізмундом ІІ, угорською королевою Ізабеллою та сестрою перського шаха Тагмаспа І, була обізнана в усіх державних справах і зустрічалася з європейськими посланцями. Таким чином, Хюррем-султан можна точно назвати зачинателькою доби «Жіночого султанату» – періоду в історії Османської імперії, коли жінки значно впливали на державні справи.

Література:

1. Peirce L. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. Oxford: Oxford University Press, 1993. 344 p.

2. Роксолана. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BB %D0%B0%D0%BD%D0%B0

3. Романова К.В. Женщина в Османской империи (гендерная роль и правовой статус хасеки-султан). Вопросы истории, археологии, политических наук и регионоведения: сб. статей. Томск, 2017. Вып. 13. С. 55-56.

4. Шутко О. Жіночий султанат: влада та кохання. Листи Хюррем (Роксолани), Міхрімах, Нурбану, Сафіє, Кьосем, Хатідже Турхан (Надії). Тернопіль: Навчальна книга, 2019. 592 с.

5. Шутко О. Роксолана: міфи та реалії. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2016. 272 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота