ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНОГО НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНОГО НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ

24.05.2024 13:54

[15. Психологические науки]

Автор: Базишин Анна Олегівна, студентка четвертого курсу, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка


Мовлення – це важлива психічна функція людини. Завдяки ній дитина встановлює соціальні контакти, вивчає навколишнє середовище, формує власні уявлення про природні процеси, допомагає в подальшій самореалізації.

Порушення фонетико-фонематичної сторони мовлення полягають у розладах процесів формування звуковимовної системи рідної мови в дітей, які мають порушення сприймання та вимови фонем [2]. 

З точки зору психології мовлення – це процес складний психічний процес пізнавання. Психолінгвістика розглядає мовлення в якості психічної діяльності дитини, яка спрямована на сприйняття, розуміння, породження мовлення. Мовлення розвивається в онтогенезі, паралельно з фізичним, розумовим розвитком [1].

Важливо розуміти процес становлення мовлення у дитини дошкільного віку. В цьому напрямі важливими є роботи Ю. Рібцун. Вчена зазначає, що мовлення дитини набуває зв'язного характеру з трьох років життя. В цей період воно значно збагачується під впливом оточення. У період чотирьох років у дитини розвивається монологічне мовлення. Надалі на п'ятому році життя мовлення продовжує якісний розвиток та переростає у пояснювальну мову [3].

Головною метою корекційної логопедичної роботи при ФФНМ є формування у дитини уміння правильно (відповідно до літературної норми) вимовляти звуки мови в будь-якому за ступенем складності мовленнєвому матеріалі в різних умовах спілкування. 

Якісний розвиток мовлення у дошкільнят неможливий без повноцінного розвитку фонетико-фонематичної складової мовлення, яка складається із фонематичного сприйняття, уваги, контролю, уявлення, аналізу та синтезу.

В період чотирьох років у дитини значно вдосконалюються навики фонематичної та артикуляційної диференціації звуків. Вчена також відзначає важливість слухової уваги та контролю. Послідовний розвиток зазначених процесів допомагає дитині концентруватись на мовленні оточення, правильності власного мовлення, особливостях звучання тих чи інших слів [3].

Порядок освоєння приголосних звуків дітьми є таким: спочатку автоматизуються губні звуки, потім язикові; тверді губні звуки автоматизуються швидше, ніж м’які губні; свистячі швидше, ніж шиплячі. Коли дитина не може вимовити певний звук, то пропускає його в слові чи замінює на інший звук. Заміна відбувається на схожий за артикуляцією звук, простіший. Приголосні звуки вимовляються пом’якшено та нечітко. 

Вчені виділяють такі рівні фонетико-фонематичного недорозвинення мовлення (далі ФФНМ):

- легкий ступінь (звуко-складова структура слова аналізується дитиною нормально, але спостерігаються порушення диференціації певних звуків, які потребують корекційного втручання);

- середній ступінь (наявні значні порушення звукового аналізу, спостерігається недостатня диференціація великої кількості звуків, різних фонетичних груп, проте, артикуляція сформована на належному рівні);

- важкий ступінь (відзначається глибоке фонематичне недорозвинення, що виражається в несприйнятті звуків на слух, дитина їх не розрізняє, не здатна виділити звуки в слові і не може встановити їх послідовність).

Слід зауважити, що у дітей з ФФНМ спостерігаються розлади деяких психічних процесів: зниження обсягу пам'яті, нестійкість довільної уваги, проблеми з концентрацією, сповільнення протікання розумових процесів, проблеми в розумінні деяких понять та ін. 

Основними мовленнєвими порушеннями при ФФНМ є: дислалія, дизартрія, ринолалія. Також спостерігаються такі мовленнєві розлади: сигматизм, ротацизм, ламбдацизм та ін.). Кількість порушених звуків при ФФНМ може складати до 16-20. Тому постає потреба в диференційованому підході до діагностики та ефективній корекції зазначених мовленнєвих порушень.

Отже, важливо, щоб батьки дітей дошкільного віку знали особливості розвитку мовлення протягом років, слідкували за послідовністю формування мовлення у своїх дітей та вчасно звертались до спеціалістів за діагностикою, корекційною допомогою. 

Література:

1. Пасько В.В., Зелінська-Любченко К.О. Корекція фонетико-фонематичного недорозвинення мовлення у дітей дошкільного віку. Сучасні проблеми логопедії та реабілітації. Суми. 2018. С. 101-104.

2. Пінчук Ю.В., Циба Л.Л. Мовленнєві вправи для виховання у дітей правильної вимови звуків Р, Р’, Л, Л’. Київ : КНТ, 2007. 134 с.

3. Рібцун Ю. В. Учні початкових класів з тяжкими порушенням мовлення: навчання та розвиток. Львів: Світ, 2020. 263 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота