РОЛЬ АНСАМБЛЯ УДАРНИХ ІНСТРУМЕНТІВ У СУЧАСНІЙ МУЗИЧНІЙ ПРАКТИЦІ - Научное сообщество
Главная
UA PL EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2014

РОЛЬ АНСАМБЛЯ УДАРНИХ ІНСТРУМЕНТІВ У СУЧАСНІЙ МУЗИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

28.01.2025 14:13

[7. Искусствоведение]

Автор: Дудник Євген Ілліч, доцент кафедри музики Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України, заслужений артист естрадного мистецтва України, директор Полтавської дитячої музичної школи № 1 ім. П. І. Майбороди, аспірант Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка



Засоби колективного музикування – це організаційні та виконавські форми спільної музичної діяльності, які спрямовані на створення гармонійної музичної взаємодії між учасниками [5, с. 61]. Основними з них є гра в ансамблі та в оркестрі.

Під ансамблем розуміють невеликий колектив (дует, тріо, квартет тощо), учасники якого спільно виконують музичний твір. Його також можна визначити як художню узгодженість виконання одного твору спільно кількома музикантами, одночасну гру кількох виконавців [2, с. 187].

Ансамблі ударних інструментів посідають особливе місце в музичній культурі завдяки своїй здатності забезпечувати широкий спектр звукових і тембрових можливостей. Ці ансамблі, що складаються з різноманітних ударних інструментів, демонструють унікальні особливості в акустичних, композиційних і виконавських аспектах.

Ансамблі ударних інструментів відіграють важливу роль у сучасній музичній практиці. Вони стали невід'ємною частиною оркестрових творів, камерної музики та сольних виступів. Завдяки своїм універсальним можливостям, ударні інструменти широко використовуються в електронній музиці та перформанс-арті.

Виконавська специфіка ансамблів ударних інструментів полягає у високій технічній майстерності музикантів. Необхідність швидкої зміни інструментів, синхронізації ритмічних партій та динамічної виразності створює значні виклики для учасників ансамблю. Досягнення гармонії між різними тембрами та ритмічними структурами вимагає глибокого розуміння композиційної ідеї та високого рівня координації.

Виконуючи визначені партії в ансамблі, музиканти виявляють, що діють у строгих метроритмічних рамках, що сприяє розвитку необхідного відчуття метричної пульсації та здатності дотримуватися певного темпу. 

Заучування ансамблевого твору напам'ять породжує більш глибокий розвиток аналітичної та логічної пам'яті, оскільки процес запам'ятовування твору вимагає ретельного аналізу його художньо-образного змісту, музично-виражальних засобів. Крім того, розвиток моторики прискорюється під час гри в ансамблі, оскільки спільна природа таких виступів передбачає, що загальна інтерпретація й деталі музичного твору є результатом думок і творчої уяви не лише одного, а кількох виконавців, і втілюються в життя завдяки їхнім спільним зусиллям.

Ансамбль – це своєрідний маленький «соціум», який потребує єдиних правил для всіх і кожного, де у творчому процесі формується повна емоційна «солідарність» усіх учасників без винятку. Ці правила встановлюються під час тривалої спільної роботи, завдяки професійним навичкам, наявним і новим, і формуються в ході творчого процесу [3, с. 242].

Незалежно від того, яку функцію необхідно виконувати в ансамблі – солюючу, акомпануючу чи функцію гармонічного баса, ансамбліст повинен «...не виділяючись із загального звучання групи, водночас бути її органічною частиною» [2, с. 188].

У процесі ансамблевого музикування музичні здібності учнів розвиваються найбільш повно. Досягнення злагодженості спільної гри (від окремих прийомів до загального задуму), синхронності виконання взаємопов’язане з умінням слухового самоконтролю та усвідомленого сприйняття учнів.

Ансамблі також є потужним засобом для освітніх і культурних програм. Використання ударних інструментів у музичних школах та професійних колективах сприяє розвитку ритмічної чутливості, координації та колективного музичного мислення [1, с. 6].

Ансамблі ударних інструментів є унікальним явищем у музичній культурі, що поєднує традиції та інновації. Їхній розвиток відображає еволюцію музичного мислення та розширення тембральних можливостей. У майбутньому очікується подальше дослідження нових форм взаємодії між акустичними, електронними та мультимедійними елементами, що робить ці ансамблі невід'ємною частиною сучасного мистецтва.

Список літератури

1. Барсукова М. А. Колективне виконавство як одна з форм розвитку музичної творчості учнів. Дитяча школа мистецтв: традиції та інновації. 2016. № 1. С. 5-9.

2. Дєдов С. В., Камінська Є. А. Музикування у змішаному ансамблі як педагогічна проблема. Світ науки, культури, освіти. 2021. № 6. С. 187-190.

3. Камінська О. М. Шляхи розвитку творчого потенціалу учнів через колективне музикування. International scientific innovations in human life. 2022. № 1. С. 241-245.

4. Наговіцина А. В. Методичні рекомендації навчання грі в ансамблі на ударних інструментах. Психологія, педагогіка та освіта в умовах міжнародного співпраця та інтеграції. 2020. № 1. С. 106-108.

5. Чекан А. П. Основи музичного виконавства : підручник. Львів : Сполом, 2015. 240 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2025

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021

Конференции 2020

Конференции 2019

Конференции 2018

Конференции 2017

Конференции 2016

Конференции 2015

Конференции 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота