ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА

05.03.2014 19:12

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Денисюк Марина Леонідівна, студент Інституту післядипломної освіти, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


В Україні з 1 січня набуває чинності раніше відкладена законодавча норма Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) про обов`язкове оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Об`єктом оподаткування служать квартири і будинки, що перевищують площу в 120 кв. м і 250 кв. м відповідно. Квартири і будинки меншої площі є предметом податкової пільги. Підлягає оподаткуванню сумарна площа квартири і будинку, якщо вона перевищує 370 кв. м. Ставка податку становить 1% від мінімальної зарплати для сумарної площі нерухомості від 370 кв. м до 740 кв. м і 2,7% - якщо вона перевищує 740 кв. м. 

Як бачимо, в Україні на нерухомість встановлюється однакова відсоткова  ставка, що залежить від площі нерухомості. Це деякій мірі є несправедливим. Тому необхідно звернутися до зарубіжного досвіду з ціллю вдосконалення оподаткування нерухомості в Україні.

Податок на нерухомість можна вважати одним з механізмів оподаткування розкоші. Він є традиційним для майже 130 світу й забезпечує значну частину надходжень до місцевих бюджетів (зокрема, в Австрії вони становлять більше 90%, у Нідерландах – до 95 %, у Франції – до 52 %).

На основі аналізу міжнародного досвіду оподаткування нерухомості можна сформулювати такі основні положення:

 Об’єктом оподаткування є сукупна вартість землі і будівель (споруд), що знаходяться на ній. Визначення вартості нерухомості з метою оподаткування може проводитися або в цілому, або за її складовими компонентами. 

 Суб’єкт оподаткування (платник податку) – це конкретна особа (юридична або фізична), яка володіє чи користується нерухомістю. Податкові зобов’язання, таким чином, можуть виникати у власника чи орендаря, що має враховуватися при побудові податкової системи. 

 Базою оподаткування може бути капітальна вартість нерухомості або вартість рентних платежів. Перша, як свідчить досвід іноземних країн, виступає у вигляді ринкової вартості чи оціночної, тобто визначеної згідно із стандартизованою методикою для цілей оподаткування. 

 Ставки оподаткування визначаються у вигляді: фіксованих як відсоток від бази оподаткування (наприклад, у Великій Британії); змінних, з огляду на передбачувані бюджетні витрати і величини бази оподаткування (наприклад, у Франції).

 Методика визначення розміру бази оподаткування може ґрунтуватися на: порівняльному підході на основі цін ринкових угод (наприклад, в Австралії, Швеції); капіталізації ренти від потенційного найкращого та найефективнішого використання (наприклад, у Швейцарії, Данії); витратах на повне заміщення нерухомості; поєднанні зазначених вище підходів.

 Пільги з оподаткування надаються: соціально незахищеним платникам податку (пенсіонерам, інвалідам, або залежно від рівня доходів платника); власникам окремих видів нерухомості, як правило, об’єктів культури, освіти, призначених для суспільних, релігійних цілей, державного управління. Пільги можуть бути безстроковими або надаватися на певний термін, наприклад на період будівництва.

У більшості країн Європейського Союзу ставка не перевищує 1 %, а в середньому власники європейської нерухомості платять 300 – 400 євро на рік.

Кожна країна має свої особливості стягнення податку на нерухомість: 

у Великій Британії податок беруть лише з нерухомості, яка використовується з комерційною метою, база оподаткування – річна орендна плата; 

в Іспанії цей податок встановлюється залежно від кадастрової вартості, визначеної на державному рівні. Мерії й муніципалітети самостійно встановлюють ставку податку в рамках наявних лімітів – від 0,4 до 1 % від кадастрової вартості нерухомості; 

у Данії – об’єктом оподаткування є чиста вартість майна;

у Франції – база оподаткування – вартість майна; 

у Норвегії – юридичні та фізичні особи щорічно сплачують податок на майно виходячи з фактичної вартості капітальних активів.

Завдяки тому, що до доходів від нерухомості застосовується юрисдикція того регіону, на території якого вона знаходиться, яку неможливо застосувати до інших видів доходів фізичних і юридичних осіб, місцеві органи влади мають реальні важелі впливу на платників податку. Розмір податку на нерухоме майно та порядок його стягнення суттєво впливає на цінову політику суб’єктів ринку нерухомості через збільшення витрат власників чи орендарів на утримання нерухомості. Встановлюючи відповідні ставки оподаткування, органи влади впливають на інші сфери діяльності, пов’язані з використанням та будівництвом нерухомості, стимулюючи розвиток того чи іншого сектора ринку нерухомості.

Як свідчить зарубіжний досвід показує, що при використанні правильного підходу, податок на нерухомість може стати однією із вагомих статей доходної частини бюджету. В багатьох країнах ЄС нерухоме майно оподатковується виходячи з його вартісної оцінки. Це дозволяє справедливо стягувати податки з громадян.




Література:

1. Податковий кодекс України: Закон від 02.12.2010 року № 2755-VI – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

2. Зима О. Г. Єршова І. С. Удосконалення оподаткування нерухомого майна з урахуванням зарубіжного досвіду // Бізнесінформ. – 2006. – № 6. – с.159 – 161.

3. Литвиненко Я. В. Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн. . – К.: МП Леся, 2004. – 480 с.

4. Податкова політика: стратегія соціального розвитку: монографія / Калінеску Т.В. та ін.; за  наук. ред. Т.В. Калінеску; Східноукр. Нац.. ун-т ім. Володимира Даля, 2013. – 255 с.

5. Попадюк Н. Податок на нерухомість: реалії та перспективи / Н. Попадюк // Юридичний журнал. – 2007. – № 12. – с. 84–86.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота