РАДА БЕЗПЕКИ ООН: ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ, МОЖЛИВОСТІ РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЛЬ УКРАЇНИ В ІНІЦІЮВАННІ ЗМІН - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

РАДА БЕЗПЕКИ ООН: ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ, МОЖЛИВОСТІ РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЛЬ УКРАЇНИ В ІНІЦІЮВАННІ ЗМІН

20.11.2024 04:15

[10. Политические науки]

Автор: Попова Маргарита Денисівна, студентка 2 курсу магістратури спеціальності – 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, ОП «Міжнародні комунікації», Київський національний університет ім. .Т.Г.Шевченка


Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй (РБ ООН) є центральним органом підтримання міжнародного миру і безпеки. Вона створена у 1945 році як інструмент для врегулювання конфліктів, попередження війн та вирішення міжнародних кризових ситуацій. Однак за майже 80 років функціонування багато вчених та політиків ставлять під сумнів її ефективність. Сучасні глобальні виклики, зокрема війна в Україні, конфлікти в Сирії та Ємені, демонструють неспроможність Ради діяти швидко та ефективно, що актуалізує необхідність реформування.

Рада Безпеки була створена в умовах післявоєнного світового порядку, коли основні держави-переможниці встановили архітектуру міжнародної безпеки, закріпивши за собою ключові повноваження. 

Одним із найбільш суперечливих механізмів у роботі Ради є право вето, яким володіють п’ять постійних членів: США, Велика Британія, Франція, Китай та Росія. Як зазначає М. Зукрова, "використання вето у багатьох випадках блокує резолюції, спрямовані на захист жертв агресії чи геноциду" [1, с. 78]. Наприклад, за останні 30 років Росія використовувала вето понад 25 разів, зокрема для блокування рішень щодо конфліктів у Сирії та Україні.

Ще однією критикою є обмежений склад постійних членів Ради, який не враховує сучасний баланс сил у світі. Індія, яка є другою за чисельністю населення країною у світі, Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, та Німеччина, провідна економіка Європи, не мають постійного місця. Як стверджує Г. Монастирський, "така структура не лише обмежує ефективність Ради, але й знижує її легітимність в очах міжнародної спільноти" [2, с. 103].

Діяльність Ради часто критикують за повільність у прийнятті рішень. Конфлікти в Сирії, Ємені, Україні та інших регіонах демонструють неспроможність РБ ООН швидко реагувати на кризи. Згідно з даними Global Policy Forum, лише 30% резолюцій Ради мають практичну імплементацію у кризових ситуаціях [3].

Реформування Ради Безпеки є об’єктом обговорення вже кілька десятиліть. У своїй роботі Д. Мелоун зазначає, що основними напрямами реформ мають стати розширення складу Ради, обмеження права вето та запровадження більш прозорих механізмів прийняття рішень [4].

Розширення кількості постійних членів є одним із найбільш обговорюваних аспектів реформи. Включення Індії, Німеччини, Бразилії, Японії та представників Африканського Союзу дозволить зробити склад Ради більш репрезентативним. Як зазначає Ж. Карр, "розширення Ради може зміцнити її авторитет і надати нового імпульсу міжнародному співробітництву" [5, с. 56].

На думку Г. Шелест, "виключення права вето у випадках геноциду чи масових порушень прав людини є ключовим для підвищення ефективності РБ ООН" [6]. Франція та Мексика неодноразово пропонували запровадити механізм, за якого постійні члени повинні обґрунтовувати використання вето перед Генеральною Асамблеєю.

Запровадження регулярних звітів про діяльність Ради та відкритих обговорень може підвищити довіру до цього органу. За словами Ж. П’єра, "більш прозорі процедури сприятимуть підвищенню легітимності Ради в очах міжнародної спільноти" [7].

Україна є активним учасником процесу реформування Ради Безпеки, використовуючи свій досвід протидії агресії з боку Росії. Наша держава активно виступає за обмеження права вето для постійних членів Ради у випадках, коли вони є стороною конфлікту. Сергій Кислиця, постійний представник України при ООН, наголошує: "Право вето не може використовуватися для легітимізації агресії" [8]. Крім того, Україна тісно співпрацює з країнами ЄС, США та іншими державами, формуючи коаліції для підтримки реформ. Зокрема, у 2022 році Україна ініціювала кілька резолюцій Генеральної Асамблеї ООН щодо реформування Ради.

Отже, Реформування Ради Безпеки ООН є нагальною необхідністю для забезпечення її ефективності в сучасному світі. Проблеми, пов’язані з правом вето, нерівним представництвом та низькою оперативністю, потребують негайного вирішення. Україна, маючи унікальний досвід і підтримку міжнародної спільноти, здатна відігравати провідну роль у цьому процесі, виступаючи адвокатом змін і координатором міжнародних ініціатив.

Література:

1. Зукрова М. "Реформи Ради Безпеки: історичний контекст". Київ: КНЕУ, 2021.

2. Монастирський Г. "Роль України в реформуванні ООН". Журнал міжнародної дипломатії, №3, 2022.

3. Global Policy Forum. Annual Report on Security Council Effectiveness. 2022.

4. Malone D. The UN Security Council: From the Cold War to the 21st Century. New York: Oxford University Press, 2018.

5. Carr J. "Security Council Reform: Challenges and Perspectives". London: Routledge, 2020.

6. Шелест Г. "Вплив української кризи на ООН". Журнал міжнародних досліджень, №4, 2021.

7. Pierre J. Transparency in Global Governance. Paris: Sorbonne, 2021.

8. Кислиця С. Виступ на Генеральній Асамблеї ООН. 2023.

_______________________________________________

Науковий керівник:  Бєлоусова Наталія Борисівна,  кандидат політичних наук, кандидат фізико-математичних наук, доцент, Київський національний університет ім. .Т.Г.Шевченка

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота