МЕХАНІЗМ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ В БОРОТЬБІ З ФІНАНСОВОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

МЕХАНІЗМ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ В БОРОТЬБІ З ФІНАНСОВОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

23.04.2024 14:34

[2. Юридические науки]

Автор: Федорчук Каріна Андріївна, студентка 1-го курсу, 2-го магістерського рівня ННІ Права Державного податкового університету



У сучасних умовах глобалізації та швидкого розвитку технологій, фінансові злочини набули транснаціонального характеру, що ускладнює їх виявлення та протидію з боку окремих держав. На цьому тлі співпраця країн у рамках міжнародних угод та організацій стає ключовою для ефективного виявлення, блокування та запобігання фінансовим злочинам на міжнародному рівні. Завдяки міжнародній кооперації можливе створення єдиних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та іншими формами фінансових злочинів, що значно підвищує ефективність національних заходів. 

Розглянемо механізм міжнародної співпраці у сфері боротьби з фінансовою злочинністю зосереджуючись на декількох ключових напрямках, кожен з яких включає різні інструменти та методи співробітництва.

Екстрадиція – це передача запитуваною державою особи, яка перебуває на її території, іншій державі, яка розшукує цю особу, у звязку з кримінальним провадженням або з метою виконання судового рішення щодо цієї особи [1, с. 501]. Екстрадиція набуває все більшого значення з огляду на поширення транснаціональних злочинних організацій, у тому числі тих, що займаються тероризмом, незаконним обігом наркотиків, фальшивомонетництвом та кіберзлочинністю. Екстрадиція є найстарішою формою міжнародного співробітництва у кримінальних справах і визнана ефективним інструментом міжнародної співпраці правоохоронних органів. Як засіб співпраці, що безпосередньо впливає на свободу осіб, екстрадиція є, мабуть, найскладнішим механізмом, а також таким, що викликає найбільші труднощі, особливо між державами з різними правовими процедурами. Тому процедура більшою чи меншою мірою залежить від правових процедур кожної держави.

Взаємна правова допомога є важливою формою міжнародного співробітництва, яка передбачає обмін інформацією, документами та експертними висновками між правоохоронними органами з метою ефективного розслідування та судового переслідування. Принцип державного суверенітету забороняє судам, які розглядають кримінальні справи, здійснювати свої повноваження за межами своєї юрисдикції або збирати докази, що мають значення для результату справи, на території іноземної держави. Тому суд повинен звернутися за допомогою до іноземної держави [1, с. 502]. Таким чином, взаємна правова допомога визначається як механізм співробітництва держав між собою з метою отримання доказів, необхідних для розслідування та судового розгляду кримінальної справи.

Логічним продовженням попередньої міжнародної співпраці став збір та обмін інформацією між правоохоронними органами. У контексті боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, корупцією та торгівлею людьми співпраця між правоохоронними органами за останні роки значно зросла. Це пов’язано з тим, що боротьба з цими видами злочинів вимагає високого рівня збору оперативної інформації та обміну нею. Однак цей вид міжнародного співробітництва не вважається належним чином порівнянним з формами співпраці, описаними вище, і не існує договорів, що охоплюють цей вид співробітництва, а також екстрадицію та взаємну правову допомогу.

Важливою формою міжнародного співробітництва є виконання та визнання вироків, винесених іноземними судами. Виконання вироків і передача засуджених осіб за кордон – це процедура, за допомогою якої особи, засуджені на території однієї країни, передаються для відбування покарання на територію іншої країни. Це дозволяє засудженим іноземцям відбувати покарання на батьківщині та сприяє їхній реінтеграції в суспільство. Процедура також має гуманітарні цілі. Цей захід закріплений у Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Конвенції ООН проти корупції [2; 3].

Отже, важливо визначити цінність міжнародного досвіду у формуванні систем запобігання та боротьби з фінансовою злочинністю. Це потенціал ефективної співпраці між державами для протидії найбільш небезпечним формам порушень прав людини та загрозам національній і соціальній безпеці, що виникають в умовах глобалізації. Основними формами міжнародного співробітництва є екстрадиція, взаємна правова допомога, виконання та визнання вироків, обмін інформацією між правоохоронними органами. Необхідно розробити ефективні механізми використання цих форм співробітництва з урахуванням правових традицій і практики конкретних країн. Конфіскація доходів, одержаних злочинним шляхом, є важливим інструментом у боротьбі зі злочинністю, що сприяє справедливому покаранню злочинців та ефективному позбавленню їх фінансових ресурсів.

Література:

1. Живова Ю.В Форми міжнародної правоохоронної та судової співпраці у системі запобігання злочинності. Юридичний науковий електронний журнал. 2024. С. 500-503

2. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_789#Text (дата звернення 16.04.2024)

2. Конвенція Проти корупції. URL: https://zakon.rada. gov.ua/ laws/ show/995_c16#Text (дата звернення 16.04.2024)

_______________________

Науковий керівник: Любавіна Вікторія Петрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу Державного податкового університету

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота