НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ ЯК ФОРМА ПОЄДНАННЯ НАУКОВОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ ЯК ФОРМА ПОЄДНАННЯ НАУКОВОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

18.04.2014 12:42

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Федорова Наталя Євгенівна, викладач кафедри економічної теорії та правознавства ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет», Дніпропетровськ, Україна


Нині світ знаходиться на стадії переходу від індустріального до так званого постіндустріального способу господарювання, однією з характеристик якого виступає зростання місця й ролі науки в економічному житті суспільства. На даному етапі суспільного прогресу наука виступає вирішальним фактором забезпечення цілей економічного зростання, сталого економічного розвитку держави.

Процес тісного та активного сполучення науки та економіки відбувається на базі розгортання процесу науково-технологічного розвитку, що навперемінно приймає еволюційну та революційну форму й охоплює всі сфери життя суспільства – економічну, соціальну, політичну, екологічну, тощо.

Проаналізуємо головні напрямки впливу науки у формі НТР на соціально-економічну сферу життєдіяльності сучасного суспільства. 

По-перше, спостерігаються глибокі та різкі структурні зрушення в економіці: виникнення нових галузей виробництва та зміни технологічного принципу функціонування вже існуючих – автоматизація, роботизація, використання нових джерел енергії. На думку вчених, на даному етапі розвитку людство вступило в нову епоху – епоху шостого технологічного циклу. Так, на думку С.Глазьєва, «крапкою відліку становлення шостого технологічного укладу варто вважати освоєння нанотехнологій, перетворення речовин і конструювання нових матеріальних об'єктів, а також клітинних технологій зміни живих організмів, включаючи методи генної інженерії. Разом з електронною промисловістю, інформаційними технологіями, програмним забезпеченням цей ключовий фактор складає ядро шостого технологічного укладу» [1,2].

По-друге, відбуваються докорінні зміни в сфері зайнятості, соціальній сфері, духовному житті суспільства, психології людей. Технологічний прогрес істотно модифікував соціальні відносини, викликав масові потреби й одночасно створив засоби їхнього задоволення. При цьому відбулася відмова від розвитку уніфіковані виробництва і споживання, тобто активізувався процес їх індивідуалізації. Праця поступово втрачає яскраво виражений суспільний характер, тому що значна частина людей одержала можливість самовираження і самовдосконалювання на основі індивідуального вибору роду занять. Іншими словами – трудова діяльність у постіндустріальному суспільстві усе менш мотивується усвідомленням матеріальної необхідності (у силу достатньої насиченості ринку товарів і послуг, наявності розвиненої системи соціального забезпечення і т.д.), модифікуючись в більш високий тип діяльності – творчість. Людина з придатку машини перетворюється у творця, про що свідчить інтенсивне зростання рівня кваліфікації, професіоналізму працівників, рівня освіти в цілому. З цієї причини наука в постіндустріальний період стала ведучим фактором розвитку суспільства в цілому й удосконалювання індивіда зокрема.

Вдосконалення системи комунікацій зробило можливою дистанційну зайнятість, яка все більше розповсюджується у світі. Сучасний робітник може не покидати своєї домівки заради здійснення виробничого процесу. Це, з одного боку, мінімізує витрати робітника через економію на транспортних видатках, а з іншого дозволяє використовувати свою робочу силу більш ефективно, оскільки проблема відстані, на якій розташовано підприємство, не грає тепер суттєвої ролі. Це підвищує конкуренцію серед роботодавців, мінімізує наслідки монопсонізації ринку робочої сили, і, як наслідок, підвищує рівноважну ціну робочої сили на цьому ринку. Окрім того, в цих умовах робітник може успішно поєднувати роботу на деяких підприємствах за своїм власним вибором, працювати в будь-який зручний для нього час, що також сприяє зростанню доходу працівника. До того ж дистанційна зайнятість дозволяє розширити потенціал робочої сили за рахунок осіб з обмеженими фізичними можливостями, неповнолітніх. Тобто будь-яка особа без обмежень тепер може приймати участь у процесі суспільного виробництва, що створює для суспільства джерела стабільного доходу та пом’якшує наслідки економічних коливань.

По-третє, простежуються суттєві зміни у відносинах між людиною та природою. Розширення меж суспільної свідомості на сучасному етапі розвитку людства з одного боку та постійні глибокі екологічні, енергетичні, продовольчі та інші глобальні кризи з іншого дозволили дійти висновку, що головне протиріччя в системі «людина-природа» повинно бути вирішено найближчим часом. Хижацько-утилітарна модель використання людиною благ природи повинна замінюватися на модель забезпечення сталого розвитку, модель раціонального природокористування. При цьому НТП та його досягнення із фактора, що дестабілізує екологічний баланс внаслідок індустріалізації виробництва повинно перетворитися в джерело формування екологічної та природоохоронної моделі суспільного розвитку, що не тільки не несе негативного впливу на оточуюче середовище, а й дозволяє примножити природні багатства.

По-четверте, здійснюються суттєві зміни у відносинах власності [8], що може проявлятися зокрема у наступному. Оскільки головним об’єктом власності в інформаційну еру виступають знання, інформація як нематеріальні блага, виникають складності при їх відчуженні. Робітник підприємства, який володіє приватною інформацією даної компанії, виступає співвласником частини активів цього підприємства. Покинувши своє робоче місце, працівник втрачає право використовувати ці активи задля власного збагачення, але не відчужує саму цю власність в силу специфіки наукового знання.  Тим самим виникає загроза незаконного відпливу інформації у напрямку конкурентів, тобто незаконного привласнення інтелектуального продукту іншими суб’єктами економіки. Даний інтелектуальний продукт може також бути використаний самим робітником, якщо він має підприємницьку здібність та спроможний самостійно використати цей продукт, відкривши власний бізнес. Устав корпорації, патент або ліцензія, закон про захист прав власника інтелектуальної власності та інші нормативно-правові акти держави, а також морально-етичний кодекс самого робітника можуть не стати на заваді цих незаконних дій, внаслідок чого виникає недоброчинна конкуренція. При цьому альтернативна вартість інтелектуальної власності компанії, що нею володіє робітник, зростає пропорційно тому доходу, який він може одержати від конкурента, або від його власного прибутку у випадку самостійного використання цієї власності. Все це призводить до автоматичного зростання ціни робочої сили співробітника сучасного підприємства, яке засновано на використанні наукомістких технологій, що викликає необхідність заохочення цього робітника використовувати даний об’єкт власності на благо «рідної» компанії. Таке заохочення може мати вигляд зростаючої заробітної плати робітника, яка начисляється пропорційно тій кількості приватної інформації компанії, якою він володіє. Тобто в сучасних умовах функціонування ринкових відносин з’являється новий фактор формування заробітної плати: фактор володіння науково-технічною інформацією з боку робітника, право на яку важко закріпити. Аналогічно може бути використана система участі у прибутках компанії через передачу робітникові частки власності компанії у вигляді акцій пропорційно долі інтелектуальної власності, що нею володіє робітник. Це мінімізує альтернативні витрати доброчинного використання наукового продукту у виробництві. Таким чином, трансформація відносин власності на сучасному етапі розвитку виробничої сфери здійснюється у бік її децентралізації шляхом збільшення кількості суб’єктів власності, формування робітника-власника (акціонера).

Інтелектуалізація праці породжує можливість її використання в багатьох сферах – у сфері матеріального виробництва та, одночасно, у сфері освіти, науки, тощо. Це може відбуватися, наприклад, коли робітник підприємства у вільний час читає лекції, займається репетиторством, або приймає участь у розробці наукових проектів, результати якої приносять йому додатковий значний доход. Це сприяє, з одного боку, широкому розповсюдженню наукового продукту, зростанню ефективності його використання, мінімізації витрат виробництва, та, з іншого боку, збільшенню особистого доходу власника робочої сили. Тобто найманий виробник та співвласник підприємства часто виступають як одна особа, просліджується тенденція зростання доходів найманих працівників. Саме це знімає, здавалося б, нерозв'язне соціальне протиріччя між виробництвом, що усе більше набуває суспільного характеру, і приватним присвоєнням його результатів. 

По-п’яте, спостерігаються суттєві зміни у процесі розподілу національного доходу. Зміни у відносинах власності спричиняють трансформацію механізму розподілу у постіндустріальному суспільстві. Новий фактор виробництва – інформація – породжує новий вид доходу його власника – надприбуток новатора. Підприємцем-новатором вважається суб'єкт, що у результаті  підприємницької діяльності створює тимчасове монопольне положення для  виробництва чи реалізації свого товару. При цьому у сучасних умовах монопольне положення може виникнути не тільки в результаті удосконалювання технології, виробництва нового блага чи пошуку нових ринків збуту, як вважав Й. Шумпетер [3, с. 153-169], але й в інших ситуаціях. Зокрема, внаслідок недостатності інформації, територіальних бар'єрів, більш оперативного реагування на зміни ринкової кон'юнктури і т.д. Таким чином, внаслідок впровадження нового знання у виробництво порушується макроекономічна рівновага, відбувається перерозподіл доходів всіх інших суб’єктів економічної системи на користь новатора, який створює продукт більшої споживної вартості, або більш ефективно використовує економічні ресурси.

По-шосте, відбувається постійне порушення макроекономічної рівноваги. Внаслідок комплексного та всеохоплюючого впровадження у виробничий процес результатів наукового пошуку, що характерно для сучасної НТР, старий спосіб виробництва та його складові – продуктивні сили та виробничі відносини – змінюється на новий, більш досконалий. Моральне старіння існуючих засобів виробництва виступає фактором дестабілізації економіки на мікро-, макро- та мегарівні, що викликає до дії сили, які спроможні відновити економічну рівновагу на більш високому ступені розвитку продуктивних сил. Цей процес відбувається болісно для економічних суб’єктів-власників засобів виробництва та робочої сили, оскільки спонукає їх витрачати час та гроші для вдосконалення існуючих факторів виробництва. Все це спричиняє виникнення багатьох додаткових дестабілізуючих економіку факторів – різкі коливання попиту та пропозиції на грошовому, фінансовому, товарному ринках, ринку робочої сили, інформації, послуг, тощо. У сфері зайнятості спостерігається зростання рівня безробіття, що є результатом швидких структурних змін в економіці внаслідок вивільнення великого числа робітників у старих галузях. 

По-сьоме, відбувається порушення рівноваги на мегаекономічному рівні. Як відомо, у останні десятиліття ХХ століття світова економіка стикнулася з новим мегаекономічним процесом – процесом глобалізації. В сучасному розумінні глобалізація – це об'єктивний загальноцивілізаційний процес переходу від індустріальної до постіндустріальної цивілізації, якісно новий етап процесу інтернаціоналізації всіх сфер суспільного життя. Головною передумовою  формування глобалізації можна вважати інформаційну революцію і бурхливий розвиток комунікаційних технологій, що сприяло поглибленню міжнародних економічних відносин та формуванню міжнародної економіки. 

Якісні характеристики глобалізації свідчать про формування важливої проблеми – проблеми мегаекономічної рівноваги, тобто рівноваги на глобальному рівні. Внаслідок того, що головними конкурентоспроможними суб’єктами міжнародної економіки виступають глобальні корпорації – ТНК, МНК, спостерігається послаблення конкуренції на глобальному рівні, намічається тенденція до монополізації глобальної економіки. Жорстка конкуренція в глобальних масштабах сприяє централізації та концентрації капіталу, що знижує конкурентоспроможність дрібних та середніх підприємств, країн з низькими та середніми доходами, тобто збільшує розрив між країнами периферії та центру. Відбувається підкорення процесу виробництва та розподілу  в глобальних масштабах інтересам потужних монополій, що породжує соціальні протиріччя, війни, тероризм. 




 

Рис. 1. Сучасна НТР та її вплив на економічну та соціальну сфери розвитку суспільства.




Різко зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік прискорює та заглиблює економічні кризи, що набувають характер світових. Виникає нова проблема глобальної рівноваги, що не підкорюється інструментам фіскальної політики та слабо підкорюється інструментам кредитно-грошової політики. Світове господарство розвивається за власними внутрішніми законами, тому інструменти макроекономічної політики на глобальному рівні майже не діють, що знецінює регулюючі функції держави. Ринок на глобальному рівні – меркантильний, аморальний, йому властиві всі недоліки вільного ринку, він не контрольований.

Внаслідок фінансової лібералізації (як складової глобалізації) зростає розмір іноземних короткострокових спекулятивних інвестицій, що призводить до зростання залежності національних економік від іноземного фінансування; відбувається експансія спекулятивного капіталу, виникають потужні спекулятивні фінансові потоки глобальних корпорацій, що підриває стабільність світової економіки. Окрім того, проявляється глобальний ефект витіснення приватних інвестицій внаслідок боргового фінансування зростаючих державних видатків. Крім того, внаслідок поглиблення  процесу міжнародного поділу праці, відбувається масова міграція робочої сили, що усугубляє дестабілізаційні процеси на ринку праці.

Таким чином, сучасний етап НТР характеризується комплексністю та позначається не тільки на розвитку мікро-, макро-, мегаекономічної сфери, але й соціальної, культурної сфери тощо (Рис. 1). 

Всі названі характерні риси НТР на сучасному етапі розвитку людства свідчать про те, що наука та економіка в їх тісному поєднанні створюють якісно новий спосіб виробництва – виробництво в умовах інтенсивного економічного зростання, що слугує фундаментом для переходу суспільства  до нової технологічної парадигми господарювання.




Література:

1. Глазьев С. Ю. Выбор будущого./ С.Ю. Глазьев. – Алгоритм, 2005. ISBN 5-9265-0223-3

2. Глазьев С. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  <http://glazev.ru/>

3. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 401с.

4. Мочерний С. До питання про постіндустріальне суспільство // Економіка України. – 2002. – № 9.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота