СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ОЗНАКОЮ ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗМІСТУ АБО ЦІЛЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ОЗНАКОЮ ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗМІСТУ АБО ЦІЛЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ

10.02.2024 13:59

[2. Юридические науки]

Автор: Світличний Віталій Анатолійович, аспірант кафедри адміністративного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



Формування чіткого, простого у сприйнятті та вичерпного розуміння складного і багатогранного за своєю природою комплексу заходів і способів у механізмі реалізації контрольної діяльності держави – давня правова проблема. Без перебільшення можливо стверджувати, що ця тема взагалі не потребує доведення її актуальності, адже науковий інтерес до пошуку способів її розв’язання не стихає вже не одне десятиліття. В зв'язку з цим хотілося б також висвітлити деякі міркування з цього приводу. 

Так, на наший погляд саме розгляд методів через призму їх функціонального змісту або цілей застосування найбільш яскраво розкриває зміст контролюючих засобів і способів, що мають місце в ході реалізації державного контролю у сфері господарської діяльності, при цьому, охоплюючи увесь спектр діяльності контролюючих органів. А тому, вважаємо за необхідне методи державного контролю поділити на три ланки: 1) методи пов’язані із отриманням і обробкою інформації стосовно виявлення правопорушень у сфері господарської діяльності (перевірка та спостереження); 2) методи пов’язані із припиненням правопорушень, поновленням стану законності та попередженням можливих правопорушень у подальшому (різного роду заходи впливу як то: зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій; вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції та ін.; 3) методи спрямовані на застосування до винних осіб відповідальності (кваліфікація протиправних діянь, застосування передбачених законом стягнень).

Розглядаючи методи пов’язані із отриманням і обробкою інформації щодо виявлення правопорушень у сфері господарської діяльності, нагадаємо, що первинним і невід’ємним атрибутом будь-якого різновиду контролю, в тому числі і державного контролю у сфері господарської діяльності, є перевірка та (або) спостереження з метою перевірки. При цьому, слід наголосити, що різні науковці закладають різний об’єм у відповідну категорію. Так, Ю.В. Гаруст розкриваючи категорію «податкова перевірка» як діяльність податкових органів (або здебільшого аудиторських, громадських організацій) з аналізу і дослідження первинної облікової та звітної документації, пов’язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної та повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності [1], фактично пов’язує весь масив контрольно-наглядових дій держави з отриманням інформації про об’єкт контролю. Інакше до розуміння об’єму категорії «перевірка» в механізмі контролю підходить М.В. Петричук, який методами фінансового контролю називає: 1) спостереження – цілеспрямоване, планомірне, за потреби фіксоване сприйняття процесів та процедур; 2) перевірка – обстеження і вивчення конкретного напрямку діяльності та/або її документального відображення (може бути документальна і фактична); 3) дослідження – пошук та отримання необхідної інформації, що має значення в сфері фінансового контролю (опитування, анкетування тощо); 4) підтвердження – встановлення достовірності (досягається через надання відповіді третіми особами під час зустрічних перевірок і запитів); 5) аналіз та оцінка показників – аналітичні процедури, що визначають відхилення отриманих даних від очікуваних результатів [2, с. 408]. Він фактично розглядає перевірку у вузькому розумінні.

Відзначимо, що обидва з підходів мають право на існування, оскільки розглядають перевірку як явище з різних боків. Великий тлумачний словник сучасної української мови слово «перевірка» трактує як: 1) підданий аналізу для виявлення якого-небудь складника, елемента, і. т. ін. 2) який пройшов перевірку, підданий перевірці. 3) вірогідність якого безсумнівна; точний  [3, с. 719], що вказує нам на те, що етимологічне значення «перевірки» охоплює змістом категорії аналізу, оцінки, дослідження й здійснення інших заходів з метою порівняння, співставлення об’єкту перевірки у матеріальному світі. За таких умов, вбачається, що на відносно самостійну роль справедливо претендує лише «спостереження», як захід що за змістом не включає процедуру співставлення (порівняння) об’єктів буття. Інші ж заходи можуть бути включені в об’єм категорії «перевірка» у випадку розгляду відповідного явища в широкому сенсі.

Виходячи із вищенаведеного наголосимо, що методи пов’язані із отриманням і обробкою інформації стосовно виявлення правопорушень у сфері господарської діяльності у широку розумінні включають спостереження з метою перевірки і саму перевірку. Ревізія, інспектування, камеральні перевірки, різного роду експертизи, проведення лабораторних досліджень, аудит і тому подібні заходи (методи, способи) ми пропонуємо розуміти як конкретні, спеціалізовані та формалізовані у законі інструменти впровадження, деталізації названих єдиних збиральних методів контролю пов’язаному із відповідним напрямком діяльності держави. Варто відзначити, що особливістю державного контролю у сфері господарської діяльності як «збирального» різновиду контролю є наявність чималої кількості таких спеціалізованих форм і методів конкретизації перевірок.

Методи пов’язані із припиненням правопорушень та поновленням стану законності являють собою частину комплексу заходів щодо реакції органів владних повноважень на виявленні порушення вимог закону. Чинне українське законодавство не містить визначення заходів адміністративного припинення так само, як і заходів щодо поновлення стану законності. Незважаючи на відсутність названих термінів в нормативних актах, традиційно, в доктрині адміністративного права під заходами адміністративного припинення прийнято розуміти заходи, метою яких є припинення (переривання) відповідної ймовірно протиправної ситуації (поведінки). Ці заходи не передбачають своєю метою покарання особи порушника, а застосовуються в теперішньому часі та здатні самостійно й оперативно примусово переривати правопорушення [4, c. 65]. Яскравим прикладом заходів припинення державного контролю в сфері господарської діяльності є наприклад, вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу. Так, згідно Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» спеціально уповноважені органи виконавчої влади, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпечністю продукції (далі - спеціально уповноважені органи виконавчої влади), на підставі результатів відповідних перевірок видають у межах своїх повноважень обов'язкові для виконання власником продукції рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальше поводження з нею (ст. 7) [5]. До заходів припинення можна також віднести вимогу уповноважених державних органів направлену до суб’єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (Див. п. 5 ст. 18 [6]); різного роду заходи впливу як то зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі, обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами, заборона надання бланкових кредитів, відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку (Див. ст. 73 [7]) і багато інших.

Заходи поновлення стану законності існують паралельно із заходами припинення та репресивними заходами і є результатом проведення перевірок. При цьому, як показує практика правозастосування, не обов’язково суб’єкт контролю, що виконував функції з дослідження стану законності на об’єкті, і орган, що здійснює заходи поновлення стану законності повинні бути « в одній особі». Наприклад, контролер – встановлює, правоохоронний орган – відновлює законність. Крім того, варто відзначити, що ряд заходів припинення сам по собі фактично виконує одночасно і функцію повернення до стану законності (див., наведений вище приклад про контроль за цінами). 

Враховуючи, що поновлення стану законності – це центральна кінцева ціль будь-якої контрольної діяльності держави, пропонуємо вважати поновлювальні заходи у системі методів державного контролю у сфері господарської діяльності як другий провідний напрямок (блок) заходів поряд із перевіркою, який об’єднує широкий комплекс дій пов'язаний із відновленням правопорядку у відносинах сфери господарювання. В цьому аспекті вважаємо за доцільне погодитись із А.А. Мухатаєвим, який звертає увагу, що поновлення законності за результатами контрольної діяльності вже само по собі змінює правовідносини на кращі. Викриваючи порушення, вказуючи на помилки, органи владних повноважень опосередковано сприяють виправленню ситуації [8, с. 48].

Методи спрямовані на застосування до винних осіб заходів відповідальності пов’язані із всебічним розглядом і притягненням у разі виявлення і доведення вини фізичних та юридичних осіб до юридичної відповідальності у порядку передбаченому законом. Це кульмінаційний етап в системі методів державно-контролюючої діяльності, який включає заходи пов’язані із розслідуванням, розглядом справи, прийняття рішення про відсутність або наявність в діях складу адміністративного або іншого виду правопорушення, та застосування репресивних заходів передбачених законом.

Література:

1. Гаруст Ю.В. Правове забезпечення контрольної діяльності податкових органів України : автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.07. Нац. ун-т держ. податк. служби України. Ірпінь, 2008. 20 с.

2. Петричук М.В. Методи адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державного фінансового контролю. Юридичний науковий електронний журнал № 10/2023. С 407-410.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. 1440 с

4. Павліченко В. М. Поняття та види заходів адміністративного припинення адміністративних правопорушень Право і безпека. 2012. № 2 (44). С. 128.

5. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14.01.2000 № 1393-XIV. Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 12. - ст.95.

6. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 21.06.2012 № 5007-VI. Відомості Верховної Ради . –2013. – № 19-20. – ст.190.

7. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-III. Відомості Верховної Ради. –2001. – № 5-6. – ст.30.

8. Мухатаєв, А. О. Правовий статус та законодавчі засади контрольних повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків. 2005. 195 с.

______________________

Науковий керівник: Гаращук Володимир Миколайович, доктор юридичних наук, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота