ЧОТИРИ НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ МОГЛИ ОДЕРЖАТИ ТРИ УКРАЇНСЬКІ ГЕНІЇ? - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ЧОТИРИ НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ МОГЛИ ОДЕРЖАТИ ТРИ УКРАЇНСЬКІ ГЕНІЇ?

09.05.2024 14:30

[5. Исторические науки]

Автор: Бугрим Валентин Володимирович, доктор філософії, академік Української міжнародної академії оригінальних ідей



ПРЕВЕНТИВ. Щорічно за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або значущий внесок у культуру, літературу чи розвиток суспільства присуджують найпрестижнішу міжнародну Нобелівську премію (швед. мовою «Nobelpriset»). Вона заснована, згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, 27 листопада 1895 року, а роки його життя: 1833-1896 [3; 10]. Премія присуджується кожного року, починаючи з 1901 р., якщо конкретніше: За видатні заслуги у галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури і діяльності за збереження миру. 1968 року Банком Швеції заснована так звана Нобелівська премія з економіки, офіційна назва – Премія Шведського центрального банку з економічних наук – теж на честь Альфреда Нобеля, вперше присуджена наступного, 1969 р. [3]. Завжди цікаво-оригінальні формулювання присудження премії! Сума Нобелівської премії змінюється, залежно від доходів «Фундації Нобеля» [10], але в попередні роки вона була завжди більше 1 млн дол. (США). До речі, в українських містах Житомирі та Кривому Розі є вулиці з назвою – Нобелівська. 

Найвища премія є в світі,

лиш генії у ній у свиті!

Це – Нобелівські – Відкриття!

Для – уселюдського буття! В.Б.

ВСТУП. Висунення українських геніїв на Нобелівську премію є актуальною і важливою справою для країни тоді й понині! Нобелівська премія – це найпрестижніше визнання в різних галузях, таких як фізика, хімія, медицина, література, економіка, мир. Видатні досягнення у цих сферах відображають досягнення науковців і країни та сприяють її міжнародному престижу. Але змістовність цієї проблеми може бути пов'язана з різними факторами. По-перше, існує конкуренція з іншими претендентами і країнами за ці нагороди, і деякі держави можуть мати більше ресурсів для просування своїх кандидатів. По-друге, іноді українські вчені та культурні діячі можуть бути менше видимими у світовому контексті через мовні або інші бар'єри. Тут дуже важливо, щоб про кандидатів і їхні праці знав англомовний світ. Також варто враховувати, що

критерії вибору Нобелівських лавреатів можуть бути складними і суб'єктивними, латентними і часом не відображати всіх досягнень претендентів у відповідних сферах?

Мета. Висування кандадатів і присудженням їм найпрестижнішої премії завжди було складною процедурою? І хоча подання кандидатів на Нобелівську премію є актуальним і важливим завданням для нації, держави і суспільства – однак це може виявитися також викликом через різні ситуації, що впливають на процес вибору та визнання їхніх досягнень. Саме тому ставиться за м е т у дослідити обставини висування українських геніїв Івана ПУЛЮЯ, Івана ФРАНКА, Сергія КОРОЛЬОВА на Нобелівську премію та причини її не одержання?

Методи. Для розв’язання поставленої проблеми автор визначив об’єкти (уже названі вище) та методи дослідження: архівно-пошуковий, науково-історичний, емпіричний, логічний, аналітики й синтезу, системний, узагальнення.

ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ 

Х-променів він – винахідник!

І України – проповідник.

Його діяльність – Відкриття,

які не мають забуття! В.Б.

Так, п е р ш и м Нобелівським лавреатом повинен бути геніальний український фізик і електротехнік, винахідник Іван Пулюй (1845-1918 рр.ж., народився у містечку Гримайлів на Тернопільщині), хто на 9 років раніше дослідив і продемонстрував Х-промені, підтверджені фотознімками, які стали відомі багатьом науковцям, зокрема і в США, що потім присвоїв тихенько німецький інженер і фізик Вільгельм Рентген (1845-1923 рр.ж.), зробивши ще й низку публікацій для просування своїх украдених дослідів. Як писав українцю в листі відомий фізик-теоретик (згодом теж лавреат Нобеля) Альберт Ейнштейн (саме так він промовляв своє прізвище), (1879-1955 рр.ж.): «Я розумію ваше занепокоєння, але хто за вами, крім слов’ян, стоїть? А за ним – уся Європа»! [1]. Знайдено таку фразу в зазначеному листі, коли писано есей до ювілею Великого Українця – Івана Павловича ПУЛЮЯ, який заслужено і справедливо повинен бути лавреатом Нобелівської премії № 1 у галузі фізики «За відкриття Х-променів»! Подробиці та перипетії щодо І.П.Пулюя і Нобелівської премії можна прочитати в спеціальному есеї автора «Нобелівська премія: Чому її не одержав Іван Пулюй?» [1]. 

Він був Титаном Духу й Слова!

Він України є обнова!

Здобутки всі його – Величні,

до них і нині ми – дотичні! В.Б.

А д р у г и м Нобелівським лавреатом, рахувати варто по роках і мова за українських претендентів, точно став би геніальний Іван Франко (1956-1916 рр.ж.), Титан Слова і Духу, енциклопедист, письменник, літературознавець, філософ, перекладач –  уродженець Нагієвичів Дрогобицького повіту Королівства Галичини (Львівщина). Його кандидатуру як «Великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «Справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» висунув 26 листопада 1915 р. професор, доктор філософії з Відня Йосип Застирець (1873-1943 рр.ж.) [5-8]. Кандидатуру І.Франка підтримав шведський історик Гаральд Єрне (1848-1922 рр.ж., Уппсальський університет), тоді голова Нобелівського комітету [2; 5-8]. 

1966 року доктор філософії, професор Манітобського університету Я.-Б. Рудницький (1910-1995 рр.ж.) перший віднайшов у Швеції документи, пов’язані з висуненням Івана Франка на здобуття Нобелівської премії. А 1980 р. у Канаді побачила світ його невеличка книжечка, в якій відомий науковець і славіст англійською, німецькою та французькою мовами оприлюднив текст подання, доктора філософії Йосипа Застирця (1873-1943 рр.ж.) з Відня на здобуття Нобелівської премії Великим українським письменником Іваном Франком. Той виступив з цією номінацією 26 листопада 1915 року з клопотанням перед Нобелівським комітетом про присвоєння Іванові Франкові високого звання Нобелівського лауреата, професор Віденського освітнього закладу, доктор Й. Я. Застирець. Цей лист німецькою мовою зберігається в архіві Шведської академії під № 19 за 1915 рік). Документ має заголовок: «Шведська Академія Нобелівського комітету» [7]. У документі йшлося: «Високоповажаній Королівській Академії, Стокгольм. Оскільки Український університет ані в Галичині, у Львові, ані в підросійській Україні (Південна Русь) не відкрито, і досі для старожитнього 35-мільйонного українського народу внаслідок таких обставин не існує відповідної академічної установи, незважаючи на вимоги українського народу, якого єднає зі шведами славнозвісний час гетьмана Богдана Хмельницького в середині ХVІІ століття, та з тією епохою, коли Карл ХІІ боровся за свободу народів, до цього часу така академічна установа не була відкрита і внаслідок цього до сих пір не існує жодної академічної інституції, яка могла б найбільших і найзаслуженіших людей нації без зволікання представити Високоповажній Королівській Академії на здобуття Нобелівської премії. У зв’язку з цим, я дозволю собі славетну Академію звернути увагу, що, проживаючи у Львові в жахливих злиднях, найбільший український і водночас слов’янський поет та вчений, доктор Іван Франко тримає прапор боротьби за свободу, прогрес та ідеали людства упродовж майже п’ятдесяти років, з молодечим запалом високо тримає цей прапор» [8]. (Курсив мій. В.Б.). Завершувалося звернення такими словами: „Я також порушую при цьому величезної політичної ваги проблему про значення такої нагороди для національних устремлінь цього стародавнього культурного народу, старожитній золотий період культури якого розпочався ще в XI столітті... Таке відзначення доктора Івана Франка Нобелівською премією матиме велике значення не тільки для України, але також для всієї Східної і Центральної Європи. Іван Франко – кандидат на здобуття Нобелівської премії в 1916 році. Високоповажній Королівській Академії, м. Стокгольм» [7]. (Курсив мій. В.Б.).

Поряд з Іваном Франком на здобуття тієї особливо престижної премії були номіновані тоді добре знані в Європі письменники Анатоль Франс (1844-1944 рр.ж.), який все ж таки одержав нагороду в 1921 році; Ромен Роллан (1866-1944 рр.ж.), теж одержав найвище відзначенні з літератури у 1915 році, а також інші відомі діячі французької літератури. Як для одної країни, – то, може, й забагато кандидатів?

Із висуванням геніального українського письменника, першого у галузі літератури, були й дивні курйози, бо на офіційному сайті Нобелівського комітету [https://www.nobelprize.org/nomination/redirector/?redir=archive%2Fshow.php&id=1392&fbclid =IwAR0cWAW-UCQODMz6iYEGU8CwWy6O_m66oy (...)] Івана Франка зробили росіянином, а країною його походження була вказана «Російська Федерація, а тепер – Україна»?! (Після виправлення). Хоча відомо, що Великий Каменяр все життя прожив в Австрійській, а згодом – Австро-Угорській імперії.

Зрозуміло, що пан-добродій Й. Застирець не міг змиритися з тим, що І. Франко, як провідник нації, не знайшов розуміння й поцінування серед своїх сучасників, залишившись натомість наодинці боротися з важкою недугою, матеріальними труднощами та упередженими оцінками в суспільстві. Професор Йосип Застирець ініціював подання Івана Франка на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури і, ймовірно, мотиваючи таке своє рішення, визначався не лише гідним пошануванням й високістю нагороди особистості І. Франка, але й намагання привернути увагу Європи до української нації, її духових лідерів і талантів! Про це він написав у листі до І. Франка від 14 листопада 1915 року: «Дуже мене гнівить, що Штокгольмська Академія признає нагороди «Нобля» ріжним людям, а наших великих людей поминає, що в голоді і холоді ставили будівлі під небо високі. Я не втерпів і вислав до Штокгольму представленє в тій справі» [6]. Кандидатуру Івана Франка підтримали провідні вчені Віденського університету, а також, що зазначено, шведський історик Горальд Гярне (Упсальський університет, Швеція). Натомість впливові представники української політичної еміграції у Відні «поставилися до сеї справи байдуже» [6]. Президія устами президента Ю. Романчука заявила мені, що … «ще не пора» [6]. Про ще гострішу реакцію «земляків» на своє Нобелівське подання І. Франка Й. Застирець згадав у «Споминах з мойого життя (Нагорода Нобля для Франка)»: «Коли справа йшла добре, то я звірився між нашими політиками в тій справі, тоді земляки відсунули справу, а мене насварили, що се не моє діло…». Хоча, на думку Й. Застирця, І. Франко тоді мав усі шанси здобути почесну премію: «Обставини були для наділення Франка сею нагородою дуже корисні: українська справа по освободженні Львова стала актуальною» [7].

Ймовірно, назвати причини, через які Іван Франко так і не удостоївся цієї премії. Перша – та, що лист від Й. Застиреця надійшов надто пізно, коли Список претендентів уже був затверджений. Друга причина – смерть Івана Яковича Франка 1916 року, після виснажливої хвороби. А Премію, за Заповітом відомого шведського винахідника, підприємця і благодійника Альфреда Нобеля, посмертно не дають, тільки при житті [3]. Хоча кандидатуру українця розглядали і на заключному етапі, але проти І. Франка і відомого чеського поета Отокара Бржезіни (1868-1929 рр.ж.) тоді чомусь виступив той же Гаральд Єрне. Іван Франко на сьогодні є одним з п'яти видатних українських письменників, кого номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. В архіві Шведської академії зберігається документ № 19 за 1916 рік, де Іван Франко вказаний за № 4 [8]. Із номінацією, як йшлося вже, виступив 25 листопада 1915 року вже згадуваний священник УГКЦ, доктор Йосип Застирець із Відня [2; 5-8]. І як зазначено, його кандидатура була підготовлена! Однак Івана Франка 28 травня 1916 року не стало, тому його виключили зі списку претендентів. За умовами Нобелівського комітету доступні відомості – інформація про номінантів є закритою впродовж 50 років. Але термін уже давно минув і з архівами Нобелівського комітету працював відомий український історик та публіцист, професор Ярослав Грицак (1960 р.н.). Як він зазначає, «... у багатьох інших українських справах, пальма першості у цій історії належить Іванові Франку. 1916-го його висунув віденський священик отець Йосип Застирець, з мотивів почасти політичних: Львів кілька місяців тому звільнили від російської окупації, тому своїм поданням він хотів звернути увагу на долю українців. Ця історія поросла вигадками. Найбільша з них: Франку не дали премію, бо смерть поета 28 травня 1916-го виключила його з числа кандидатів. Нобелівські документи показують, що ця версія неправдива. Франкову кандидатуру таки розглядали. І подання на нього підтримали не одна, а двоє людей. Другим був професор історії з Упсали Гаральд Єрне – нота бене, голова Нобелівського комітету. І тут з'являється головна інтрига: коли дійшло до фіналу, Єрне дав негативну оцінку. Вона стосувалася не самого Франка, а іншого кандидата, чеського поета Отокара Бжезіни (Бржезіна правильно. В.Б.). Зрештою, не так поетів, як їхніх народів: мовляв, чехи й українці ще не досить цивілізовані, щоб їхні представники могли заслуговувати на таку премію» [2]. ОТАКОЇ!? Дискримінація від самого голови Нобелівського комітету? Є такий жарт: "Чи може бути Нобелівський лауреат в Україні?" – "Може, проїздом". Але ж наявність лавреатів Нобелівської премії з України, а їх нині 7-м, спростовує цей недоречний жарт!

Зоря проміння віддає

і добрі знаки подає:

Там – геніальний Корольов,

ракети хто створить готов! В.Б.

Т р е т і м лавреатом Нобелівської премії (беремо знову хронологію років) повинен бути Сергій КОРОЛЬОВ (1907-1966 рр.ж.), хто народився у Житомирі, став Головним конструктором ракет і космічних кораблів, здійснив запуск першого в світі Супутника Землі (1957 р.) і у 1961 р. – технічно й організаційно політ на космічну орбіту першого космонавта від планети Земля Юрія Гагаріна (1934-1966 рр.ж.). Будучи у Гжатську проїздом восени (1972 р.), завітав разом із екскурсійною групою до Будинку-музею космонавта, спілкувався із його сусідами, бачив дерев’яну хату батьків; постамент, на якому стояла тоді дефіцитна і недоступна для звичайних людей чорна «Волга».

С.П.Корольов першим у світі здійснив 10-ть (а, ймовірно, більше, дещо ж було утаємничено!?) історично-наукових відкриттів, які визначили подальший розвиток космічної науки й техніки, Космонавтики – загалом!

• Розробив концепцію реактивного рідинного двигуна.

• Пуск міжконтинентальної ракети.

• Запуск у Стратосферу першого штучного супутника Землі. Примітка. До речі, тоді вживали словосполучення не «політ у Космос», а «політ у Стратосферу».

• Запуск балістичної ракети з підводного човна. 

• Запуск першого супутника з живою істотою, песиком. 

• І нарешті – запуск першого в світі людини-космонавта Ю.Гагаріна.

• Зробив «Начерки...» на освоєння Місяця, про політ туди Людини, якими тепер користується американський міліардер, винахідник і колоніст Червоної планети неоднозначний Ілон Маск (1971 р.н.). (До речі, він чудово і справедливо відгукнувся про С.П.Корольова, дослівно: I spoke with Korolev’s family today. He was one of the very best. Корольов / Elon Musk (@elonmusk) July 10, 2020. ("Сьогодні я говорив із родиною Корольова. Він був одним з найкращих") [9].

• Очолював розробку і запуски супутників серій "Електрон", "Молнія", "Космос", першої автоматичної міжпланетної станції "Зонд". 

• Керував створенням ракет-носіїв "Спутник", "Молнія", "Восток".

• Створення надійних носіїв для пілотовних проєктів.

• Керував розробкою і запуском пілотованих космічних кораблів "Восток", "Восход", на яких уперше в історії науки і техніки здійснені польоти Людини у Всесвіт із виходом у відкритий Космічний простір. 

КОРОЛЬОВ – ЦЕ ЛЮДИНА-ПЛАНЕТА, ЛЮДИНА-ЕПОХА.  15-й рік пишу монографію «ФЕНОМЕН ГЕНІЯ і ГЕНІАЛЬНОСТІ». Розділ І називається «Основні критерії генія і геніальності», домінантними із яких є: «Зроблені відкриття торують новий шлях у розвитку людства, цивілізації, суспільств, держав, певних сфер науки і техніки, культури, літератури.

Відомий німецький інженер-винахідник і науковець Вернер фон Браун (1912-1977 рр.ж.), Головний конструктор страшної у ІІ Світовій війні ракети VAU-2 (A-4) (Vergeltungswaffe), а також ракети Сатурн V, гітлерівський посіпака, який вирішував у 1945 р., куди йому податися, все ж таки опинився у США (хоча СРСР прагнув теж одержати цього науковця) і зробив там Космічну програму, ставши «Батьком» американської космонавтики і ядерної бомби, ніби сказав якось, що США не змогли випередити СРСР тому, що у них не було свого Корольова [4].

У 1964 році Корольов (під псевдонімом професор К. Сергєєв) дав оцінку першому супутникові Землі: «Він був малий, цей перший штучний супутник нашої старої планети, але його дзвінкі позивні рознеслися по всіх материках і серед усіх народів як втілення сміливої мрії людства» [5, с.3]. (Курсив мій. В.Б.).

Тож – Сергій Павлович Корольов міг отримати Нобелівську премію вже за успішний запуск першого у світі штучного супутника Землі 4 жовтня 1957 р., кодова назва ПС-1 (Простий супутник перший), – у 1958 році, тобто в наступному після польоту ШСЗ! Нобелівський комітет звернувся до Академії наук СРСР із проханням висунути на отримання премії трьох науковців, чиї розробки відкрили людству шлях у космос. Кандидатура № 1, тобто С.П.Корольова була поза конкуренцією, проте за інші два місця розпочалася конкурентна боротьба. Самі керівники високого рангу наполягали на внесення до списку своїх прізвищ. Найдостойнішим кандидатом № 2 був також видатний український інженер-науковець із Одеси Валентин Глушко (1908-1989 рр.ж.), основоположник рідинного ракетобудування, творець багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія»-«Буран», двічі Герой Соціалістичної Праці. Але претендентів погодити так і не вдалося. Тоді лідер Радянського Союзу Микита Хрущов відмовив у запиті Нобелівському комітету, заявивши, що розробником супутника є «увесь радянський народ» [4]. А згодом він додав, що таким способом «захищав» учених від зазіхання ворогів» [4]. Так, С.П.Корольов й інші заслужені кандидати залишилися без найпрестижнішої премії. У тому, що за видатними науковцями такої закритої і стратегічної галузі полювали іноземні спецслужби, звісно, було раціо. Але ж мова йшла про найпрестижнішу в світі Нобелівську премію! Відкараскалися тоді наданням Головному констуктору двопоперхового будинку в центрі міста.

Ще такі факти. Коли 4 жовтня 1957 року, як зазначено, запущено перший Штучний супутник Землі, Герман Оберт (1894-1989 рр.ж.) – німецький науковець, теоретик ракетної техніки і космонавтики, написав (С.П.Корольову. В.Б.) листа: «Ви втілили в життя ту мрію, яка жила в нашій свідомості багато років… людство вдячне вам» [4]. Але лист (чого і варто було очікувати тоді) не дійшов до адресата. Відмовили Г. Оберту і в проханні зустрітися з творцем першого супутника, який, на думку німецького вченого, був гідний Нобелівської премії [4]. Логічно припустити, що, якби дійшов лист чи він зустрівся з ним – то про кандидата на премію стало б відомо від Г.Оберта всьому світові!

За організацію, ведення і керівництво польотом першого в світі космонавта на навколоземну орбіту Сергій Павлович Корольов також заслуговував – уже д р у г о ї Нобелівської премії. 

Результати та обговорення. У ході дослідження зазначеної теми/проблеми з’ясовано: А. Українські науковці та винахідники І.П.Пулюй, І.Я.Франко, С.П.Корольов зробили світові відкриття, кожен у своїй галузі, про що йшлося вище. Б. Усі українські кандидати були гідними присудження їм Нобелівської премії. В. Наявність перипетій та суб’єктивізму вирішально позначаються на присудженні найвищої нагороди в галузі фізики, хімії, медицини, літератури та інших наук. У результаті обговорення цього матеріалу в Українській міжнародній академії оригінальних ідей, в Укртелерадіопресінституті, академіки, науковці, історики й інші колеги розділяють сутність дослідження та його результати.

ВИСНОВКИ. На основі дослідженого матеріалу можна зробити такі висновки:

1. Досягнення українських кандидатів на Нобеліську премію І.П.Пулюя, І.Я.Франка, С.П.Корольова відповідали усім вимогам Нобелівського комітету.

2. Не випадково Нобелівський комітет, на основі світових досягнень, сам ініціював присудження найвищої премії, зокрема І.Я.Франку і С.П.Корольову.

3. Неодержання українськими геніями премії мало суб’єктивні й ситуаційні обставини. 3.А. Передусім, це – суб’єктивно-тенденційна оцінка та ігнорування світового відкриття – Х-променів Іваном Пулюєм. 3.Б. Прояви некоректності та смерть кандидата щодо Івана Франка. 3.В. Волюнтаризм тодішнього керівництва державою і самоїдство академіків щодо висування на премію СП.Корольова. 

Водночас важливо підсумувати, що нагородження Нобелівською премією ґрунтується на багатьох факторах, зокрема: науковий внесок у світовий розвиток; вплив на суспільство загалом чи поступ певної галузі науки і культури, літератури чи мистецтва та інші. Для Нобелівського комітету характерні також прояви суб’єктивності і тенденційності при оцінці досягненнь кандидатів для присудження їм премії. Але відсутність Нобелівської премії аж ніяк не означає автоматично незначущості або неважливості здобутків Українських геніїв, а просто свідчить про те, що кожне подання розглядається індивідуально, і нагородження може бути вельми суб'єктивною процедурою. 

De-facto: Можливо, у когось виникає запитання, а хіба присвоюють Нобелівську премію двічі – одній людині? Так, присвоюють. Видатна польська і французька науковиця Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934 рр.ж.) – перша жінка, яка стала лавреаткою Нобелівської премії, та єдина в світі, яка отримала дві Нобелівські премії: з фізики (1903 р.) і з хімії (1911 р.).

Post factum: Першим і наразі єдиним лавреатом Нобелівської премії у Незалежній і Суверенній Україні є правозахисна організація Центр громадянських свобод, очільниця – Олександра Матвійчук (1983 р.н.) (Присуджено Нобелівську премію миру 2022 року). А де ж науковці? Якось на річних зборах НАН України мною запитано відомого академіка: Чому немає українських лавреатів Нобелівської премії? Відповідь: Так а хто їх висував чи висуває?...

ДЖЕРЕЛА і ЛІТЕРАТУРА

1. Бугрим В. Нобелівська премія: Чому її не одержав Іван Пулюй / Валентин Бугрим // [Інтернет-ресурс – літературно-історичний портал «Ромен»] / Режим доступу: https://romen-sula.org/nobelivsjka-premiya-chomu-yiyi-ne-oderzhav-ivan-pulyuy/ (Дата звертання 20 березня 2024 р., з екрана). 

2. Грицак Я. Франко і Нобелівська премія: історик розвіяв міфи / Ярослав Грицак // [Інтернет-ресурс – блог «Обозреватель»] / Режим доступу:

https://znaj.ua/society/franko-i-nobelivska-premiya-istoryk-rozviyav-mify / (Дата звертання 2 квітня 2024 р., з екрана). 

3. Заповіт Альфреда Нобеля від 25 листопада 1895 року. Оригінал. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4% (...) (Дата звертання 3 квітня 2024 р., з екрана). 

4. Из-за Хрущова Сергей Королев остался без Нобелевской премии // [Інтернет- ресурс – інтернет-видання https://gazeta.ua] / Режим доступу:

/ru/articles/history/_izza-hruschova-sergej-korolev-ostalsya-bez-nobelevskoj-premii/476852 (Дата звертання 3 квітня 2024 р., з екрана).

5. Сергеев К. С Новым космическим годом! / К. Сергеев // Правда: газета. М.: Правда, 1964. № 1 (16587). (1 января). С. 3. 

6. Пасемко І. І тут не судилося: Іван Франко і Нобелівська нагорода 1916 року / І. Пасемко // Дзвін. 2006. № 9. С. 123-125; Також // [Інтернет-ресурс – Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка] / Режим доступу: https://lib.if.ua/franko/1325781186.html (Дата звертання 9 квітня 2024 р., з екрана). 

7. Про висування Івана Франка на Нобелівську премію та роль у цьому Йосифа Застирця // [Інтернет-ресур – Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі»] / Режим доступу: https://kamenyar.info/pro-vysuvannya-ivana-franka-na-nobelivsku-premiyu-ta-rol-u-tsomu-josyfa-zastyrtsya/ (Дата звертання 9 квітня 2024 р., з екрана). 

8. Цалик С. Блог історика: Івану Франку – 160 / Станіслав Цалик. BBC News Україна. 27 серпня 2016. Архів оригіналу за 28 серпня 2016 / Режим доступу:

https://web.archive.org/web/20160828192957/http://www.bbc.com/ukrainian/blogs/201

6/08/160827_history_blog_franko_it (Дата звертання 25 березня 2024 р., з екрана).

9. I spoke with Korolev’s family today. Elon Musk (@elonmusk). July 10, 2020 / Режим

доступу: https://web.archive.org/web/20200712051600/https://twitter.com (...) (Дата 9 звертання 2 квітня 2024 р., з екрана). 

10. The Nobel Foundation. Архів оригіналу за 7 липня 2013: «The Nobel Foundation is a private institution established in 1900 based on the will of Alfred Nobel. The Foundation manages the assets made available through the will for the awarding of the Nobel Prize in Physics, Chemistry, Physiology or Medicine, Literature and Peace. It represents the Nobel Institutions externally and administers informational activities and arrangements surrounding the presentation of the Nobel Prize» / URL:

https://www.nobelprize.org/nobelfoundation/index.html (Дата звертання 4 травня 2024 р., з екрана).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота