АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАННЯ ВІДОМОСТЕЙ ДОКАЗАМИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАННЯ ВІДОМОСТЕЙ ДОКАЗАМИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

25.04.2024 12:16

[2. Юридические науки]

Автор: Шевцов Андрій Олександрович, здобувач освіти 2 року денної форми навчання другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 081 «Право» освітньо-наукової програми «Право» вибіркового блоку «Кримінальне судочинство» Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в умовах сучасних міжнародних конфліктів та активних військових дій злочини проти міжнародного гуманітарного права стають все більш поширеними та непереборними проблемами. Документування та розслідування таких злочинів вимагають великого обсягу інформації, яка має бути прийнятною для національних та міжнародних судів та трибуналів, у тому числі Міжнародного кримінального суду (МКС). Україна вперше в світі розпочала розслідування воєнних злочинів під час активних військових дій. Органи досудового розслідування нашої країни успішно ведуть збір доказів, що свідчать про вчинення конкретними особами, які належать до Збройних сил Російської Федерації, злочинів військової агресії, у формі ведення агресивної війни та/або агресивних воєнних дій. 

Однак прискорення цього процесу стикається з значними труднощами, а саме з трьома ключовими проблемами, пов'язаними з належністю та допустимістю доказів, зокрема: 

1) Докази розташовані на окупованій території, що ускладнює їх доступність. Під час деокупації відступаючі війська противника прибирають за собою всі сліди злочинів, тому слідчим підрозділам доводиться буквально по крихтам збирати залишки доказів, зокрема командно-штабну документацію, яка може слугувати допоміжною інформацією для ідентифікації осіб, причетних до воєнних злочинів. Однак дуже страждає відповідність зібраної інформації фактичним подіям та обставинам, пов’язаними з безпосередніми виконавцями і організаторами злочину, а не лише причетними. Україна вивчає досвід інших країн, і є надія що завдяки технічному прогресу в цьому напрямку буде рухатися швидше, ніж рухалися колеги в інших країнах. Тим не менш, навіть при стовідсотковому встановленні осіб тих, хто керував конкретним підрозділом, який вчиняв злочини проти цивільних осіб, є великий шанс не дійти успіху у встановленні безпосередніх виконавців.

2) Деокупована територія представляє собою вельми небезпечну зону, що вимагає високого рівня обережності. Під час проведення слідчих дій тут існує значний ризик через присутність вибухонебезпечних об’єктів, загрози обстрілів та зруйнувань будівель, а також можливих пошкоджень енергетичних мереж. Тому перед оглядами, обшуками та слідчими експериментами необхідно враховувати ці особливості. У зв'язку зі специфікою розслідування таких злочинів може знадобитися залучення  спеціалістів: балістів, зброєзнавців, експертів з ракетної та авіаційної техніки, артилеристів та механіків. Крім того, на деокупованих територіях часто доводиться проводити ексгумації трупів або їх фрагментів. Участь судово-медичного експерта в таких операціях є обов'язковою згідно зі статтею 239 КПК України. При розслідуванні злочинів нерідко потрібно також здійснювати ідентифікацію тіл, що ускладнюється у разі фрагментації внаслідок вибухів, кульових поранень та інших травм, а також через зміну місця поховання або тривалий перебування на відкритому повітрі. [1, с.19-20].

3) На жаль, більшість доказів, що можуть бути корисними при встановлення як загального умислу вищого військового керівництва на планування та підготовку агресії, так і конкретного військового формування (угрупування), яке безпосередньо причетне до скоєння воєнних злочинів, доводиться збирати шляхом проведення огляду та складення відповідного протоколу за стандартом «Берклі» [2] відкритих джерел мережі Інтернет. Однак цей вимушений метод ставить під сумнів не лише об'єктивність отриманих доказів, але і саму допустимість їх використання.

Ахтирська Н.М., Костюченко О.Ю., Мірошников І.Ю., Дунаєвська Л.Г., також слушно виділяють проблему недостатньої комунікації органів досудового розслідування та правоохоронних органів зі ЗМІ, з огляду на те, що діяльність ЗМІ в умовах воєнного стану набула особливого значення, «…досвід воєн у 21 столітті показав можливості громадянської журналістики як засобу протистояння порушенням прав людини. Це призвело до появи значної кількості контенту з відкритим кодом. У зв’язку з цим постає завдання передати цю інформацію до суду з метою притягнення винних до відповідальності (Freeman, 2018). Тому держава має створити систему комунікації між правоохоронними органами та судовими органами та інститутами громадянського суспільства під час воєнного стану» [3, с. 486].

Для вирішення проблем, пов'язаних з належністю і допустимістю доказів у розслідуванні воєнних злочинів під час безпосереднього ведення військових дій в Україні, можна розглянути такі шляхи:

- Технічний прогрес та інновації. Використання сучасних технічних засобів та інноваційних технологій для підвищення ефективності збору та аналізу доказів. Застосування розвідувальної техніки для максимально ефективного збору інформації на окупованій території та виявлення слідів злочинів, наприклад, штучний інтелект [3, с. 487].

- Міжнародне співробітництво та обмін досвідом: Україна повинна більш активно співпрацювати з міжнародними організаціями, такими як Міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини та Комісія ООН з розслідування порушень прав людини в Україні під час російської агресії, та з іншими країнами, які стикалися із схожими проблемами у розслідуванні воєнних злочинів. Обмін досвідом та навчання від країн, що ведуть аналогічні розслідування, зокрема, використання сучасних методів та підходів.

- Створення більшого числа спеціальних підрозділів для документування та вилучення доказів воєнних злочинів. Забезпечити їх високопрофесійними слідчими, фахівцями із криміналістики та експертами з міжнародного права. Він повинен бути укомплектований необхідним обладнанням та засобами для проведення ефективного розслідування.

- Встановлення тісної співпраці з недержавними організаціями та громадськими активістами, волонтерами які можуть надати допомогу у зборі та аналізі доказів.

- Створення єдиної бази даних доказів воєнних злочинів. Така база даних дозволить українським слідчим швидко і ефективно отримувати доступ до інформації про докази, що розташовані як на окупованій території, так і в інших місцях.

- Надання міжнародної технічної та фінансової допомоги Україні для розслідування воєнних злочинів. Ця допомога може включати надання обладнання та засобів для документування та вилучення доказів, а також фінансування навчання українських слідчих та експертів.

- Розвиток систем внутрішнього контролю та системи нагляду за проведенням розслідувань, щоб забезпечити їх об'єктивність та додержання вимог закону. Ці заходи можуть сприяти поліпшенню ефективності розслідування воєнних злочинів та забезпеченню допустимості доказів у судовому процесі.

Отже, можна дійти висновку, що документування та розслідування міжнародних злочинів, таких як воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, потребує ретельного збору та аналізу інформації. Ця інформація, згодом, може стати доказами у суді. 

Щоб бути прийнятими судом, докази повинні відповідати певним критеріям: Належність: докази повинні стосуватися справи та мати значення для її вирішення. Доказова цінність: докази повинні бути надійними та мати достатню вагу, щоб вплинути на результат справи. Надійність: докази повинні бути отримані законним способом, без порушення прав людини. Значущість: докази повинні бути суттєвими для справи та мати потенціал вплинути на її результат. Інформація з відкритих джерел, така як фото, відео, записи з соцмереж, може бути цінним джерелом доказів про воєнні злочини. 

Однак, використання таких доказів має свої недоліки: Складність верифікації: важливо перевірити достовірність інформації та її джерело; Упередженість: інформація може бути сфальшованою або відредагованою з певною метою. Неповність: інформація з відкритих джерел може бути не повною або містити прогалини. 

Для вирішення цих проблем можна використовувати такі методи: технічний прогрес: використання сучасних технологій для аналізу та верифікації інформації; міжнародне співробітництво: співпраця з міжнародними організаціями та іншими країнами для обміну досвідом та кращими практиками; створення спеціальних підрозділів: підготовка кваліфікованих кадрів для документування та вилучення доказів; співпраця з громадянським суспільством: залучення недержавних організацій та волонтерів до збору та аналізу інформації; створення єдиної бази даних: систематизація та зберігання інформації про докази; Міжнародна допомога: надання технічної та фінансової допомоги для розслідування воєнних злочинів; внутрішній контроль: контроль за законністю та об'єктивністю розслідувань.

Список використаних джерел:

1. Теоретико-прикладні проблеми кримінального процесу та криміналістики в умовах воєнного стану: тези доп. міжнародної наук.-практ. конф. (м. Кам'янець-Подільський, 24 листоп. 2023 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, Наук. парк «Наука та безпека», ф-т № 1. Кам'янець-Подільський : ХНУВС, 2022. 453 с https://zenodo.org/records/10156318 

2. Протокол Берклі з ведення розслідувань з використанням відкритих джерел. Нью-Йорк і Женева, 2020 рік, Організація Об'єднаних Націй, HR/PUB/20/2 (попередня версія), Режим доступу: https://www.law.berkeley.edu/wp-content/uploads/2022/03/Berkeley-Protocol-Ukrainian.pdf 

3. Akhtyrska N., Kostiuhenko O., Miroshnykov I., Dunaievska L. Observance of individual rights in criminal proceedings during martial law. Observancia de los derechos individuales en los procesos penales durante la ley marcial (Дотримання прав особи у кримінальному провадженні під час воєнного стану) CUESTIONES POLÍTICAS Vol. 41 Nº 76 (2023): 482-501.DOI: https://doi.org/10.46398/cuestpol.4176.28 

_______________________

Науковий  керівник: Костюченко Олена Юріївна, кандидат юридичних наук, доцент, завідувачка кафедри кримінального процесу та криміналістики Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота