ОСОБЛИВОСТІ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ В ДОКАЗОВОМУ ПРОЦЕСІ У СПОРАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ПРАВОВІДНОСИН ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ В ДОКАЗОВОМУ ПРОЦЕСІ У СПОРАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ПРАВОВІДНОСИН ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

20.12.2024 16:33

[2. Юридические науки]

Автор: Мороз Олександр Вікторович, аспірант кафедри правосуддя та філософії юридичного факультету, Сумський національний аграрний університет



Проблематика причинно-наслідкового зв’язку між змістом засобів доказування, в яких розкривається механізм виконання договірних зобов’язань кожною із сторін і наслідками, які сформували предмет спору, має як практичне, так і теоретичне значення. Саме зв'язок між причинами і наслідками повинен носити скоріше закономірний, аніж випадковий характер.

За твердженням О. О. Кадук, основним інструментом для встановлення наявності причинно-наслідкового зв’язку в англосаксонській системі права є «but for» test, якому в континентальній системі відповідає правило «conditio sine gua non». За першим принципом, для висновку про наявність причинно-наслідкового зв’язку, передбачається встановлення того, чи була б шкода, якби не було тієї чи іншої дії або бездіяльності. І якщо шкода наявна, незалежно від поведінки суб’єкта, то причинно-наслідкового зв’язку немає, і навпаки. Другий принцип, за висновком науковця, презюмує обов’язкову наявність у правовідносинах дії чи бездіяльності, без яких наслідки в загальному перебігу причинно-наслідкових зв’язків є неможливими [1, с. 36–27]. 

Так, укладаючи договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, як орендар, так і орендодавець добровільно беруть на себе певні зобов’язання. В той же час, практика показує, що сторони з об’єктивних чи суб’єктивних причин можуть не виконати або виконати у той спосіб, який суперечить умовам договору оренди або взагалі – виконати договір лише у певній його частині. З цих підстав, досліджуючи засоби доказування в судовому засіданні, суд визначає чи саме вказані у позовній заяві дії чи бездіяльність відповідача істотно вплинули на зазначені позивачем негативні наслідки, що спричинили порушення охоронюваних законом прав.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 10.06.2020 р. (справа № 906/585/19) з робив правовий висновок щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між фактом державної реєстрації та фактом набуття на підставі неї певного майнового права. Так, за позицією Суду, ототожнення факту набуття права власності та факту його державної реєстрації є логічною та юридичною помилкою і намаганням підмінити поняття причини та наслідку, аналогічно як і тлумачити факт державної реєстрації як підставу виникнення такого права (п. 63 постанови) [2].

Вказаний висновок є важливим для вирішення земельно-орендного спору предметом якого зокрема є визнання договору оренди землі неукладеним. Якщо проаналізувати судову практику у вищезазначеній категорії справ, то можна помітити, що у більшості випадків відповідачі посилаються на факт державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки як на підставу констатації факту дійсності та чинності оспорюваного позивачем договору оренди землі.

Так, у цивільній справі № 632/2107/20, яка перебувала на розгляді Первомайського міськрайонного суду Харківської області позивач обґрунтовував свої вимоги тим, фактом, що йому стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «ФЕРМЕР-АГРО» речового права оренди вказаних земельних ділянок, якими він, як власник, не розпоряджався в такий спосіб. Відповідач у своєму відзиві, заперечуючи проти задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі неукладеними та скасування державної реєстрації речового права оренди, зазначив, що спірний правочин підписаний позивачем, наявна його державна реєстрація, а тому він є укладеним. Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, встановив, що державна реєстрація прав оренди щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення відбулась на підставі договору оренди, укладеного 12.01.2018 року від імені позивача представником за довіреністю, строк дії якої закінчився 15.03.2017 року. Незважаючи на те, що у відповідності до статті 17 ЗУ «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, у двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок [3].

Таким чином, суд першої інстанції констатував відсутність причинно-наслідкового зв’язку між фактом державної реєстрації права оренди земельної ділянки та виникненням земельно-орендних правовідносин за відсутності належним чином укладеного незалежними і рівноправними учасниками цивільних правовідносин двостороннього правочину, який би виражав їх внутрішнє суб’єктивне прагнення до набуття певних цивільних прав і обов`язків з метою досягнення конкретних результатів майнового характеру.

Однак, вказане судове рішення було скасоване в апеляційному порядку з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Приймаючи свою постанову у даній справі, Харківський апеляційний суд дослідив надані відповідачем видатковий касовий ордер та банківський чек про виплату позивачу орендної плати, а також заяву позивача з проханням виплати йому вказані суми коштів, у сукупності з відомостями про державну реєстрацію права оренди та дійшов висновку про схвалення останнім спірного договору оренди, а відповідно – і вчиненого з дня його підписання [4]. Фактично, суд апеляційної інстанції констатував наявність у спірних земельно-орендних правовідносинах іншого причинного-наслідкового зв’язку, на який суд першої інстанції не звернув уваги: між юридичним фактом державної реєстрації права оренди та діями позивача, пов’язаними із реалізацією свого права на отримання орендної плати, визнавши його достатнім для висновку про наявність між сторонами спору земельно-орендних правовідносин.

У спорах, що виникають із підстав невиконання орендарем умов договору оренди землі щодо платежів по орендній платі суд має встановити обставини існування причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та порушеним майновим правом позивача, що здійснюється в першу чергу за рахунок аналізу положень двостороннього правочину, укладеного між сторонами земельно-орендних правовідносин. Як приклад, у цивільній справі № 648/1701/20 за позовом про стягнення  орендної плати та розірвання договорів оренди землі Білозерський районний суд  Херсонської області зробив висновок про те, що «несплата до Державного бюджету України податків Фермерським господарством «Весна» не порушує будь-які права позивачів за захистом яких вони звернулися до суду, вимога позивачів суперечить частині 1 статті 4 ЦПК України, відповідно до якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів» [5]. 

Як бачимо, порушення договірних зобов’язань із суб’єктивних причин щодо своєчасної сплати орендної плати є елементом (причиною) для звернення орендодавця до суду є елементом (причиною) для звернення орендодавця до суду, якщо саме його право на отримання орендної плати за користування його земельною ділянкою є порушеним. Отже, причинно-наслідковий зв'язок в матеріальному праві у свою чергу породжує причинно-наслідковий зв'язок в процесуальному праві, який обумовлюється в ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка умовою судового захисту передбачає звернення особи за відстоюванням свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або законного інтересу.

Причинно-наслідковий зв'язок у земельно-орендних правовідносинах є природною закономірністю, яка завжди має місце між дію чи бездіяльністю особи і тими наслідками, які вона створює своїми діями чи бездіяльністю. У договірних правовідносинах причинно-наслідковий зв'язок носить правовий характер, оскільки в договорі оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення в обов’язках орендаря передбачено виконання визначених Законом України «Про оренду землі» [6] істотних умов.

Отже, причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю сторони  земельно-орендних правовідносин щодо земель сільськогосподарського призначення характеризується наступними чинниками: а) закономірністю настання за наявності всіх складових; б) особливостями умов, визначених договором оренди землі; в) необхідністю аналізу дій (бездіяльності) сторони на предмет їх правомірності з точки зору чинного законодавства та умов укладеного договору; г) відповідністю характеру протиправних дій чи бездіяльності до спричинених негативних наслідків.  

Література:

1. Кадук О. О. Причинно-наслідковий зв'язок як елемент складу правопорушення в приватно-правових відносинах. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2021. Том 8. С. 26–33.

2. Постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №  906/585/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89767972 (дата звернення: 02.12.2024)

3. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04 березня 2024 року у справі № 632/2107/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117678810 (дата звернення: 04.12.2024).

4. Постанова Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 632/2107/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121951244 (дата звернення: 04.12.2024).

5. Рішення Білозерського районного суду  Херсонської області від 14 травня 2021 року у справі № 648/1701/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97191598 (дата звернення: 04.12.2024).

6. Про оренду землі: Закон України від 06.10.1998 року № 161-XIV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text (дата звернення: 04.12.2024).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2025

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота