ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НОТАРІУСА ЗА ПОРУШЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НОТАРІУСА ЗА ПОРУШЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ

25.04.2024 11:14

[2. Юридические науки]

Автор: Свирид Софія Володимирівна, студентка, Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Принципи нотаріату – це керівні, фундаментальні, базові ідеї, які визначають його сутність, зміст та призначення. Пронизуючи процедури вчинення нотаріальних проваджень, будучи прямо передбаченими законодавством чи випливаючи з його положень, принципи спрямовують та впливають на їх подальший розвиток і удосконалення, а також знаходять свій вияв і у нотаріальному процесі.

Одним із ключових принципів нотаріату є принцип нотаріальної таємниці, передбачений статтею 8 Закону України «Про нотаріат». Згідно із законом нотаріальна таємниця – це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо [1].

Аналізуючи відповідальність нотаріуса за порушення вимог щодо нотаріальної таємниці слід проаналізувати саме визначення нотаріальної таємниці, яке представлено в законі через сукупність відомостей. Згідно із ЗУ «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [2]. Дані - це сукупність відомостей, зафіксованих на певному носії в формі, придатній для постійного зберігання, передачі і обробки. Перетворення і обробка даних дозволяє отримати інформацію; інформація - це сукупність даних, впорядкована з певною метою, що додає їм сенс; це результат перетворення і аналізу даних [3]. Відмінність інформації від даних полягає в тому, що дані - це фіксовані відомості про події та явища, які зберігаються на певних носіях, а інформація з'являється в результаті обробки даних при вирішенні конкретних завдань. Таким чином поняття відомості є ширшим за інформацію та дані оскільки за загальним правилом визначення терміну дається через ширше поняття. Нотаріальна таємниця являє собою сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо. Бачимо, що згідно із законодавчим визначенням нотаріальна таємниця поширюється на не вичерпний перелік відомостей, які стосується особи, її майна, особистих майнових та немайнових прав і обов’язків. 

На доктринальному рівні висловлюється позиція, яка однак не знаходить підтримки серед багатьох науковців щодо необхідності поширення нотаріальної таємниці на відомості, що стосуються нотаріуса як фахівця. Ті, хто не підтримують такої точки зору обґрунтовують свою позицію тим, що діяльність нотаріуса має публічно-правовий характер, зумовлений її офіційним змістом і наділенням нотаріусів повноваженнями державою [4]. 

Згідно із положеннями ЗУ «Про нотаріат» особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом. Зокрема в цьому ж законі передбачено підпунктом «ж» пункту 2 частини першої статті 12, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадку порушення нотаріусом вимог щодо нотаріальної таємниці. Саме формулювання може бути анульовано свідчить про те, що негативний наслідок у випадку порушення нотаріальної таємниці не обов’язково тягне за собою негативний наслідок у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, а лише є підставою для цього. 

Зокрема, за даними опублікованими Міністерством юстиції за 2023 рік зі 117 анульованих свідоцтв, жодне не було анульовано у зв’язку з порушенням нотаріальної таємниці; аналогічна ситуація і за 2022 рік, з 10 анульованих – жодного у зв’язку з порушенням нотаріальної таємниці [5]. 

Слід звернути увагу, що анулювання свідоцтва через порушення нотаріальної таємниці є винятковим випадком, який встановлює відповідальність нотаріуса за порушення цього обов'язку, але на практиці зустрічається не часто згідно з вищезазначеними даними. Однак якщо це завдало істотної шкоди правам та інтересам фізичної, юридичної особи або держави, то виникає необхідність застосування більш дієвих негайних заходів до нотаріуса для забезпечення належного рівня захисту порушених прав та відновлення довіри до професії нотаріуса, ніж анулювання свідоцтва.

Загалом законодавчо не деталізовано підстави та порядок притягнення нотаріуса до юридичної відповідальності за порушення нотаріальної таємниці. Серед науковців неодноразово висловлювалась позиція: «відсутність норм права, які передбачають санкції за порушення, означає відсутність встановленого виду і міри втрат, що повинна зазнати винна особа, що унеможливлює її покарання» [6]. У практичній площині існують окремі випадки, коли факт порушення встановлений в судовому засіданні та вважається доведеним, а притягнути нотаріуса до відповідальності неможливо через відсутність необхідної законодавчої норми.

Щодо адміністративної відповідальності нотаріуса за порушення вимог ст. 8 ЗУ «Про нотаріат» слід зазначити, що КУпАП містить статтю 163-9, яка стосується незаконного використання інсайдерської інформації [7]. У даному випадку виникає питання щодо співвідношення нотаріальної таємниці та інсайдерської інформації. Згідно із статтею 145 ЗУ «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» інсайдерська інформація - це неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або інші фінансові інструменти, що перебувають в обігу на організованому ринку капіталу, у разі якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість відповідних фінансових інструментів. Інформація не вважається інсайдерською з моменту її оприлюднення відповідно до закону [8]. Порівнявши це визначення із поняттям нотаріальної таємниці, яке наведено в ЗУ «Про нотаріат» можна зробити висновок, що нотаріальна таємниця є ширшим поняттям, оскільки включає в себе сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо. Тобто інсайдерська інформація може виступати як складова нотаріальної таємниці. Тому, приходимо до висновку, що положення статті 163-9 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність нотаріуса за незаконне використання інсайдерської інформації як одного із складових елементів нотаріальної таємниці (за конкретну частину нотаріальної таємниці), але не за нотаріальну таємницю в цілому.

Що стосується кримінальної відповідальності за порушення нотаріальної таємниці, то слід зазначити, що конкретної норми, що прямо стосується порушення нотаріальної таємниці Кримінальний кодекс України не містить. Хоча нотаріус згадується у статті 232-1 ККУ [9], що стосується незаконного використання інсайдерської інформації як один із суб’єктів даного кримінального правопорушення. Знову ж таки тут аналогічна ситуація щодо співвідношення нотаріальної таємниці та інсайдерської інформації. Тому виходячи з цього, положення статті 232-1 ККУ передбачають кримінальну відповідальність нотаріуса за незаконне використання інсайдерської інформації як одного із складових елементів нотаріальної таємниці (за конкретну частину нотаріальної таємниці), але не за нотаріальну таємницю в її повному обсязі. Слід акцентувати увагу на те, що включається у поняття використання інформації та як воно співвідноситься із розголошенням та поширенням. 

Також необхідно згадати статтю 365-2 ККУ, яка передбачає кримінальну відповідальність нотаріуса за зловживання своїми повноваженнями як особи, що надає публічні послуги (хоча варто зауважити: нотаріус не надає ніякі послуги). Зловживання – це протиправне використання наданих особі повноважень у зв'язку зі здійсненням професійної діяльності, яка пов'язана з наданням публічних послуг. Нотаріус, якому згідно закону надані повноваження, діє в межах наданого йому права (в такому випадку немає зловживання правом). Якщо він виходить за межі, встановлені законом, то він порушує закон, а тому має місце правопорушення. Зловживання нотаріусом своїми повноваженнями характеризується усвідомленням нотаріусом того, що своїми діями при використанні власних повноважень він не дотримується вимог, встановлених законодавством. Тобто порівнюючи зловживання повноваженнями та порушення нотаріальної таємниці слід зазначити, що перше поняття є ширшим і включає в себе зокрема і порушенням вимог щодо нотаріальної таємниці. Таким чином можна зробити висновок, що порушення вимог щодо нотаріальної таємниці, коли воно є умисним і здійснюється з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб буде підпадати під цю статтю.

Отже, узагальнюючи вищевикладене слід зазначити, що саме поняття нотаріальної таємниці у такому вигляді, яке воно міститься у ст. 8 ЗУ «Про нотаріат» є досить розмитим та занадто широким, що в свою чергу ускладнює належне функціонування даного інституту. Окремої спеціальної статті, що передбачала б настання юридичної відповідальності нотаріуса за порушення вимог нотаріальної таємниці на законодавчому рівні не передбачено. Можна говорити про ймовірність застосування статтей 163-9 КУпАП, 232-1, 365-2 ККУ у цих випадках, однак проблемним моментом буде питання доведення. Все це свідчить про необхідність більш чіткого визначення та окреслення поняття нотаріальної таємниці та закріплення на рівні закону норми щодо юридичної відповідальності за порушення вимог нотаріальної таємниці нотаріусом шляхом встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності, враховуючи ступінь завданої шкоди. Таким чином це дасть змогу забезпечити реальну дієвість принципу нотаріальної таємниці, захистивши права та інтереси фізичних, юридичних осіб або держави, та попередити її порушення.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про нотаріат». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text 

2. Закон України «Про інформацію». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text 

3. Ланде Д.В., Субач І.Ю., Бояринова Ю.Є. Основи теорії і практики інтелектуального аналізу даних у сфері кібербезпеки. Навчальний посібник. URL: https://ela.kpi.ua/server/api/core/bitstreams/5eb4cb50-3ef0-44d1-b35f-a80eade1554b/content 

4. Черниш В. Теоретичні аспекти мови нотаріального діловодства та нотаріальної таємниці як основоположних принципів діяльності нотаріату в Україні. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/urykr_2014_7_4 

5. Інформація щодо анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю згідно опублікованих даних Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.  URL: https://minjust.gov.ua/ukr_notar_2_3 

6. Журавльов Д.В., Коротюк О.В., Чижмарь К.І. Правова охорона нотаріальної таємниці: монографія. К.: ОВК, 2017.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 

8. Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text 

9. Кримінальний кодекс України.  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text   



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота