ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ПДВ В СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ПДВ В СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ

14.05.2014 19:58

[Секція 7. Податкова система. Бюджетна система]

Автор: Закацола Олена Михайлівна, кандидат економічних наук, Донецький університет економіки та права


Стягнення ПДВ до бюджету як податку з продажу на всіх етапах реалізації товару (роботи, послуги) забезпечує стабільне наповнення дохідної частини бюджету. Так, з початку введення ПДВ в Україні, тобто з 1992 р., його частка у податкових надходженнях зведеного бюджету України, як правило, коливалася у межах 30 %, а у 2010-2012 р. р. у середньому дорівнювала 30,5 % [1, с. 23-24].

Звісно, що в системі стягнення ПДВ застосовується метод податкового кредиту. Цей метод породжує необхідність, у разі перевищення податкового кредиту над податковими зобов’язаннями, відшкодовувати суб’єктам господарювання їх обігові кошти, тобто зменшувати обсяг грошових коштів, які в попередньому звітному періоді вже стягнуто до бюджету. 

Виконання процедури відшкодування грошових коштів, як показує досвід країн Європи та інш. країн, здійснюється за встановленими правилами із врахуванням того, що господарюючі суб’єкти тимчасово, на період наявності невідшкодованого із бюджету від’ємного значення чистого податкового зобов’язання, кредитують державу. В той же час держава сумлінно виконує свої обов’язки перед платниками податків, дотримується термінів повернення тимчасово залучених коштів.

В Україні типовим є порушення термінів відшкодування від’ємного значення ПДВ. Принципове неприйняття державними фіскальними органами своєчасного відшкодування ПДВ як свого безумовного обов’язку перед платниками податків, які виконують норми чинного законодавства, коли сплачують ПДВ, але розраховують і на раціональне використання своїх же обігових коштів, відволікає фінансові ресурси підприємств, зменшує їх платоспроможність.

Питання, пов’язані з рухом ПДВ між суб’єктами фінансових відносин, широко досліджуються і науковцями і фахівцями – представниками різних галузей економіки. Узагальнюючи результати їх дослідження та практику стягнення ПДВ в Україні доцільно визначити наступне.

Метод податкового кредиту спрацьовує в економічній системі, якщо суб’єкти взаємодіють між собою переважно у межах встановлених законів і у них є розуміння неминучості покарання як результат порушення норм чинного законодавства. Приклад такої взаємодії демонструють, наприклад, європейські країни. Втім це не означає, що економічні інтереси суб’єктів господарювання в Європі і в Україні є різними. Бажання збільшити доходи і зменшити видатки, у т. ч. за рахунок мінімізації податкових платежів, є об’єктивним процесом, що сприяє підвищенню добробуту населення, конкурентоздатності бізнесу тощо. Тому оптимізація податкових платежів є ознакою раціонального господарювання. Але наслідки порушення законів у сфері оподаткування в Україні і країнах розвинутої демократії не є однаковими для суб’єктів господарювання. Для одних такі порушення означають, що покарання неминуче, і багато таких, які або виведені із податкової системи, або функціонують в ній за особливими правилами.

Різниця є і у тому, що у разі порушень чинного законодавства з боку державних виконавчих органів   ігнорування нарахування та сплати пені за несвоєчасне повернення переплат юридичним і фізичним особам, несвоєчасне відшкодування ПДВ – посадові особи органів державної податкової служби не несуть ні матеріальну, на адміністративну відповідальність за такі дії.

В Україні протягом усіх років застосування ПДВ державні органи, як законодавчі так і виконавчі, активно приймають ті чи інші рішення з метою посилення контролю за процесом формування податкового кредиту та правомірності відшкодування задекларованої від’ємної частини ПДВ. Важливим рішенням було впровадження до декларації з ПДВ додатку № 5. Формування електронних реєстрів поставщиків товарів (Р, П), зіставлення грошових потоків продавців і покупців у межах звітних податкових періодів додало прозорості фінансовим потокам, збільшило можливості своєчасного виявлення фіктивних операцій, зменшило ризик неправомірного відшкодування суми ПДВ із бюджету країни. В той же час контроль з боку державної податкової служби не охоплював фінансові потоки тіньового сектору, залишився вибірковий підхід до прийняття рішень відносно того кому і у які терміни такі операції проводити.

Розв’язання проблеми незаконного відшкодування ПДВ, яка повинна вирішуватися посиленням державного контролю, український законодавець, по суті, частково переклав на суб’єктів господарювання. Так, у Податковому кодексі України визначено перелік умов для отримання автоматичного відшкодування ПДВ із бюджету [3, ст. 200.18-200.19]. Ці умови представляються достатньо різноплановими. Враховуючи механізм дії методу податкового кредиту, правомірним є автоматичне відшкодування ПДВ всім платникам, які діють у межах встановлених законів. Контролюючий орган зобов’язаний відмовити у відшкодуванні грошових коштів підприємству у разі відсутності його за місцем знаходження, не надання тої чи іншої обов’язкової документації тощо. Але вимоги щодо рівня середньої заробітної плати, чисельності працівників, які перебувають у трудових відносинах з платниками податку, рівня податкового зобов’язання з податку на прибуток до сплати до бюджету, тобто до показників, які характеризують діяльність підприємства, і, самі по собі, не свідчать про порушення платником податків чинного законодавства, не можуть бути причиною у відмові щодо отримання підприємством своїх же обігових коштів. 

Суми ПДВ, які уже надійшли до бюджету, державні фіскальні органи оцінюють як бюджетний фонд, як грошові кошти що стягнуті і дозволяють звітувати про виконання плану. Тому так тяжко проходить процес повернення переплат з ПДВ. Органи податкової служби вважають «своїми» і віртуальні значення ПДВ, нараховувати які вони просто не мають права. Так, згідно ознаки ПДВ як податку із продажу, не оподатковуються ПДВ товари, які купують нерезиденти за межами країни. Саме тому поставки на експорт оподатковуються за нульовою ставкою. Втім державна податкова служба України включає суми податку на додану вартість з операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, тобто операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, до переліку пільг [2]. 

Таким чином, цивілізоване застосування податку на додану вартість у податковій системі України можливо лише за умов рівноправних відносин між фіскальними органами, які представляють інтереси держави, та суб’єктами господарювання   юридичними і фізичними особами. Ніякі зміни щодо елементів податкової системи – ставок, бази оподаткування, декларації тощо – не приведуть до прозорості фінансових потоків щодо непрямих податків без докорінних змін в економічній системі, в яку податкову систему вбудовано.




Література:

1. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2012 рік / [Зубенко В.В, Самчинська І.В., Рудик А.Ю. та ін..]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження», USAID. – К., 2013. – 73 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: www/ibser.org.ua/UserFiles/File/ MonitorQuarter2012/KV_IV_2012_Monitoring_ukr.pdf  

2. Довідник № 69/2 інших податкових пільг, станом на 01.01.2014 / [Електронний ресурс] Режим доступу: search.ligazakon.ua›l_doc2.nsf/link1/ MDS00452.html

3. Податковий кодекс України / ВВР України від 08.04.2011 р., № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /, стор. 556, стаття 112.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота