ПРОБЛЕМАТИКА ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ НОТАРІУСАМИ УКРАЇНИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМАТИКА ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ НОТАРІУСАМИ УКРАЇНИ

16.09.2024 15:37

[2. Юридические науки]

Автор: Дудар Єлизавета Миколаївна, студентка 2 курсу магістратури Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Для того, щоб збудувати сучасну правову державу слід гарантувати дотримання прав і свобод людини. Що стосується норм нотаріального законодавства, то вони міститься вимогу щодо посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення. При цьому нотаріус та його помічник повинні в обов’язковому порядку зберігати нотаріальну таємницю.

Важко не погодитись з думкою Ю.В. Желіховською, яка стверджує, що конфіденційність нотаріусів дуже важлива у здійсненні нотаріального провадження, оскільки вона зміцнює лояльність громадянина до нотаріуса і є однією із найважливіших норм нотаріуса, що гарантує його повноваження [3, с. 108].

Проблематика в тому, що нині, на моє переконання,  зміст принципу нотаріальної таємниці не відповідає правовому регулюванню нотаріальної діяльності. Хоча Закон України «Про Нотаріат» і передбачає таке забезпечення інформації, надає тлумачення поняття «нотаріальна таємниця», та є суперечності в його застосуванні. 

Перейду до моментів, які аргументують мою позицію, а саме: не секрет, що існують інформаційні реєстри, куди нотаріуси вносять, надану їм інформацію. Тобто ця інформація є публічною, оскільки розміщується в багатьох інформаційних ресурсах, у звязку з чим виникає питання: «Чи є місце таємниці взагалі?». Або ж прикладом послугує ситуація, коли у разі спору стосовно правочину щодо власності на майно, інформація про факти і осіб, пов'язаних з цими правочинами, вже не вважається нотаріальною таємницею, якщо вона вже відображена у позовній заяві. Однак нотаріальна таємниця залишається у всіх інших моментах (про майно, відносини сторін і т.д.) .

Так склалося, що публічно-правовий характер нотаріальної діяльності часто ускладнює збереження приватної таємниці, що може порушувати довіру до нотаріусів та навіть спричиняти правові конфлікти. Тому потрібно внести корективи для забезпечення ефективного виконання принципу нотаріальної таємниці, можливо, через уточнення законодавства та розробку чітких правил щодо розголошення інформації та захисту даних заінтересованих осіб, тому що, я вважаю, таке розуміння даного принципу, що представлений у Законі України «Про Нотаріат» [1] не є ефективним.

Наприклад, мені імпонує позиція Фурси С.Я., яка нотаріальну таємницю розглядає з двох боків. З одного боку, це таємниця особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (мотив звернення та сам факт звернення до нотаріуса; надані для дослідження документи; досягнутий після звернення до нотаріуса результат; відомості про особисте життя особи тощо), з іншого - таємниця нотаріуса як фахівця (відомості про надані поради, консультації тощо). Важливими є обидві характеристики поняття таємниці вчинення нотаріальних дій, і обидві мають бути законодавчо закріплені [2, с. 52].

Нотаріальна таємниця, як важливий аспект нотаріальної діяльності, має бути належним чином захищеною від розголошення. За розголошення нотаріальної таємниці передбачена лише відповідальність на підставі самого Закону «Про нотаріат» [1]. Я вважаю, що механізм притягнення до відповідальності не є ефективним в період сьогодення. Наявна відсутність чіткого порядку притягнення до відповідальності за порушення цієї таємниці ускладнює її забезпечення. Зокрема, законодавство не визначає явних механізмів вжиття заходів у разі порушення нотаріусом цього принципу. Це може створити ситуацію, коли порушники не понесуть відповідальності за свої дії, а це загрожує втраті довіри до інституту нотаріату та правам осіб. 

Обовʼязок зберігати таємницю вчинення нотаріальних дій, як зазначає Н.М. Денисяк, є основою діяльності нотаріуса й запобігає можливості настання неспиятливих наслідків у разі розголошення таємниці. У звʼязку з цим важливим є законодавче заповнення прогалин у питанні охорони нотаріальної таємниці [4, с. 138].

У своєму аналізі я б рухалась від питання: «Яким чином таємниця може бути розголошена нотаріусом?». Вбачається, що це він може зробити усно (в спілкування зі сторонніми до таємниці особами чи у присутності сторонніх), письмово (коли нотаріус надсилає повідомленням ці відомості, публікує їх випадковоне випадково).

При цьому, нотаріус може давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, лише у випадку, якщо цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися відповідні нотаріальні дії. 

Не є порушенням нотаріальної таємниці: внесення нотаріусом інформації до державних реєстрів; звітність нотаріуса в рамках процедури фінансового моніторингу; надання нотаріусом інформації (виключно в обсязі та на підставах, визначених законом) на вимогу суду, правоохоронних органів, податкового органу, державних та приватних виконавців, Міністерства юстиції України.

Отже, вимога дотримання таємниці розповсюджується не тільки на зміст нотаріальної дії, але й на факт звернення до нотаріуса і на усні або письмові пояснення осіб — учасників нотаріальної дії або надання нотаріальної консультації. 

При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про нотаріат» [1], серед підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є порушення нотаріальної таємниці. Таке рішення може бути прийняте Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів.

Висновки. З огляду на це, необхідно розглянути можливість введення чітких правил і санкцій для порушників нотаріальної таємниці, процесу фіксації порушення, оскільки чіткості з Закону мною не вбачається. Це може включати в себе встановлення кримінальної або адміністративної відповідальності, введення відео фіксування нотаріального провадження з метою запобігання порушень та гарантування охорони прав людини на рівні законодавства. Такі заходи допоможуть забезпечити ефективний захист нотаріальної таємниці та зберегти довіру громадян до нотаріусів.

Література:

1. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року No 3425-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12/conv#n352 (дата звернення: 16.09. 2024 р.).

2. Фурса С. Я. Теорія нотаріального процесу: науково-практичний посібник. Київ: Видавництво, 2012. 920 с.

3. Желіховська Ю. В. Поняття та гарантії таємниці вчинення нотаріальних дій. Університетські наукові записки. 2013. № 1. С. 108–112.

4. Денисяк Н. М. Нотаріальна таємниця як одна з важливих складових діяльності нотаріуса. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. № 7. С. 136–138. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота