МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПТСР І РОЗЛАДІВ АДАПТАЦІЇ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПТСР І РОЗЛАДІВ АДАПТАЦІЇ

13.12.2024 13:05

[15. Психологические науки]

Автор: Бех Валерій Валерійович, магістрант, спеціальність «Психологія», Поліський національний університет, м. Житомир, Україна; Забігайло Андрій Олександрович, магістрант, спеціальність «Психологія», Поліський національний університет, м. Житомир, Україна


Для розуміння механізмів розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та розладів адаптації у військовослужбовців необхідно встановити до основних теоретичних моделей. Ці моделі пропонують різні підходи до пояснення того, як травматичні події впливають на психіку людини та призводять до розвитку патологічних симптомів. Розгляд цих підходів дозволяє дослідити складну взаємодію біологічних, психологічних і соціальних чинників, що лежать в основі розвитку цих розладів.

Однією з основних теоретичних моделей є модель класичного умовного рефлексу, яка пояснює розвиток ПЦР через механізми асоціативного навчання. У цій моделі травматична подія виконує функцію безумовного стимулу, що викликає сильну емоційну реакцію. Згодом умовні стимули, такі як певні звуки або видимі образи, які асоціюються з травмою, також можуть спровокувати таку ж реакцію. Це пояснює, чому, наприклад, звуки вибухів можуть викликати паніку у військових, які зазнали травм під час бойових дій. Ця модель добре пояснює механізми виникнення таких симптомів, як інтрузивні спогади, вона обмежена в аналізі когнітивних аспектів, наприклад, румінації або катастрофи [68].

Наступною важливою моделлю є когнітивно-біхевіоральна модель, яка акцентує увагу на ролі когнітивних схем. Вона припускає, що травматичний подія порушує базові переконання щодо безпеки, довіри до інших людей і здатності контролювати події. Це порушення когнітивних схем може спричинити уникнення травматичних стимулів та підвищену чутливість до загроз. Наприклад, військовослужбовець може уникати людних місць через страх повторення небезпеки. Хоча ця модель підкреслює значущість когнітивних порушень, існують дискусії щодо того, чи є вони передумовою або наслідком травми [39]. 

Нейробіологічна модель розглядає ПТСР через призму змін у функціонуванні мозку. Вона підкреслює роль пошкодження у роботі мигдалеподібного тіла (амігдали), гіпокампуту та префронтальної кори. Наприклад, гіперактивність амігдали може призвести до підвищеної реактивності на загрози, тоді як знижена активність префронтального корі обмежує здатність контролювати цю реакцію. Гіпокамп, своєю чергою, виконує ключову роль у порушених процесах пам'яті, що пояснює інтрузивні спогади та дисоціативні реакції. Однак модель недостатньо враховує соціокультурні фактори, які можуть модулювати реакцію на травматичні події [27].

Інший підхід, екологічна модель адаптації, зосереджується на взаємодії людини із середовищем. Вона враховує не тільки індивідуальні психологічні особливості, а й соціальні та культурні аспекти, такі як підтримка з боку родини чи суспільна стигматизація. Наприклад, у культурах, де військових сприймають як героїв, рівень ПТСР може бути нижчим завдяки позитивному соціальному середовищу. Ця модель пропонує інтегративний підхід, але іноді її універсальність забезпечує точність при діагностиці індивідуальних випадків [1]. 

Дискусійними залишаються питання щодо причинно-наслідкових зв'язків між травмою та розвитком ПЦР. Хоча багато дослідників вважають травматичні події основним чинником розвитку розладу, інші звертають увагу на важливість додаткових факторів, таких як генетична хворобливість чи попередні психічні розлади. Наприклад, дослідження Х. Чілкоат та Н. Бреслау (1998) показують, що навіть за подібних лише 20–30% людей розвивають ПТСР [60]. Це підтверджено про значимість окремих і соціальних чинників у формуванні розладу.

Окрему увагу привертає роль когнітивних спотворень, таких як катастрофізація або негативні установки. Дискусії точаться навколо того, чи є ці спотворення передумовою розвитку ПТСР або його наслідком [3]. Крім того, критики DSM-5 звертають увагу на культурну специфіку діагнозу ПТСР, крім його критеріїв, значною мірою орієнтованих на західний контекст, що ускладнює їх застосування в інших культурах [4].

Таким чином, аналіз теоретичних моделей результатів про те, що жодна з них не є універсальною. Інтегративний підхід, який враховує когнітивно-біхевіоральні, нейробіологічні та екологічні аспекти, є найбільш перспективним для розуміння ПТСР. Урахування культурних особливостей та міждисциплінарний підхід сприяє розробці більш ефективних методів діагностики та лікування цього розладу.

Саме тому, перспективою подальшої роботи є створення авторської теоретичної моделі дослідження ПТСР та розладів адаптації, яка базується на інтегративному підході, що впливає на когнітивно-біхевіоральну, нейробіологічну та екологічну складові. Модель враховує багаторівневу природу ПТСР, інтегруючи індивідуальні, соціальні та культурні фактори.

Література:

1. Елерс А., Кларк Д. М. Когнітивна модель посттравматичного стресового розладу. Дослідження поведінки та терапія. 2000. Т. 38 (4). С. 319-345.

______________________________________________

Науковий керівник: Гречуха Ірина Анатоліївна, доктор філософії (спеціальність «Психологія»), доцент кафедри психології Поліського національного університету



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота