ЗМАГАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТА СВОБОДА В ПОДАННІ НИМИ СУДУ СВОЇХ ДОКАЗІВ І ДОВЕДЕННІ ПЕРЕД СУДОМ ЇХ ПЕРЕКОНЛИВОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЗМАГАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТА СВОБОДА В ПОДАННІ НИМИ СУДУ СВОЇХ ДОКАЗІВ І ДОВЕДЕННІ ПЕРЕД СУДОМ ЇХ ПЕРЕКОНЛИВОСТІ

04.05.2014 13:16

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Федоренко Вікторія Василівна, аспірант кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Основні її положення закріплені у ст. 22 КПК України та розкриваються у низці інших статей цього Кодексу.

Дана засада охоплює наявність трьох елементів : «1) чіткий розподіл функцій обвинувачення, захисту, правосуддя; 2) наділення сторін рівними процесуальними правами для здійснення своїх функцій; 3) керівне становище суду у кримінальному провадженні і надання тільки суду права ухвалювати рішення у справі про кримінальне правопорушення» [1, с. 83].

Функція державного обвинувачення здійснюється прокурором. Прокурор зобов’язаний підтримувати державне обвинувачення (п. 1 ст. 121, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України). Однак прокурор зобов’язаний відмовитися від підтримання державного обвинувачення, якщо в результаті судового розгляду дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується (ч. 1 ст. 340 КПК України). «Таку норму не можна вважати відступом від принципу змагальності, оскільки він не передбачає обов’язку прокурора підтримувати обвинувачення у будь-якому разі, всупереч доказам, які є у матеріалах кримінального провадження та внутрішньому переконанню» [2, с. 86].

У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду. Кримінальне провадження набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (ч.ч. 3-5 ст. 340 КПК України).

На наш погляд, з метою більш ефективного здійснення потерпілим функції обвинувачення доцільно доповнити КПК України статтею про обов’язкове надання йому адвокатом правової допомоги, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий вимагає продовження судового розгляду.

Здійснюючи функцію обвинувачення, потерпілий відповідно до ст. 56 КПК України має значний обсяг процесуальних прав, а саме : – подавати докази суду; – заявляти відводи та клопотання; – давати показання або відмовитися їх давати; – брати участь у безпосередній перевірці доказів; – висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому тощо.

Функцію захисту в суді здійснює обвинувачений як особисто шляхом реалізації передбачених законом прав, що дозволяють йому захищати свої інтереси, так і за допомогою захисника, законного представника.

Крім прав, передбачених ч. 3 ст. 42 КПК України, відповідно до ч. 4 цієї статті обвинувачений має право: 1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; 2) збирати і подавати суду докази; 3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; 4) виступати в судових дебатах; 5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження; 6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

Захисник здійснює функцію захисту в суді за волевиявленням обвинуваченого, його законних представників, а також інших осіб за проханням чи згодою обвинуваченого.

Захисник обов’язково здійснює функцію захисту у випадках, передбачених ст.ст. 49, 50 КПК України. Суд зобов’язаний забезпечити його участь у кримінальному провадженні, якщо : 1) відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а обвинувачений не залучив захисника; 2) обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а обвинувачений не залучив його.

Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні : 1) щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, – з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, – з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, – з моменту встановлення цих вад; 4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, – з моменту встановлення цього факту; 5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, – з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності; 6) щодо реабілітації померлої особи – з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

Здійснюючи функцію захисту, захисник відповідно до ч. 4 ст. 45 КПК України користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо обвинуваченим.

У змагальному процесі суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Головуючий у судовому засіданні забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження (ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 321 КПК України).

Засада змагальності не виключає активності суду у дослідженні та перевірці доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту [3, с. 74]. Так, суд має право : 1) доручити проведення експертизи незалежно від наявності клопотання сторін кримінального провадження (ч. 2 ст. 332 КПК України); 2) за власною ініціативою викликати експерта для допиту для роз’яснення висновку (ч. 1 ст. 356 КПК України); 3) перевіряти показання та інші надані суду докази шляхом постановки запитань свідку, потерпілому, експерту, спеціалісту (ч.ч. 11, 13 ст. 352, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 356, ч. 2 ст. 360 КПК України); 4) ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження у разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду (ч. 2 ст. 363 КПК України); 5) відновити з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження (ч. 4 ст. 365 КПК України); 6) оголошувати в судовому засіданні протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи (ч. 1 ст. 358 КПК України) тощо.

Засада змагальності сторін діє у суді. Разом з тим окремі її елементи мають прояв і під час проведення досудового розслідування. Наприклад, при розгляді слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу вирішення деяких питань здійснюється у формі змагання сторони захисту (підозрюваний, його захисник) та сторони обвинувачення (прокурор).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про : 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У залежності від доведеності сторонами цих обставин слідчим суддею приймається рішення про застосування того чи іншого запобіжного заходу або про відмову у цьому.




Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.

2. Кримінальний процес : підруч. / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. Б. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – Т. 1 – 768 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота