ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ ЕМБРІОНА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ ЕМБРІОНА

29.05.2024 12:58

[2. Юридические науки]

Автор: Новосад Богдан Ростиславович, магістрант Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Питання визначення правового статусу ембріона людини є одним із найскладніших у медичному праві. Згадана складність пов’язана з стрімким розвитком медицини та певною неоднозначністю думок як наукової спільноти щодо правового положення статусу ембріона людини у медичному праві, так і відсутності, належним чином сформованої законодавчої бази, яка б остаточно врегулювала дане питання.

Особливості правового регулювання статусу ембріона людини досліджувалися такими авторами, як Р. Стефанчук, К. Москаленко, Р. Майданик, І. Сенюта, С. Стеценко, Ю. Коренга та іншими.

Станом на сьогодні, у науковій доктрині, можна виділити три основних підходи до визначення правового статусу ембріона людини.

Перший підхід, який суттєво відрізняється від двох наступних, полягає у наділенні ембріона статусом суб’єкта права, який, у свою чергу, наділений відповідною правоздатністю. Другий та третій підхід однаково відносять ембріон людини до об’єктного складу цивільних правовідносин. 

Різниця у підходах до визначення правового статусу ембріона людини полягає у тому, що другий підхід повністю прирівнює ембріона до речей у цивільному праві, стосовно якого, беззастережно, може виникати право власності.  У свою чергу, третій підхід, який також підтримує Р. Майданик, полягає у визначенні ембріона як частини людського організму, рівнозначого до органів та клітин останнього[1, с. 48].

Така диференціація підходів зумовлена різноманітністю тлумачення правових норм, викладених у міжнародному та національному законодавстві.

До прикладу Конвенція про права дитини визначає дитиною кожну людську істоту до досягнення 18 річного віку, якщо за законом, застосування до даної особи, вона не досягає повноліття раніше[2].

Також є і інший, не менш важливий міжнародний нормативно-правовий акт, який закріплює охорону прав дитини ще до її народження, проте не вказує точний період, який може тлумачитися як такий, що існує до народження дитини. Така думка підтверджується положенням Декларація прав дитини, у якому зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту, до і після народження[3].

Проаналізувавши вищезазначені положення міжнародного законодавства, варто зазначити, що світова спільнота доволі широко і неоднозначно трактує момент, коли ембріон може набувати статусу людини, як суб’єкта цивільного права. Такі положення є доволі логічними, оскільки міжнародні організації залишили право визначати момент набуття правоздатності як і людини, так і ембріона самостійно, тобто відповідно до національного законодавства.

Український законодавець також намагався вирішити питання правового статусу ембріона. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом[4]. Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я[5].

Необхідно зазначити і Закон України «Про заборону репродуктивного клонування людини» відповідно до якого ембріон людини - зародок людини на стадії розвитку до восьми тижнів[6].

Хоч і численні наукові медичні дослідження, здійснені з урахуванням напрацювань етики та релігії, зумовлюють закономірну необхідність міжнародно-правового визнання права людини на життя від моменту             зачаття [7, с. 256]. Попри це, українське законодавство чітко не визначає з якого моменту або періоду ембріон може вважатися таким, що набув чи не набув правоздатності, більше того існує і прогалина у визначенні дефініції ембріона, яке, по суті, чітко не закріплено в жодному нормативно-правовому акті. Проте потрібно врахувати ті положення, які визначають момент набуття правоздатності особою з моменту її народження, що підтверджує вищенаведену думку про віднесення ембріона до об’єктів цивільних правовідносин.

Особливостями правового статусу ембріона є сукупність ознак, які дозволяють віднести його до «особливих» об’єктів цивільного права. Насамперед, це зумовлено медичними та біоетичними характеристиками, які тісно пов’язані із можливостями проведення абортів або ж застосування ДРТ.

Головною ознакою, яка виділяє ембріон з-поміж інших об’єктів є його оборотоздатність – критерій, який притаманний майже кожній речі. Згідно зі ст. 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. У наведеному переліку серед об’єктів ембріона немає. Однак у юридичній літературі зустрічається думка, що ембріон є об’єктом, і через свою особливість належить до речей, що обмежені у цивільному обігу[8, с. 101]. Дана теза підтверджується і положенням ч. 1 ст. 20 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» відповідно до якої укладання або пропонування укладення договорів, що передбачають купівлю-продаж анатомічних матеріалів людини, забороняється[9]. Тобто особи, котрі бажають відчужити ембріон людини можуть це зробити тільки шляхом донорства його іншій особі. 

Іншою ознакою є особливості відчуження ембріона. Ембріон, як свого роду річ, може відчужуватися однією особою іншій, проте у відповідних лабораторних умовах, ними можуть слугувати вимоги до приміщень, спеціальні температурні режими зберігання такого матеріалу. Відображення цього положення можна зустріти у низці положень Наказу МОЗ «Про затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні»[10].

Як висновок необхідно зазначити, що на станом на сьогодні все ж існує певна невизначеність у поглядах науковців щодо правового статусу ембріона, яка також спричинена низкою прогалин в українському законодавстві. Проте, все ж віднесення ембріона до особливих об’єктів цивільного права є більш логічним та раціональним, оскільки таке визначення правового положення підтверджується різноманітними ознаками, які виділяють ембріон людини з-поміж інших об’єктів цивільного права.

Список використаних джерел

1. Майданик Р.А. Репродуктивні права. – Сурогатне материнство / Р.А. Майданик. К. : Алерта, 2013. – 48 с.

2. Конвенція про права дитини : Конвенція; ООН від 20.11.1989 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/995_021 (дата звернення: 27.05.2024)

3. Декларація прав дитини : Декларація; ООН від 20.11.1959 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/995_384 (дата звернення: 27.05.2024)

4. Цивільний кодекс України : Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/435-15 (дата звернення: 27.05.2024)

5. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 № 2402-III // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2402-14 (дата звернення: 27.05.2024)

6. Про заборону репродуктивного клонування людини : Закон України від 14.12.2004 № 2231-IV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2231-15 (дата звернення: 27.05.2024)

7. Медведєва М. О. Міжнародне право та біотехнології : монографія / М. О. Медведєва. – Київ : Промені, 2006. –  256 с.

8. Коренга Ю. Визначення правового статусу ембріона. Історико-правовий часопис. 2016. № 2(8). – 101 с.

9. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині : Закон України від 17.05.2018 № 2427-VIII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2427-19 (дата звернення: 27.05.2024)

10. Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині : Закон України від 17.05.2018 № 2427-VIII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2427-19 (дата звернення: 27.05.2024)



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота