ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕПУТАТІВ СЕЙМУ ЦАРСТВА ПОЛЬСЬКОГО - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕПУТАТІВ СЕЙМУ ЦАРСТВА ПОЛЬСЬКОГО

20.02.2024 12:24

[2. Юридические науки]

Автор: Кислун Вадим Володимирович, випускник аспірантури за кафедрою конституційного права та правосуддя ОНУ ім. І.І. Мечникова, Директор ГО «НДІ проблем держави та права», Україна


Ключові слова: Царство Польське, губернія, Російська Імперія, сейм, гміна, виборний, Віденьський конгрес, Органічний статут, воєводство, маршалок, Конституційна Хартія, Цар, посол, депутат, сенатор.

Хронологічні рамки дослідження: дослідження охоплює історичний період, починаючи від часу закінчення наполеонівських війн в Європі, коли в 1815 році за рішенням Віденського Конгресу частина польських етнографічних земель увійшла до складу Російської Імперії [8]. Верхня межа дослідження обмежена 1832 роком, коли був виданий Органічний Статут 1832 р. [1], що був прийнятий після придушення польського повстання 1830 - 1831 рр.

Постановка проблеми: в останній час в Україні спостерігається стійкий зріст зацікавленості у польській тематиці. У пострадянський період відбувалося зростання трудової еміграції мешканців України до Польщі. У 2022-23 роках з України надійшов декількамійонний потік біженців, що знайшли у Польщі свій притулок. В 2022-2023 рр. Польщєю був наданий Україні значний обсяг гуманітарної допомоги. В 2022 році був прийнятий Закон Украини від 28 липня 2022 р. № 2471-IX «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України». В 2022 році на вищому державному рівні була проголошена теза про відсутність у майбутньому кордонів між Польщею та Україною [17]. Все вищевикладене суттєво актуалізує польську тематику дослідників з України. В цих умовах набувають важливості дослідження досвіду сумісного проживання народів України та Польщі, зокрема, в рамках Російської Імперії. 

Мета роботи: дослідження правового статусу депутатів Сейму Царства Польського.

Стан наукової розробленості теми дослідження: над темою Царства Польського и Польського Сейму, зокрема, працювали такі автори, як: М.Б.Аверін, Б.В.Носов, М.Ю.Бахтуріна, Е.Г.Луферчік [9], Н.Н.Андрєянова, Ш.Аскеназі [12], Д.Шпопер [16], А.В.Ващенко [6], Ю.М.Бардах [10], М.М.Ковалевський, Н.Д.Сергеєвський, Ю.Подвінський [4], А.Л.Погодін [7], Е.Левінській-Корвін [13], М.К.Любавський [15], Л.Б.Ліхачова, Н.Г.Карнішина, О.А.Любєзніков та інші автори. Н.Н.Кареєв [11] дослідив устрій Сейму в період існування Речі Посполитій. Були опубліковані на польскій мові: Журнал Сейму Царства Польського в 1818 р., Щоденник засідань Посольської ізби під час Сейму Царства Польського в 1820 р., Журнал Сенату Сейму Царства Польського 1825 р. Тома 1 – 3; крім того: Журнал Сейму Царства Польського від 1830 -1831 р.р. Тома 1 - 6, а також: Промови послів на Сеймі від 1825 р. Оцифровані копії вищевказаних документів були викладені у відкритому доступі та доступні для скачування. При цьому, окремі дослідження, пприсвячені правовому статусу депутатів Сейма Царства Польського автором знайдені не були.

Виклад основного матеріалу статті: З 1815 по 1915 рік частина корінних польських земель входила до складу Російської Імперії. Згідно ст. 1 Акту Віденського Конгресу від 28 травня (9 червня) 1815 р., «Герцогство Варшавське, за вийнятком тих областей и округів, коїм […] положено інше призначення, назавжди приєднується до Російської Імперії. Воно в силу своєї Конституції буде в нерозривному з Росією зв’язку, та у володінні Його Величності Імператора Всеросійського, та спадкоємців Його та преємників на вічні часи. Полякі, як Російські підданні, будуть мати народних представників та національні державні установи» [8]. 

Визначення Сейму: в Річі Посполитій сеймом (sejm) називався станово-представницький заклад [13]. Ця назва була залишена і при російському володарюванні. Сейм Царства Польского визначався як законодавчий та вищий судовий орган Царства Польського в 1-й третини 19 ст. [5]. Стаття 31 Конституційної Хартії Царства Польського від 1815 р. проголошувала, що польський народ буде мати на вічні часи народне представництво. Воно заключается в сеймі, що складається з Царя та з двох палат [2] [12, с. 31] [7, с. 96]. Згідно ст.86 Конституції 1815 р., законодавча влада перебуває в Особі Царя (Короля) та в двох палатах сейму [2] [9] [4, с.17] [15, с.408]. Сейм складався з двох палат: верхній – Сенату (Isba Senatorska) та нижній – Палати депутатів [12, с. 31], або Палати послів (Isba Posolska) (ст. 108, ст.118 [2])[5].

Члени Сенату (сенатори) призначалися імператором (ст. 41 [2])) пожиттєво по досягенням ними віку 35 років [16], з числа осіб, що сплачують 2 тис. польських злотих (флоринів) (ст. 111 [2]) річного податку [16] [2] [15, с. 408]. До Сенату входили представники Імператорської фамілії, католицькі єпіскопи та один уніатський мітрополит [15, с. 408], а також воєводи и каштеляни [5], принці імператорско-королевської крові (ст. 108 [2]) [12, с. 32], що досягли віку 18 років (ст. 112 [2]) [15, с. 408], загальною чисельністю не більш як 64 людини (ст. 109 [2])[9]. Керівника Сенату призначав Цар (ст. 113 [2]).

Посольска палата Сейму Царства Польського складалася з 77 послів, обраних по одному від кожного повітового шляхетського сеймику (ч. 1 ст.118 [2]), та з 51 депутату від сільських та від міських гмін (ч.2 ст.118 [2]) [15, с. 408] [14, с.557] [9]. Всього - 128 чол., тоді як за даними А.Л.Погодіна, друга палата Сейму складалася з 167 членів [7, с.96]. Посольську палату очолював маршал, якого призначав цар з числа послів (ч. 2 ст.118 [2])) [12, с. 31]. Розділення Посольської Ізби на дві групи депутатів закріплювало привілеї шляхти [17, с.334].

Вибори до Сейму: депутати Палати послів обиралися на 6 років (з переобранням ⅓ їх складу кожні 2 роки (ст. 120 [2])) [9] дворянськими зборами – шляхетськими сейміками (77 місць, по одному депутату від кожного повіту) (ч. 1 ст.118 [2]) та міськими гмінами (органами міського самоврядування) [12, с.32] (51 место). Депутатами Палати послів (послами) могли бути обрані особи, які досягли 30 років и уплачивающие податки в розмірі не менш ніж 100 польських злотих (флоринів) в рік (ст. 121 [2])[12, с. 32] [15, с.408], та які вміють читати та писати по-польські та мають права польського громадянина [7, с.97]. При цьому, виборчих прав була полишена більшість населення Царства Польського, перш за все, селянство [5], так як правом обирати були наділені особи, що досягли віку 21 року з числа шляхтичів - власників майна, які обиралися на шляхетських сеймиках з числа земельних власників, купців, орендарів, ремісників, священників, вчителів та відомих художників [12, с.32]. Згідно ст. 29 Конституції 1815 р., на місця послів и депутатів на сеймах та на місця сенаторів можуть обиратися лише тільки володільці нерухомого майна [2]. Згідно ст. 29 Конституції 1815 р., державні посади по цивільній та військовій службі Царства Польського можуть займати лише тільки поляки [2]. При цьому, депутати Палати послів (посли) були наділені правом необмеженого переобрання [12, с. 32].  Склад своїх виходячих членів Посольська ізба встановлювала балотировкою [14, с.557].

Порядок роботи Сейму: згідно ст. 87 Конституції 1815 р., черговий сейм збирається кожні два роки в Варшаві в строк, що вказаний в акті скликання, що виходить від Царя [2] [5] на 30 днів [12, с.31]. Фактично ж Сейм скликався всього 4 рази – в 1818, 1820, 1825 и 1830 рр. [5]. Це пов’язано з тим, що згідно ст. 87 Конституції 1815 р. [2], Цар був наділений правом відстрочки скликання Сейму [12, с.35]. Всі голосування в Сеймі були тільки відкритими [7, с.97], а рішення виносилися більшисттю голосів [14, с.557].

Депутатський мандат можна охарактеризувати як вільний. Накази виборців не застосовувалися.

Форми діяльності депутатів: Право законодавчої іниціативи належало тільки царю [12, с.31], а депутати Сейму могли лише представляти монарху через Державну Раду свої побажання, які стосувалися внутрішіх польських справ [9]. Також використовувались депутатські запити до уряду РІ [12, с.85]. За ст. 98 Конституции 1815 г., для обговорення проектів кожна палата обирає три комісії [2] [15, с. 409]. Вони складають в палаті сенаторів из трьох, в палаті послів з п’яти членів: фінансова комісія, комісія законодавства цивільного та кримінального, комісія законодавства органічного та адміністративного [2] [15, с. 409] [14, с.557]. Засновувався Сеймовий суд, який складався из всіх членів Сенату [2] [14, с.558]. Згідно ст. 152 Конституції 1815 р., відомству Сеймового суду підлягали державні злочини тих вищих державних чиновників, які предаються суду Сенатом на підставі статті 116 [2]. Саме Сенат виносив рішення про предання суду сенаторів [9].

Депутат був наділений недоторканністю. Так, згідно ст. 89 Конституції 1815 р., член Сейму не може бути взятий під варту, доки Сейм триває, ни судимий кримінальним судом, інакше як зі згоди палати, членом якої він состоїть [2], що на практиці не додержувалось [12, с.85].

Юридична відповідальність депутатів. Відкликання депутата, дострокове припинення його повноважень представницьким органом в практиці Сейму не застосовувалися. Роспуск Сейму Царьом був передбачений в ст.ст. 87, 124 Конституції [2]. Можливість самороспуску не передбачалася.

Сейм припинив існування згідно Органічному статуту Царства Польского 1832 г. [5] [15, с. 431], де даний орган вже не згадується [1]. Після придушення Польського повстання 1830–1831 рр. Конституція 1815 р. [2] була відмінена [6], а взамін був введений «Органічний статут» 1832 р. [1] [15, с. 431]. Офіційна його назва - Маніфест Імператора Миколи I від 14 (26) лютого 1832 року «Про новий порядок управління та утворення Царства Польського» [1]. В цілому, роль Сейму в политичному житті Царства Польського в литературі визнається доволі значною [9], но меншею, ніж передбачалося його Конституцією [2]. Це було пов’язано з небажанням російських імператорів ділити свою владу з представницькими закладами, та з намаганням впливової частини польської еліти користуватися адміністративними методами при управлінні Царством [5]. 

Висновки:

1. Згідно Конституції 1815 р. [2] Царство Польське отримало двопалатний загальнодержавний Сейм, який в літературі визначається як законодавчий та одночасно з цим, судовий орган влади [5]. Він в певній мірі успадкував устрій Сейму Річі Посполитій [11] [17, с.333], Сейму Варшавського герцогства [7, с.97]. Не являвся парламентом в сучасному значенні цього терміну.

2. Для Сейму Царства Польського передбачалися посади «посла», «депутата», «члена сейма», «сенатору», які були перейняті від Сейму Річі Посполитій [14] [11]. 

3. Мав место елітарний характер Сейму. Члени Сейму були носіями високого соціального статусу. Коло виборців було обмежено лише матеріально забезпеченими прошарками суспільства (в 1815 р. - 100 тис. чол. на 3,2 млн. чол. населення Царства Польського [12, с.34, 40]), но тим не менш, Сейм представляв всі суспільні класи [17, с.333]. Ш.Ашкеназі полагав, що виборча система за Конституцією 1815 р. була більш прогресивною на той час, ніж англійська [12, с.34], та навіть во всій Європі того часу (Ю.М.Бардах [17, с.333]). В сей час всі місцеві ради України також обираються як правило, з числа матеріально забезпечених осіб, що суттєво знижує їх представницькість.

4. Приділялась велика увага якісному та професійному складу депутатського корпусу Сейму. Так, зокрема, до обрання в Сейм допускалися професори, священники, ремісники, вчителі та відомі художники. Між тим, квотування місць в місцевих радах для основних соціальних груп населення в Україні не здійснюється. Творча інтелігенція та науково-педагогічні кадри в місцевих радах представлені недостатньо. Професіоналізм та ділові якості багатьох депутатів місцевих рад України також у багатьох випадках вимагають свого підвищення, особливо на селі. Це пов’язано з тим, що для кандидатів в депутати місцевих рад відсутній освітній ценз, а також від них не вимагається пред’являти позитивну характеристику при реєстрації їхніх кандидатур в териториальній виборчій комісії (ст. ст. 7, 193, 222, 223, ч.2 ст. 224, 228, 230 Виборчого кодексу України). В результаті цього, в місцеві ради обираються особи, що не завжди мають вищу освіту, зачастую не мають юридичної підготовки та доброї репутації. 

5. Не була передбачена грошова винагорода за працю депутатів Сейму. Судячи з всього, це було пов’язано з тим, що Сейм складався виключно з забезпечених осіб.

6. Законодавство Царства Польського не закріплювало право депутатів на помічників.

7. На час засідань Сейму член Сейму отримував недоторканність від арешту з кримінальних справ, тоді як недоторканність депутатів місцевих рад України була відмінена у 2006 році.

8. Право депутатів на накладання вето не було передбачено, що являлось прогресивним кроком в розвитку польської державності.

Використана література: 

1. Манифест Императора Николая I от 14 (26) февраля 1832 года. «О новом порядке управления и образования Царства Польского» («Органический статут») // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Том 7. 1832. СПб., 1833. С. 83-90. 

2. Конституционная Хартия Царства Польского от 20.06.1815 г. (перевод с французского оригинала). // Конституционная хартия 1815 года и некоторые другие акты бывшего Царства Польского (1814-1881). – СПб., 1907. – 148 с. – (Библиотека окраин России, №5). 

3. Бахтурина А.Ю. Государственное управление западными окраинами Российской империи (1905 - февраль 1917 г.): дис. ... д-ра ист. наук: 07.00.02. - М, 2006. - 303 с. 

4. Подвинский Ю. Конституция Царства Польского и ее судьба: (1815-1830) 

/ Ю.Подвинский. - М.: Изд. Е.В. Кожевниковой и Е.А. Коломийцевой, 1906. - 47 с. -- (Библиотека «Свободная Россия», № 20).

5. Сейм Ца́рства По́льского, законодательный и высший судебный орган Царства Польского в 1-й трети 19 в. / Научно-образовательный портал «Большая Российская Энциклопедия». URL: https://bigenc.ru/c/seim-tsarstva-pol-skogo-6bc407.

6. Ващенко, А.В. Правовой статус Царства Польского в составе Российской империи, 1815-1830 гг. : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. - М, 2000. - 182 с. 

7. Погодин, А.Л. История польского народа в XIX веке / А. Погодин, проф. Харьковск. ун-та. - Москва: Г.А. Леман и С.И. Сахаров, 1915. - 297 с.

8. Акт Венского конгресса: 28 мая (9 июня) 1815 г. // Полное собрание законов Российской империи. Собрание 1-е. - Санкт-Петербург, 1830. - Т. 33.  – № 25863. С. 144–178.

9. Луферчик, Е.Г. Царство Польское в 1815—1830 гг.: политическое развитие в  контексте конституционного парламентаризма / Е.Г.Луферчик // Социально-политические, исторические и философские аспекты научного знания. Сер. «Грани науки» [Электронный ресурс]/ Под ред. А.В. Головинова, М.С. Речкова; Изд-во «Сизиф» Д.С. Петрова. —Электрон. дан. и прогр. (1,6 Мб). —Барнаул, 2011. — Вып. 5. — С.31 — 36.

10. Бардах, Ю. История государства и права Польши [Текст]: [перевод с польского] / Ю. Бардах, Б. Леснодорский, М. Пиетрчак; [предисл. З.М. Черниловского]. - Москва: Юридическая лит., 1980. - 559 с.

11.  Кареев, Н.И. Исторический очерк Польского сейма / [Соч.] Н. Кареева. - М.: Тип. А.Н. Мамонтова и К°, 1888. - IV, 2, - 163 c.

12. Аскенази Ш. Царство Польское в 1815 — 1830 годах., М., 1915. - 172 с.

13. Lewinski-Corwin, Edward. The political history of Poland. — New York: Polish Book Importing Co., 1917. – 653 p.

14. Грабеньский В. История польского народа. - Мн.: МФЦП, 2006. - 800 с.

15. Любавский, М.К. История западных славян / М.К. Любавский. — Москва: Издательство «Вече», 2018. - 496 с.

16. Шпопер Д. Конституция Царства Польского 1815 года // Энциклопедия права. Научные исследования и разработки. - М.: ООО «ИЦ РИОР», 2014, Т. 2, вып. 1 (2). - С. 40-45.

17. Рудомський Р. Дуда заявив, що кордону між Польщею та Україною фактично не буде. Новина від 5.05.2022 р. URL: https://news.obozrevatel.com/ukr/abroad/duda-zayaviv-scho-kordonu-mizh-polscheyu-ta-ukrainoyu-faktichno-ne-bude.htm.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота