ДО ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ ЗМІСТУ ТЕРМІНІВ «НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ», «ФІНАНСОВА НЕСПРОМОЖНІСТЬ» ТА «БАНКРУТСТВО» - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДО ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ ЗМІСТУ ТЕРМІНІВ «НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ», «ФІНАНСОВА НЕСПРОМОЖНІСТЬ» ТА «БАНКРУТСТВО»

14.05.2014 22:20

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Чучко Маргарита Олександрівна, студентка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Полтавського юридичного інституту


Терміни «банкрутство» і «неплатоспроможність» є невід’ємними складовими ринкової економіки, які значною мірою впливають на господарські правовідносини держави. Їх законодавче регулювання, належне застосування та правильне розуміння є необхідними для забезпечення інтересів суспільства і держави, що і зумовлює актуальність даної роботи.

Варто зазначити, що проблема співвідношення цих понять, їх розуміння не є новою. Увагу на ній акцентували такі науковці, як А.Н. Трайлін, Г.Ф. Шершеневич, П.П. Цитанович, В.О. Улибіна та інші, оголошуючи власні погляди та дотримуючись певних позицій, проте на законодавчому рівні вона і досі залишається невирішеною.

В першу чергу доцільно зазначити, що у кримінальному законодавстві поняття «стійка фінансова неспроможність» та «банкрутство» співвідносяться як причина і наслідок. Що ж стосується господарсько-правових відносин, то дане питання потребує більш детального дослідження і аналізу чинного законодавства для кращого його розуміння [3, c. 140].

Існує ряд неточностей, пов’язаних із термінологією понять «неплатоспроможність» і «фінансова неплатоспроможність». У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. нема визначення поняття «фінансова неспроможність», натомість визначено поняття неплатоспроможності - «неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності» [1, c. 235].

З економічної точки зору «неплатоспроможність» розглядається у двох значеннях: абсолютна (касова) неспроможність та відносна (балансова) неспроможність. Під абсолютною (касовою) неплатоспроможністю розуміють неможливість боржника через повне руйнування фінансового стану сплатити борги кредиторам без використання судових процедур банкрутства. У свою чергу, абсолютна неплатоспроможність може бути оборотною чи необоротною, головним критерієм розмежування якого є наявність можливості відновлення (реанімації) платоспроможності боржника через різні санаційні механізми процедури банкрутства [4, c. 98].

Вважаємо, що економічний критерій розмежувань оборотної і необоротної абсолютної неплатоспроможності знайшов своє відображення на законодавчому рівні при конструюванні термінів «неплатоспроможність» і «банкрутство». З огляду на зазначене, у межах господарського права «неплатоспроможність» і «банкрутство» співвідносяться як передумова та можливий наслідок, які можуть і не перебувати в причинно-наслідковому зв’язку.

Не менш важливою і актуальною проблемою є усунення колізії між кримінально-правовою категорією «стійка фінансова неспроможність», яка наявна в межах диспозиції ст. 220 Кримінального кодексу України та господарсько-правовою категорією аналізованої вище «неплатоспроможності». Проблема полягає в тому, що законодавець, маючи вже наявні прогалини в термінології Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час конструювання об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 220 КК, застосовує термін «стійка фінансова неспроможність», визначення якого немає у господарському законодавстві.

Діяння, що визнається злочином, відповідно до КК України, повинно бути чітко встановлено, тобто які саме дії підпадають під ознаки злочину, та в разі застосування термінів, які не знайшли свого юридичного закріплення в галузевому законодавстві України, визначити такі терміни у Примітках до статей. Саме тому, застосування аналогії із законом з подальшим використанням цих термінів при порушенні кримінальної справи, розслідуванні злочинів, є неприпустимим і таким, що не відповідає ч. 1 статті 11 КК [2, c. 357].

Аналізуючи все, вище зазначене, доцільно зробити висновок, що розуміння господарсько-правових категорій «неплатоспроможності» і «банкрутства» дає підстави вважати, що наділяти поняття «банкрутство» кримінально-правовим змістом є абсолютно недоцільним, оскільки причини фінансової неспроможності можуть бути як умисними, так і необережними або халатними. А банкрутство — це визнана господарським судом неспроможність, яка вирішується шляхом ліквідаційної процедури в межах саме господарського провадження. Крім того, вважаємо за доцільне надати законодавче роз’яснення терміну «стійкої фінансової неспроможності» за допомогою внесення відповідних змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом».



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота