ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЛІГІЙНИХ ПИТАНЬ У ПОЛЬСЬКИХ КОНСТИТУЦІЯХ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЛІГІЙНИХ ПИТАНЬ У ПОЛЬСЬКИХ КОНСТИТУЦІЯХ

29.05.2024 14:01

[2. Юридические науки]

Автор: Патлачук Василь Никифорович, доктор юридичних наук, доцент; Патлачук Олександр Васильович, доктор юридичних наук, завідувач кафедри правознавства Північноукраїнського інституту імені Героїв Крут Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Чернігів


ORCID: 0000-0002-9488-7946 Патлачук В.Н.

ORCID: 0000-0003-2245-4030 Патлачук О.В.

Розглядаючи основні етапи польського конституціоналізму, необхідно враховувати тенденцію, пов’язану з винятковою роллю католицизму, його значенням у становленні та збережені держави і нації. Ця обставина знайшла відображення у змісті всіх польських конституцій у вигляді окремих положень, які регламентували релігійні питання та державно-церковні відносини.

Правове регулювання релігійних питань у перших польських конституціях (XVI–XIX ст.) показано, що відносини між церквою та державою в Речі Посполитій мають давні історичні традиції, надаючи виключну роль католицькій  церкві в становленні і збереженні держави та нації. В Артикулах Генріха Валуа ці питання були відображені в параграфі 2, згідно з яким правитель повинен вирішувати будь-які суперечки різних конфесій мирним шляхом, що дозволить уникнути всіляких потрясінь, протистоянь, народних бунтів, які можуть призвести до громадянської війни. У Конституції 1791 р. статті, присвячені релігії, було поставлено на перше місце, що було доказом прихильності польської нації до католицької релігії та бажання народу дотримуватися віри предків. У розділі, який регламентував питання виконавчої влади зазначено, що кожен з правителів, зійшовши на престол, присягає Богові та нації зберігати Конституцію. В тексті документа зазначалося, що Королівська рада повинна складатися з короля, вищих посадових осіб, Предстоятеля Польщі як глави польського духовенства, який одночасно був головою освітньої комісії, яка вирішувала питання функціонування учбових закладів.

Конституція 1807 р. Великого Герцогства Варшавського містила розділ, в якому регулювались релігійні питання: по-перше, це визнання державою католицької римської релігії; по-друге, регулювання діяльності всіх релігійних конфесій; по-третє, проведення релігійних обрядів. У цій державі всі конфесійні справи, включаючи адміністративний нагляд, належали міністру внутрішніх справ, який відповідно до Конституції 1807 р. фактично був міністром у справах релігій. Конституція Царства Польського 1815 р. містила положення про те, що римо-католицька релігія, яка сповідує більшість населення, буде предметом особливої уваги російської влади. Наявність даного положення означало повний контроль російської влади над діяльністю, функціонуванням та виконанням своїх обов’язків представниками всіх конфесій. Відзначалося, що права на свободу релігії будь-яких конфесій не можуть порушуватись, оскільки представники всіх релігій користуються рівними громадянськими та політичними правами. Наступний конституційний акт – Органічний статут Царства Польського 1832 р. гарантував свободу віросповідання для будь-якої релігійної конфесії, а проведення богослужінь повинно було проводитися відкрито та без будь-якого втручання, при цьому духовенство всіх релігій знаходилося під контролем уряду та повинно було виконувати встановлені закони. 

Розглянемо правове регулювання релігійних питань у Конституції Польської Республіки 1921 р. та Конституції Польської Республіки 1935 р. Розгляд змісту конституцій Польщі, прийнятих у першій половині ХХ ст., показує особливе значення Конституції 1921 р., оскільки її прийняття ознаменувало перехід країни від військової до мирної держави, що супроводжувалося процесом становлення польської держави та розвитком конституціоналізму, забезпечення законності та правозастосування. 

У Конституції Польської Республіки 1921 р. закріплено особливий статус католицької церкви, яка мала особливе положення, виконуючи певні соціальні, а також державні функції, зокрема, католицька церква здійснювала реєстрацію новонароджених, шлюбів та смертей, а під її патронатом діяла значна кількість громадських організацій. Показано, що суспільно-політичне життя країни також мало чітко визначену конфесійну спрямованість, оскільки релігійні символи та атрибути стали обов’язковим елементом державних установ, судів тощо. У змісті Конституції містилася значна кількість матеріалу, присвяченого релігійним питанням, які гарантували свободу совісті та релігії. Незважаючи на гарантію незалежності релігій, ст. 114 Конституції чітко зазначала, що римо-католицька церква має пріоритетне значення серед інших конфесій, оскільки вона є релігією переважної більшості нації.

У тексті Основного Закону 1935 р. було закріплено дуже обмежену кількість матеріалу, присвячену релігійним питанням, які базувалися на іншому доктринальному підході до вирішення релігійних питань порівняно з Конституцією 1921 р. Так, у Конституції не згадувалися права інших релігійних конфесій, кількість яких значно збільшилася у 20-ті роки минулого століття. Спільною рисою двох конституцій була відсутність положень щодо відділення церкви від держави, що слугувало основою підтримки польської влади католицької церкви.

Незважаючи на існування релігійних положень у змісті конституцій 1921 та 1935 рр., польська влада проводила антиконституційну політику щодо українців шляхом закриття та передачі православних церков католикам, закриття учбових закладів, які знаходилися під патронатом православної церкви. Така політика визивала обурення з боку українського населення, яке протистояло таким діям уряду, захищало власні храми та зверталось до судів з позовами про відновлення права власності на такі будівлі.

Після звільнення території Польщі від німецько-фашистських загарбників радянські війська залишились на її території та стали потужним важелем впливу на політику цієї держави. Завдяки цьому фактору московська влада за допомогою польських комуністів почала проводити наступ на права католицької церкви. З метою надання своїм діям легітимного характеру 5 серпня 1949 р. комуністична влада Польщі видала декрет «Про захист свободи совісті та віросповідання», який повністю суперечив своїй назві та був інструментом антицерковної політики. 

Основною тенденцією конституційного регулювання релігійних питань у Конституції 1952 р. була радянська концепція  про відокремлення церкви від держави та атеїстична ідеологія. Згідно з Конституцією усі громадяни Польської Народної Республіки незалежно від їхньої національності, раси чи релігії мали однакові права у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах, причому заборонялося поширення ненависті та вороже ставлення до людей з іншими релігійними уподобаннями, іншої національності чи раси. В Основному Законі лицемірно вказувалося, що церква повністю відокремлювалася від держави, громадяни мають свободу совісті та віросповідання, а церква та інші релігійні об’єднання мали право вільно виконувати свої релігійні функції. Незважаючи на наявність у Конституції положень, які регламентували статус релігійних конфесій, в Польщі у 50-х роках почалися переслідування церковних ієрархів, проведення судових процесів над ними, закриття духовних семінарій та релігійних шкіл, виключення релігійних предметів з програм загальноосвітніх шкіл та університетів.

З метою недопущення свого повного знищення на початку 50-х років польська римо-католицька церква змушена була підписати угоду з комуністичною владою про упорядкування свого правового статусу. Ця обставина не завадила комуністам всупереч Конституції 1952 р. створити Управління у справах релігій, яке фактично координувало репресії проти церков та релігійних об’єднань шляхом взаємодії з Міністерством внутрішніх справ та органами держбезпеки Польщі.

Література:

1. Єленський В. Релігійна свобода: українська реальність і світовий досвід. Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти: у 2 т.  Л.: Свічадо.  2001.  Т. 2. 

2. Здіорук С., Токман В. Досвід державно-церковних відносин в постсоціалістичних країнах: уроки для України у зміцненні національної ідентичності. URL: http://old. niss.gov.ua/Monitor/juli/2.htm.

3. Павроз Т.В. Конституційно-правовий статус церкви в Україні та зарубіжних країнах: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2020.

4. Патлачук В.Н. Польський конституціоналізм: історико-правовий дискурс. Дис. – Національна академія внутрішніх справ, Харків, 2021.

5. Саган О. Держава і церква – основні моделі взаємодії. Релігійна свобода і історичне підгрунтя, правові основи і реалії сьогодення: [Науковий збірник].  К., 1998. 

6. Слубська А. Державно-церковні відносини: історична та сучасна ре­ троспекція. Релігія та соціум.  2010.  №2(4).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота