ПІДЗВІТНІСТЬ І ЕТИЧНІ АСПЕКТИ У НАДАННІ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПІДЗВІТНІСТЬ І ЕТИЧНІ АСПЕКТИ У НАДАННІ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ

06.02.2024 14:50

[12. Государственное управление]

Автор: Красников Євген Володимирович, кандидат наук з державного управління, заступник начальника 155 військового представництва Міністерства оборони України, м. Харків, Україна


Для того, щоб продемонструвати, що управління публічними послугами здійснюється належним чином, керівники повинні надавати інформацію про те, як працюють їхні організації, що надають ці послуги. Виконуючи свої обов’язки, керівники у публічному секторі несуть моральну відповідальність за виконання і результати тих аспектів послуг, які знаходяться під їхнім контролем. 

Підзвітність – це процес, який вимагає від людей звітувати за свої дії. Багато організацій, що надають публічні послуги, зобов’язані за законодавством надавати інформацію споживачам послуг та всім громадянам. Повинні існувати системи, які визначають цілі та завдання, а також відстежують, як були використані ресурси для їх досягнення. Підзвітність – це не просто розподіл похвал чи звинувачень, насправді підзвітність піднімає фундаментальні питання про мету і практику організації публічної служби. 

При цьому, враховуючи нові тенденції в публічному управлінні, можна стверджувати, що ефективність використання коштів у сфері публічних послуг більше не є чеснотою, вона стала необхідністю. Більше того, керівники у цій сфері зобов’язані забезпечувати найкраще використання обмежених ресурсів. 

Існує багато форм підзвітності у сфері публічних послуг, оскільки існує багато зацікавлених сторін, перед якими публічна служба може бути підзвітною. Але корисно розрізняти висхідну підзвітність (іноді через політичний процес) і низхідну підзвітність (зазвичай перед користувачами публічних послуг).

Висхідна підзвітність. При висхідній підзвітності виборні представники або представники різних груп інтересів входять до складу комітету, який відповідає за публічну службу. Керівники публічної служби підпорядковуються безпосередньо комітету. Одним з основних видів висхідної відповідальності є політична. У представницькій демократії владні повноваження надаються за згодою народу. Згода надається за умови, що ті, кому делеговані повноваження, несуть відповідальність за їх використання. Згода надається шляхом періодичного голосування на референдумах або виборах. На виборах електорат часто оцінює політичну партію за її успіхами в наданні та підтримці публічних послуг. Таким чином, вибори є механізмом притягнення політиків до відповідальності за надання публічних послуг. 

Низхідна підзвітність. Організації, що надають публічні послуги, можуть бути зобов’язані звітувати перед громадянами або місцевими жителями, котрі є користувачами послуг. У деяких організаціях з ними не просто консультуються, їх активно заохочують до участі у прийнятті рішень та наданні послуг. Це відповідає ідеям навчання впродовж життя та активної громадянської позиції. 

У демократичних країнах органи влади переважно стурбовані своєю низхідною підзвітністю перед громадськістю. Але перехід у багатьох країнах до моделей корпоративного управління у публічному секторі призвів до того, що багато місцевих органів влади почали більше знепокоюватись висхідною підзвітністю центральним органам влади, ніж низхідною підзвітністю громадськості. На даний час хоча багато організацій, які надають публічні послуги, і перебувають у державній або муніципальній власності, але часто змушені конкурувати на відкритих ринках або на псевдо-ринках. 

Тому для того, щоб невдач і помилок було менше, слід приділяти також увагу професійній відповідальності та підзвітності. Традиційно професійна підзвітність пов’язана з цінностями професії – такими, як чесність, неупередженість і відданість клієнтам. Цінності розвиваються і передаються через професійну підготовку. Професійна підготовка є необхідною умовою для того, щоб працювати якісно та ефективно. При цьому професійна діяльність контролюється професійними організаціями, які встановлюють професійні стандарти, а також контролюючими органами. 

Але у контексті впровадження нових моделей публічного управління, зокрема, нового публічного менеджменту, деякі дослідники вважають, що вони призвели до конфлікту статусу професіонала з роллю менеджера, тим самим підірвавши професіональну підзвітність. Зростала кількість осіб, яких призначали до керівних органів того чи іншого типу, нібито за управлінські навички, які вони могли принести з собою. Але критики стверджували, що ці призначення були політично вмотивованими і що публічна служба, як наслідок, стала менш підзвітною широкій громадськості. 

Така практика призначення, а не обрання тих, хто здійснює нагляд за публічними послугами, може призвести до дефіциту демократії. Досвід різних країн, де було впроваджено нові моделі публічного управління, що ґрунтуються на принципах менеджменту, засвідчив посилення висхідної підзвітності та послаблення низхідної підзвітності. Це відбулося, незважаючи на значну риторику про збільшення вибору споживачів. Тому деякі науковці стверджують, що незалежно від того, чи є організації публічними або приватними, якщо вони надають публічні послуги, вони повинні проходити жорсткі випробування на підзвітність, а керівники та інші високопосадовці мають були обізнаними з усіма аспектами публічної підзвітності. У подібній ситуації велике значення має професійне саморегулювання. Але теоретичний потенціал професійного саморегулювання обмежений практичною схильністю до самозахисту. 

В Україні, де низька якість публічних послуг, органи публічної влади мають бути підзвітними перед суспільством, яке вони обслуговують, а не перед групою місцевих чи інших еліт. Підзвітність органів публічної влади є одним із важливих механізмів забезпечення якості публічних послуг, сприяє участі споживачів у контролі наданні цих послуг та забезпечує доступ до об’єктивної інформації. Посадові особи органів публічної влади повинні нести реальну індивідуальну та колективну відповідальність за рішення, які вони приймають під час надання послуг громадянам. Для того, щоб помилок було менше, слід приділяти значну увагу професійній відповідальності та підзвітності. Професійна підзвітність пов’язана з цінностями професії – такими, як чесність, неупередженість і відданість споживачам. Цінності розвиваються і передаються через професійну підготовку, яка є необхідною умовою для того, щоб персонал працював якісно та ефективно. 

Література:

1. Абраменко Ю.Ю. Публічні послуги та їх роль у забезпеченні якості управління. 2011. Режим доступа: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/11ayyzyu.pdf.

2. Дзюндзюк, В.Б. (2003). Ефективність діяльності публічних організацій [Монографія]. (236). Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр».

3. Драган І.О. Організація надання публічних послуг населенню органами влади: зарубіжні практики. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2014. Режим доступа:  http://www.dy.nayka. com.ua/?op=1&z=703.

4. Day P. & Klein R. Interpreting the Unexpected: The Case of AIDS in Policy Making in Britain. Journal of Public Policy. 1989. №9. Р2.

5. Doherty A. Personal and Social Education in Vocational Education. Values in Education Journal, 1988. № 2. РР. 34–48.

6. Ferlie E., Ashburner L., Fitzgerald L. & Pettigrew A. The New Public Management in Action. Oxford University Press. 1997. № 198.

7. Glaster L. Managing Quality in Public Services. Managers Choices. Oxford University Press. 1995. № 98.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота