ЗНАЧНІ ПРАВОЧИНИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЗНАЧНІ ПРАВОЧИНИ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

22.12.2023 22:22

[2. Юридические науки]

Автор: Ревуцька Дар’я Володимирівна, студентка 2 року навчання освітньої програми «Магістр», спеціальність «Приватне право», Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Стрімкий розвиток суспільних та ринкових відносин потребує грамотного правового регулювання.

Важливість існування та функціонування значного правочину пояснюється потребами забезпечити майнові права акціонерів і учасників та запобігти можливим зловживанням з боку виконавчих органів товариства та його посадових осіб.

Вперше поняття «значний правочин» з’явилося у вітчизняному корпоративному законодавстві в Законі України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон про АТ).

Наступним важливим нормативно-правовим актом у сфері значних правочинів став Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон про ТОВ), який врегулював порядок укладення значних правочинів, що вчиняються таким господарським товариством.

Так як акціонерне товариство (далі – АТ) та товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) є господарськими товариствами, тоді норми ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» визначають, що: «господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками».

У законодавстві багатьох країн світу поняття «господарські товариства» мають різну назву: США – корпорації; у Великобританії – компанії тощо.

Наприклад, в Німеччині основними організаційно-правовими формами підприємницької діяльності є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Правове регулювання значних правочинів здійснюється господарським та корпоративним законодавством: надання згоди на вчинення значного правочину є складовою системи корпоративного контролю, а укладання договорів, які можна кваліфікувати як значні, є господарською діяльністю товариства.

Положеннями ст. 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що: «Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Відповідно до ст. 202 ЦК України залежно від кількості осіб, які є сторонами правочину, правочини поділяють на односторонні, двосторонні та багатосторонні. 

Залежно від впливу підстав вчинення правочину на його дійсність правочини є каузальними та абстрактними. 

Каузальні правочини – це більшість правочинів, які визначені цивільним правом та ті, для дійсності яких необхідна певна підстава, а для абстрактних правочинів підстава не є необхідністю для дійсності останніх.

Зауважимо, що за характером дії правочини бувають умовні та безумовні: 

умовні – це ті правочини, у яких виникнення, зміни або припинення прав та обов’язків сторін залежать від підстави, яка є істотною умовою такого правочину.

безумовні правочини – це правочини, права та обов’язки в яких виникають, змінюються або взагалі припиняються з моменту його вчинення.

Підкреслимо, що значні правочини належать до двосторонніх та багатосторонніх правочинів залежно від суб’єктів (сторін) та предмета такого правочину.

Нормами ст. 106 Закону про АТ визначено, що правочин є значним якщо ринкова вартість предмета такого правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Крім того, статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

Визначимо, що поняття «активи» закріплено в законодавстві про бухгалтерський облік та фінансову звітність. 

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підкреслено, що активи – це «ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому».

Тотожне визначення поняття «активи» знаходиться в Національному Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України.

Варто зауважити, що положеннями Закону про АТ визначено наступне:

- «якщо ринкова вартість предмета значного правочину становить від 10 до 25 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення значного правочину приймається наглядовою радою або радою директорів (у разі неприйняття наглядовою радою або радою директорів рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може бути винесено на розгляд загальних зборів)»;

- «якщо ринкова вартість предмета значного правочину перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради або ради директорів»;

- «якщо ринкова вартість предмета значного правочину перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення значного правочину приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій»;

- «якщо ринкова вартість предмета значного правочину становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, рішення про вчинення значного правочину приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості».

Таким чином, вартість предмету значного правочину є критерієм для розмежування повноважень наглядової ради та загальних зборів товариства відносно прийняття необхідного рішення про вчинення значного правочину.

Загальними положеннями Господарського кодексу України (далі – ГК України) та ЦК України предмет визнається істотною умовою договору.

Тобто, віднесення правочину до значного може бути тоді, коли зацікавлені особи будуть своєчасно проінформовані про сутність або правові наслідки значного правочину та погодяться з вчиненням останнього у визначеному законом порядку.

Підкреслимо, що предмет та ціна значного правочину є самостійними умовами.

У континентальній Європі приватне право поділяється на дві основні категорії: (1) цивільна (норми, які регулюють відносини приватних осіб) та (2) торгівельна (відносини приватних осіб, які виникають з приводу отримання прибутку). 

«Торговельні» товариства по своїй суті є господарськими товариствами, тому акціонерні товариства розглядаються як частина «торговельних» товариств.

Поділ юридичних осіб (на товариства різних видів) є притаманним та традиційним для Швейцарії та Німеччини, які виділяють корпорації та установи.

У цих країнах корпорації характерні такі ознаки як наявність членства, наявність мети, яка є спільною для багатьох учасників товариства та незалежність існування від зміни учасників.

Установи в Швейцарії та Німеччині створюються одним засновником, що сам визначає склад майна, який необхідний для досягнення поставленої засновником мети.

Як відомо з чинного законодавства України, акціонерні товариства поділяють на публічні та приватні.

Для прикладу законодавство Великобританії розрізняє два види акціонерних товариств: приватні та публічні, у чому є співвідношення з національним правом.

Варто зауважити про поняття «значний правочин із заінтересованістю», яке регулюється положеннями Закону про АТ.

Відповідно до ст. 107 Закону про АТ правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість - це правочин, у вчиненні якого хоча б одна із зазначених осіб у ч. 2 ст. 107 Закону про АТ має заінтересованість відповідно до ч.3 ст. 107 Закону про АТ.

Крім того, ст.107 Закону про АТ визначено, що правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість це також правочин, який вчинений між афілійованою особою публічного акціонерного товариства та юридичною особою, що перебуває під контролем такого публічного акціонерного товариства.

Порядок вчинення правочину із заінтересованістю, який є одночасно значним правочином, регулюється положеннями ст. 107 Закону про АТ.

Із запровадженням правового інституту «правочин із заінтересованістю» постає необхідність співвідношення такого інституту з правовим інститутом «значний правочин», порівняння їх вчинення та правових наслідків.

Інститут значного правочину спрямований на захист майнових інтересів товариства та його акціонерів.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю може визначати порядок надання згоди на вчинення правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість відповідно до ст. 45 Закону про ТОВ.

Закон про ТОВ запровадив правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість, як нову категорію правочинів для ТОВ. 

До такого запровадження такі положення були відображені в Законі про акціонерні товариства, що іноді призводило до казусів у діяльності ТОВ.

Підкреслимо, що правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість в юридичній літературі ще називають правочинами з конфліктом інтересів, адже це такий правочин, який укладається з пов’язаними особами, афілійованими особами або будь-якими іншими особами, які визначені статутом товариства.

Ознакою значного правочину приватного акціонерного товариства є попереднє надання згоди на вчинення такого правочину, яке визначене в Законі про акціонерні товариства: «Якщо на дату проведення загальних зборів приватного акціонерного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться таким товариством у ході фінансово-господарської діяльності, загальні збори приватного акціонерного товариства (крім банку) можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися приватним акціонерним товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості».

Проблематикою, яка стосується поняття «значний правочин», можна назвати витрату ресурсів або часу у товариств на оформлення наданої згоди на вчинення такого правочину.

Прийняття Закону про ТОВ, у частині про значний правочин, викликало ряд питань щодо ознак такого правочину: критерії визначення новоствореним ТОВ значних правочинів та можливість надання попередньої згоди на вчинення певної кількості таких правочинів.

Нормами ст. 44 Закону про ТОВ визначено, що: «Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства».

Наголосимо, що Закон про ТОВ не містить визначення поняття «чисті активи», але таке визначення можна знайти у Наказі Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163, яким затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19, де вказано, що «чисті активи – це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань».

Це означає, що інформацію про чисті активи ТОВ можна отримати із балансу такого товариства, який повинен бути складений наприкінці попереднього кварталу.

Таким чином, ознакою значного правочину у Законі про ТОВ є відношення правочину до значного в залежності від вартості чистих активів, а ознакою Закону про акціонерні товариства є визначення правочину значним в залежності від вартості всіх активів товариства.

Статут ТОВ може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів, але це буде залежати від вартості предмета такого правочину або інших критеріїв.

Крім того, існують вимоги щодо інформування про укладення значних правочинів. Положеннями Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що емітент зобов’язаний готувати річну та проміжну звітну інформацію про результати фінансово-господарської діяльності емітента, які є складовими регулярної інформації про емітента. 

Регулярна інформація про емітента розкривається на ринках капіталу та організованих товарних ринках, у тому числі шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ст. 126 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» річна інформація про емітента повинна містити «інформацію про вчинення значних правочинів або правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість, або про попереднє надання згоди на вчинення таких правочинів».

Можливість подання інформації емітентом цінних паперів внесено до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 № 2826 (далі – Положення № 2826).

Зміни щодо розкриття інформації емітентами цінних паперів також визначені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Змін до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів» від 12.04.2016 № 410.

Положення № 2826 підкреслює, що: «Публічні акціонерні товариства, банки та приватні акціонерні товариства зобов’язані розкривати особливу інформацію. 

Емітент, який не є акціонерним товариством та щодо інших цінних паперів, крім акцій, якого здійснено публічну пропозицію та/або цінні папери якого допущені до торгів на фондовій біржі, зобов’язаний розкривати особливу інформацію.

Емітент, який не є акціонерним товариством та щодо цінних паперів якого не здійснено публічну пропозицію та цінні папери якого не допущені до торгів на фондовій біржі, не зобов’язаний розкривати інформацію».

Висновок. Сучасне здійснення господарської діяльності в Україні є неможливим без укладення правочинів. 

Однак вчинення значних правочинів у господарських товариствах мають свої особливості в залежності від організаційно-правової форми сторін такого правочину. 

Загалом це пов’язано з положеннями чинного законодавства України, які прагнуть захистити інтереси всіх зацікавлених осіб, зокрема інтереси акціонерів.

Правочин – це та правомірна дія, яка вчиняється, зокрема, акціонерним товариством та товариством з обмеженою відповідальністю для досягнення дозволеної законодавством мети.

Значний правочин є основоположною частиною господарської діяльності, а саме діяльності акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Законодавство України. – Офіційний сайт Верховної Ради. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Законодавство України. – Офіційний сайт Верховної Ради України. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text

3. «Про акціонерні товариства»: Закон України від 27.07.2022 № 2465-IX [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2465-20#top

4. «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII [Електронний ресурс].- https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#top

5. «Про господарські товариства»: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12#top

6. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#top

7. «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text

8. «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13#Text

9. «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19»: наказ Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163 [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0499-99#top

10. «Про затвердження Змін до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів»: рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 410 [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-16#Text

11. «Про затвердження Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів»: рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 № 2826 [Електронний ресурс]. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2180-13#top

 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота