НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

04.03.2014 11:41

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Геєр Аліна Володимирівна, студентка економічного факультету Херсонського національно технічного університету, м. Херсон


Анотація. Описано шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства, наведено перелік вчених, які досліджували конкуренцію та конкурентоспроможність загалом.

Нині Україна є членом Світової організації торгівлі (СОТ), де діють закони виживання найсильнішого та найбільш конкурентного виробника. У цих умовах програють вітчизняні виробники, адже іноземні підприємства є технологічно сильнішими та конкурентоспроможнішими. 

За таких умов необхідне визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з метою їх інноваційного розвитку, що дасть їм змогу конкурувати з іноземними фірмами. 

Метою статті є дослідження сутності конкурентоспроможності підприємства та шляхи її підвищення для вітчизняних підприємств.

Конкуренція є основним інструментом регулювання ринкової економіки і важливою частиною ринкового середовища діяльності промислового підприємства. Конкуренція (від лат. сoncurere − зіштовхуюсь) − економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Конкуренція є об’єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Дія багатьох економічних законів відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною господарського механізму.

Конкурентоспроможність підприємства визначається різними чинниками, які можуть виявлятися в конкурентних перевагах. Так, у розробленій    Портером М. теорії конкурентних переваг підприємств, зазначається, що конкурентні переваги формуються завдяки ефективності використання усіх видів ресурсів підприємства, а не лише через їхню наявність [3].  Василенко В.О. розуміє конкурентоспроможність, як здатність організації домагатися своїх цілей в умовах ринку, на якому з аналогічними цілями діють інші підприємства. Конкурентоспроможність підприємства – можливість його ефективної господарської діяльності й її практичної реалізації в умовах конкурентного ринку.

Конкурентоспроможність підприємства – це його спроможність досягати визначених цілей діяльності на усіх альтернативних стратегічних напрямах, що формуються за ознаками однотипності груп наявних та потенційних потреб споживачів, які підприємство задовольняє результатами своєї діяльності, а також технології, що забезпечують необхідний рівень конкурентних переваг на ринках продукції та ресурсів [3–6]. 

Розглянувши визначення конкурентоспроможності підприємства можна зробити висновок що воно забезпечується конкурентоспроможною продукцією, яку випускає це підприємство. 

Якщо необхідно підвищити конкурентоспроможність підприємства, необхідно підвищити конкурентоспроможність його продукції, тобто розробити інноваційну продукцію. Також підприємство може розширити номенклатуру своєї продукції і виступити з новими товарами на нових ринках. До важливих і ефективних шляхів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на ринку відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації і забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів щодо технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, тенденції розвитку науки і техніки.  

Отже, для підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства необхідно здійснювати інноваційну діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нової конкурентоспроможної продукції. 

Ще одним із найважливіших чинників, які впливають на конкурентоспроможність підприємства, є конкурентоздатність персоналу, оскільки рівень кваліфікації кадрів, їх плинність, досвід та стаж роботи, рівень інноваційної культури характеризують інноваційний потенціал підприємства. 

Ще однією з умов підвищення конкурентоспроможності підприємства є розробка стратегії його розвитку, яка є однією з основних функцій менеджменту, при цьому під стратегією розуміється образ організаційних дій і керуючих підходів, що використовуються для досягнення організаційних завдань і цілей організації з підвищення конкурентоспроможності підприємства. Можна виділити сім граней прояву стратегічного управління як ідеї ефективного керівництва підвищенням конкурентоспроможності підприємства. Управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства - це таке управління організацією, яка спирається на людський потенціал високомотивований співробітників як основу організації, прагне до всебічного розвитку відносин із споживачами з метою задоволення його потреб за рахунок виробництва продукції і надання послуг, близьких до ідеалу, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в сукупності дозволяє організації виживати і досягати своєї мети в довгостроковій перспективі.  Висновки. В умовах поширення в Україні процесу глобалізації та вирішення проблем інноваційного розвитку усі фактори, які є складовими формули успішної діяльності вітчизняних підприємств, повинні бути узгодженими, доповнювати один одного і бути спрямованими на досягнення однієї цілі – підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.  

Розроблення та виведення на ринок інноваційного продукту є одним із шляхів підвищення конкурентоспроможності українських підприємств. Процес розроблення інноваційної продукції є тривалим, трудомістким, витратним та ризиковим, але завдяки якісному виконанню усіх етапів розроблена інноваційна продукція окупить усі затрати і принесе підприємствам очікувані прибутки. 




Література:

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40 – IV.

2. Портер М. Стратегія конкуренції. – К.: Основи, 2000. – 390 с. 

3. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный на рынок: стратегический и операционный маркетинг / Пер. с англ.; Под ред. В.Б. Колчанова. – СПб.: Питер, 2004. – 800 с. 

4. Вовчак А.В., Камишніков Р.В. Конкурентні переваги: сутність та класифікація // Маркетинг в Україні, – 2005. – №2. – С. 50–53. 

5. Мороз Л.А., Чухрай Н.І. Маркетинг: Підручник/ За ред. Л.А. Мороз. – 3-є вид. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка»; «Інтелект-Захід», 2005. – 244 с. 

6. Чухрай Н. Патора Р. Інновації та логістика товарів: Підручник. – Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політех-ніка”, “Інтелект-Захід”, 2005. – 264 с.

7. Примак Т.О. Маркетинг: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 228 с. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота