ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

14.05.2014 14:32

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Самілик Людмила Олексіївна, кандидат юридичних наук, Національний університет ДПС України, Ногіна Каміла Олександрівна, курсант, Національний університет ДПС України


У сучaсних умовах соціально-економічного розвитку інтелектуaльнa прaця набуває дедалі більшого поширення і розповсюджує свій вплив на різні сфери людської діяльності, що й зумовлює актуальність даного дослідження, оскільки, саме від рівня інтелектуального потенціалу суспільства, стану  культурного розвитку залежить успіх вирішення багатьох економічних проблем, що мають місце в Україні. 

Загальні засади охорони прав громадян на творчу діяльність містяться в ст.41 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Отже, держава гарантує захист інтелектуальної власності авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з інтелектуальною діяльністю. Необхідність вироблення ефективних засобів захисту суспільних відносин у сфері створення, використання результатів інтелектуальної діяльності, зумовлена часом [1]. 

Вперше термін «інтелектуальна власність» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі, суддя Окружного суду штату Массачусетс. В Європі – Альфред Ніон у своєму трактаті «Droits civils des auteurs, artistes et inventeurs»(«Цивільні права авторів, артистів та винахідників»), що був вперше опублікований у 1846 році. Але справжня історія терміну почалася у 1967 році, після створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Вона доклала багато зусиль щодо світового визнання для його закріплення, який є ключовою складовою частиною її назви [2].

Проблема захисту інтелектуальної власності стає актуальною, виходячи з сучасного суспільного розвитку. Людство почало осмислювати важливість законного використання інтелектуальної власності, тільки коли створило демократичне суспільство з законами, які контролювали всі аспекти її діяльності. Такі аспекти цивільно-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності досліджувалися такими вченими як Я.О. Сидоров, А.І. Кубах, О.А. та О.О. Підопригора, Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, В.М. Коссак, Н.С. Кузнєцов та іншими.

Основний спектр матеріально-правових способів захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України. Цей перелік доповнений у ст. 432 ЦК України, відповідно до якої суд може постановити певні рішення [3].

 Не зосереджуючи уваги на безпосередніх причинах недосконалості  вітчизняного законодавства у сфері інтелектуальної власності фахівці інституту намагалися викласти ряд питань, що стосуються сфери правової охорони і захисту прав інтелектуальної власності. У тому числі: основні положення стосовно захисту прав інтелектуальної власності, прийняті у світовому співтоваристві та у нашій країні; аналіз стану законодавчого регулювання та реалізації механізмів захисту прав інтелектуальної власності; деякі аспекти судової практики з питань захисту прав інтелектуальної власності тощо [4]. 

У найширшому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній областях. Найбільш повно поняття прав інтелектуальної власності розкривається в ст. 2 Конвенції, що засновує Всесвітню  організацію інтелектуальної власності, від 14 липня 1967 р.

Слід зазначити, що за Цивільним кодексом України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів цього права визначається відповідно до цього кодексу та інших законів. При цьому право інтелектуальної власності та право власності на річ, в якій втілено відповідний об’єкт, не залежать одне від одного. Тому перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ і навпаки [3].

Слід зазначити, що захист прав інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому цивільним законодавством порядку, тобто із застосуванням належних форм, засобів і способів захисту [5]. 

Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності поділяється на загальний і спеціальний порядки захисту. За загальним порядком захист прав інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється судом. Спеціальною ж формою захисту права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів є адміністративний порядок їх захисту [6].

Найефективнішою юрисдикційною формою захисту права інтелектуальної власності є судовий захист, що здійснюється судами загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративними та господарськими судами. Судовий захист здійснюється в Україні на загальних принципах судочинства.

Неюрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності включає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звертання до державних або інших компетентних органів (самозахист прав). Відповідно до ст. 19 Цивільного Кодексу України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства [3].

В кожній державі виникають певні проблеми щодо захисту інтелектуальної власності. Основною з проблем цивільно-правового захисту інтелектуальної власності в Україні є нечіткість формулювань букви закону з боку законодавця, що дає можливість неправильного розуміння та двозначне трактування закону [7].

Також, не менш важливою проблемою захисту інтелектуальної власності є недостатня обізнаність суспільства в питанні охорони прав інтелектуальної власності, що призводить до порушень цих прав, а також гальмує введення об’єктів права інтелектуальної власності в цивільний оборот і позначається на економічному розвитку держави та отриманні належного прибутку його громадянами [8]. 

Підсумовуючи вищевикладене, можна зауважити, що як би не була удосконалена система захисту та охорони права інтелектуальної власності, вона все одно, як і будь-яке законодавство має свої прогалини. 

Тому незважаючи на окремі недоліки системи охорони прав на інтелектуальну власність, що склалася в Україні, в цілому можна стверджувати, що зазначена система відповідає міжнародним стандартам і може забезпечити належну охорону прав на об'єкти інтелектуальної власності, наміром якої є здійснення комплексу необхідних організаційно-правових заходів, направлених на її подальше удосконалення. Але такої оцінки не можна дати системі захисту прав інтелектуальної власності. Більше того, є всі підстави стверджувати, що захист прав інтелектуальної власності не відповідає сучасним вимогам. Він не забезпечує надійного й ефективного захисту інтелектуальної власності [9].

Звісно, не можна казати, що наша держава у цій сфері нічого не робить. Але існуючі правові засоби захисту інтелектуальної власності не досягають мети, не забезпечують надійного та ефективного захисту права інтелектуальної власності. Ці проблеми потребують спеціального дослідження.

Тому було б доцільно зауважити, що охорона права інтелектуальної власності в Україні потребує внесення деяких змін щодо удосконалення її нормативного закріплення, з приводу використання і поширення результатів інтелектуальної та творчої діяльності. На мою думку, необхідно виробити більш ефективні засоби правової охорони суспільних відносин у даній сфері, посилити заходи покарання та методи впливу на осіб, які порушують права інтелектуальної та творчої діяльності громадян. Це призведе до вирішення проблемних питань з приводу захисту права інтелектуальної власності в Україні, попередить порушення цивільного законодавства та зробить шляхи її подолання простішими та імовірнішими.




Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30, ст. 141

2. Інтелектуальна власність // Інтернет-ресурс –  http://bukvar.su/gosudarstvo-i-pravo/183841-Intellektual-naya-sobstvennost-Istoriya-i-sovremennost.html

3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 40-44. – ст. 356

4. Кубах А.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник - Харків: ХНАМГ, 2008. - 149 с.

5. Цивільне право України: Підручник. 2ч / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С., Коссак В.М., Кузнєцов Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 1999 р. – 784 с.

6. Підопригора О.А. Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. - Київ: Юрінком Інтер, 1998. -- 336 с.

7. Рішення колегії Міністерства освіти і науки «Про проблеми захисту прав інтелектуальної власності та шляхи їх вирішення» від 04.12.2003.–№12/2 –16.

8. Сидоров Я.О. Захист інтелектуальної власності в Україні: недоліки нормативного регулювання та шляхи їх усунення // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск. – 2002. – № 1. – С. 117- 118.

9. Захист прав інтелектуальної власності // Інтернет-ресурс –  http://www.referatcentral.org.ua/theory_state_law_load.php?id=754



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота