ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ІЗ ЗАЇКАННЯМ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ІЗ ЗАЇКАННЯМ

21.05.2024 14:55

[15. Психологические науки]

Автор: Панченко Анастасія Андріївна, студентка, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка


Подолання порушень темпу, ритму та плавності мовлення є надзвичайно важливими для підлітків. Адже наявність заїкання у цьому віковому періоді провокує низку психологічних проблем у людини: вразливість, сором’язливість, страх, беззахисність, самотність, пригніченість та поганий настрій, депресивні настрої, невпевненість у собі та власних силах, страх демонстрації мовленнєвого порушення, песимізм, імпульсивність тощо. 

Заїкання – це складне порушення темпу, плавності та ритму мовлення, яке спровоковане судомами м’язів артикуляційного апарату.

Структура порушення має невротичний характер на описана вченою О. Літовченко. Вона зазначає, що у корі головного мозку можуть з’являтися ізольовані хворобливі осередки внаслідок чого послаблюються регулятивні дії кори на підкоркові утворення. Ось такі розлади кіркових та підкіркових взаємовідношень і визначають виникнення судомної мови. Легкість виникнення «зривів» нервової діяльності відбувається внаслідок підвищеної збудливості дитини при відносній слабкості гальмівних процесів і їх схильності до судомних реакцій. Такі явища, перш за все, накладають відбиток на найбільш вразливий відрізок вищої нервової діяльності дитини – на її мовлення, викликаючи при цьому функціональні порушення в діяльності мовленнєвої рухової системи яка координує мовленнєві рухи [2]. 

Аналізуючи праці видатних вчених, ми можемо виокремити, що однією з ключових причин є переляк (сварки та скандали в сім’ї, погрози, цькування, погрози, покарання тощо). Зазначений чинник є суб’єктивним, не всі особи піддаються переляку, не всі починають заїкатись, але лише ті, хто має слабку чи травмовану нервову систему. 

Варто виділити також решту причин, які провокують заїкання у дітей: невропатичні порушення у батьків дитини; розлади нервової системи в підлітків; психічні травми; ураження головного мозку, спадковість; анатомо-фізіологічні проблеми в розвитку; прискорений темп розвитку мовлення; мала кількість соціальних зв’язків у дитинстві; ігнорування батьками мовлення дитини тощо.

Також існує ряд чинників, які несприятливо впливають на розвиток заїкання: фізичне ослаблення організму; вікові особливості діяльності мозку; прискорений розвиток мови; мала кількість позитивних емоцій.

У період з 2 до 5 років найчастіше виникає заїкання – відбувається стрибок у розвитку симпатоадреналової системи, а гіпоталамус остаточно дозріває у підлітковий вік 13-14 років [2]. 

Важливою ознакою синдрому заїкання є переважна схильність до нього хлопчиків – це вказує на роль статевих гормонів у розвитку даного захворювання. Дійсно, важливу роль в реакції організму на стресову ситуацію грають надниркові залози. В цей час під контролем чоловічих гормонів андрогенів активується зростання гортані, подовження голосових складок, змінюється голос, гормональні порушення призводять до порушень гортанно-глоткового апарату в першу чергу у хлопчиків [1]. 

Значну увагу вчені приділяють вивченню логофобії та фіксованості підлітками на власних мовленнєвих розладах. 

Фіксованість людини на мовленнєвому розладі – це особлива здатність психіки людини концентрувати увагу на наявності розладів мовлення, емоційне ставлення до нього. Значний внесок у вивчення зазначеного феномену здійснила українська вчена Ю. Рібцун. Вона виділяє три рівні фіксованості: нульовий, помірний, виражений [4]

Також вчена виділяла два типи підлітків із заїканням: конформний (учень має власну думку, але боїться її висловити, часто підкоряється авторитетам); тривожний (постійно перебуває в пошуку близької людини, підтримки, відчуває невпевненість у собі).

Логофобія – це невротична особистісна реакція на мовленнєвий розлад у вигляді страху спілкування. У підлітків проявляється в різкій, категоричній відмові від спілкування, страху демонструвати мовлення на публіці, перед класом тощо [3].

Отже, заїкання – складне мовленнєве порушення, яке негативно впливає на самопочуття дітей підліткового віку, їх розвиток, навчання, соціалізацію, адаптацію, стосунки з оточенням, батьками, друзями та загалом на психологічне здоров’я. Це небезпечний розлад, який потребує комплексної та своєчасної роботи спеціалістів. У подоланні заїкання у підлітків необхідно працювати над подоланням психологічних бар’єрів.

Література:

1. Крутій К. Л. Діагностика мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2005. 132 с.

2. Літовченко О. В. Заїкання у дітей: профілактика і корекція. Одеса: ТОВ Лерадрук, 2021. 248 с. 

3. Рібцун Ю. В. Нейропсихологічний підхід у роботі з дітьми з заїканням. Подолання психотравм, зумовлених воєнними діями. Катовіце: Modern technologies for solving actual society's problems. Publishing House of University of Technology. 2022. С. 113-120.

4. Рібцун Ю. В. Особливості осіб різних вікових груп із мовленнєвими порушеннями. Шкільному психологу. Усе для роботи. 2017. № 9 (105). С. 9-12.

_______________________

Науковий керівник: Корман Марія Михайлівна, кандидат історичних наук, доцент, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота