ПСИХОЛОГІЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПСИХОЛОГІЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ

26.06.2024 00:09

[15. Психологические науки]

Автор: Митрофанова-Керсанова Лариса Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної психології Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова; Шильнікова Вєтта Сергіївна, студентка Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова


ORCID: 0009-0004-3813-9785 Митрофанова-Керсанова Л.А.

Найбільш тривалий період онтогенезу – період зрілості, він має дуже умовну межу, починаючи з періоду юності, з одного боку, і початку старіння – з іншого. Вже у перших періодизаціях життєвого циклу зрілість описувалась, як період максимального розвитку і розквіту інтелектуальних здібностей та особистості. Однак дати чітке визначення коли розпочинається цей пік (а конкретніше, плато) розвитку і коли він закінчується, практично неможливо. Причиною цього є не лише велика варіативність цього конкретного періоду розвитку, але й те, що важко дати певне визначення поняттю розквіту, або піку інтелекту та особистості людини. Що стосується нижньої межі, то розумовий розвиток у зрілості пов’язаний з професійним самовизначенням молодих людей та їхньою фінансовою незалежністю від батьків, що безпосередньо не пов'язано з подальшим розвитком, але може бути більш-менш точно зафіксовано і має чіткі соціальні та вікові межі, такі як закінчення навчання та працевлаштування. Друга межа, що розділяє періоди зрілості і старості є схожою, або навіть більш рухомою. Цю межу важко визначити з точки зору психології, це пов’язано з тим, що процес інволюції в різних сферах психіки нерівномірний і може залежати від багатьох факторів, таких як: соціальний статус людини, рівень освіти, стан здоров’я тощо. Тому прийнято визначати цю межу по досягненню конкретного віку та виходу на пенсію, хоча на практиці більшість людей після цього продовжують свою професійну діяльність. 

Треба звернути увагу на те, що в цей час завершуються процеси розвитку людського організму і починають бути помітними вікові зміни, що спричинені фізіологічним старінням. Зрозуміло, що співвідношення еволюції та інволюції грає велику роль у характеристиці даного періоду, проте в наш час ще недостатньо вивчені психологічні ознаки прискорення інволюційних процесів.

А. Маслоу розглядає психологічну зрілість як показник особистісного розвитку. “У випадку, коли людина внутрішньо відчуває себе вільною і за необхідністю прислухається до себе, повністю довіряє собі і відображає те, що відбувається в її внутрішньому світі, тоді її прагнення до верхнього ступеня самоактуалізації реалізується в повну силу, тобто людина досягає більшої зрілості”[4]. Бажання досягти вершини піраміди сприяє зростанню якостей, які характерні для психологічно зрілої особистості, а саме: реалістичність – спроможність адекватно сприймати навколишній світ та знаходити своє місце у ньому, навичка концентрувати увагу на проблемах, особистісна незалежність та самостійність, відкритість до нового, шанобливе ставлення до оточуючих, наявність моральних цінностей, креативність та інші.

К. Роджерса вважав, що сутність психологічної зрілості розкривається в процесі формування Я-концепції людини. Психологічна зрілість, як і Я-концепція, є динамічною та змінною характеристикою, яка залежить від сприйняття власної особистості, а також перебуває під впливом досвіду, поточних подій та планів на майбутнє. Рівень психологічної зрілості залежить від сформованості та фундаментально “Я”, тобто основи особистості. Зріла особистість – це “повноцінно функціонуюча особистість”, яка відкрита до нового досвіду та бажає прийняття себе та внутрішнього світу. 

Згідно з Г. Олпортом дорослішання (емоційне) людини – це безперервний рух, який не припиняється протягом життя і не залежить від хронологічних показників. Психологічно зрілих індивідів можна відрізнити за наявністю певних характеристик. Першою якістю є розширені кордони “Я”, яка включає в себе усвідомлення і сприйняття себе, своїх вподобань, потреб, здібностей та участь у різних сферах життя, які є важливими для людини. Друга низка якостей – це дружелюбність, щирість та емпатія, також толерантність до відмінностей інших, виявлення поваги спільності. Третя якість – емоційна стабільність, що проявляється в самоконтролі та самообмеженні. Четверта – реалістичність сприйняття своїх переживань і бажань. За думкою Олпорта, зріла особистість сприймає світ і його зміст такими, якими вони є насправді, не спотворює їх через власні погляди, установки та бажання. П’ятою ознакою зрілості особистості є здатність до саморефлексії, тобто усвідомлення власних почуттів, думок, принципів, недоліків і переваг, а також розвинене почуття гумору, яке допомагає уникнути самозвеличення. Шоста характеристика – цілісна філософія життя, що базується на здатності осягнути цілісну картину світу через чітке і систематичне виділення значущих моментів у власному житті. Всі люди мають орієнтовно організовану систему цінностей, і чим більш структурована ця система, тим чіткішими стають життєві пріоритети, тим легше людина може створити життєвий простір і з відчуттям мети рухатися до своїх головних цілей[3].

Психологічна зрілість як результат розвитку особистості була описана Еріком Еріксоном, автор концепції епігенетичного життєвого шляху. Іншими словами, кожен віковий етап має певні умови або оптимальні періоди, які сприяють формуванню тих чи інших характеристик психологічної зрілості. На думку цього вченого, основним елементом психологічної зрілості є почуття ідентичності, а актуальними періодами для його формування виступають підлітковий вік та ранній юнацький вік. Інакше кажучи, відповідь на запитання “хто я?” є першою і найважливішою ланкою для кожної особистості і фундаментальним компонентом зрілості. Подальший особистісний розвиток передбачає розвиток ідентичності та формування таких характеристик, як автономія, відчуття мети та активності, а також здатність заводити стосунки, не порушуючи цілісності особистості. Цілісність – це остання ланка психологічної зрілості, її сутність полягає у тому, щоб мати здатність об'єднувати всі компоненти психологічної зрілості людини.

Суть етапів розвитку особистості описав С. Максименко. Перша стадія характеризується відсутністю рефлексії власного внутрішнього світу, який тільки-но формується. На цьому етапі особистісні характеристики створюються в процесі подолання труднощів для досягнення своїх цілей. На другому етапі розвитку особистість формує своє оточення, передбачає результати, будує плани, обирає друзів тощо. На третьому етапі особистість стає суб’єктом розвитку свого внутрішнього світу, тобто власного “Я”. Таким чином, на першому етапі духовне “Я” навчається керувати діяльністю біологічного “Я”, на другому – контролює прояв соціального “Я”, а вже на третьому (найвищому) – формує “Я” і виступає інтегруючим елементом всередині цієї тріади[3].

Психологічна зрілість індивіда – це процес і результат розвитку особистості, формування її внутрішньої картини світу, неможливий без міжособистісної взаємодії на всіх етапах її становлення. Особливості самосприйняття людини, її здібностей та потенціалу, а також ставлення до оточуючих залежать від рівня розвитку когнітивних та емоційних процесів і є важливим фактором, що визначає процес психологічної зрілості та рівень зрілості, якого може досягти особистість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баранова С. В. Особистісна зрілість та відповідальність: соціально-психологічний аспект: монографія / Світлана Баранова. — Київ: Інтерконтиненталь-Україна, 2020. — 364 с.

2. Вітвицька С.  С. Основи педагогіки вищої школи : посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2003.  316 с.

3. Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психологія особистості. К.: Вид-во ТОВ “КММ”, 2007. 296 с.

4. Москаленко О.В. До проблеми дослідження психологічної зрілості особистості. Журнал науковий огляд №4 (17), 2021

5. Особистісна зрілість як проблема сучасної психології. Том 1 : колективна монографія / кол. авт. ; наук. ред. З. М. Мірошник. – Кривий Ріг : Вид. Р. А. Козлов, 2019. – 220 с.

6. Рекало В. І. Принцип багатовимірності в побудові знання про особистість в світлі психотерапевтичних завдань. Практична психологія та соціальна робота. 2016. Вип. 7. С. 77−80.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота