ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ СВОБОДИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ СВОБОДИ

20.06.2014 14:49

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Смолин Григорій Васильович, кандидат юридичних наук, доцент, Львівський державний університет внутрішніх справ


Проблема захисту прав та свобод людини і громадянина в юридичній літературі є неодмінною парадигмою досліджень суспільних реалій будь-якого державного устрою. Разом з цим зауважимо, що категорії прав та свобод розглядаються не відокремлено, не проводиться різниця між змістом цих понять. Це підтверджується також вживання конструкції «права і свободи» у розділі другому Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» [1]. Основою поєднання цих понять полягає також  у тому, що свобода як право в суб’єктивному сприйнятті громадянина і людини  це міра можливості поведінки суб’єкта суспільних відносин. Вона виражається незалежністю індивіда від влади держави у певних діях і ступенем її втручання у сферу особистості. Як універсальний характер людського життя, свобода стосується здатності людини обирати своє буття, керувати ним. Вона також безпосередньо пов’язана з відчуттям залежності, відчуження та відповідальності.

Аналіз історичної еволюції показує, що практично всі держави декларували права та свободи і чим вони були більш тоталітарними, тим гучніше лунали їх лозунги, безправніші були громадяни які в сукупності стали народними маcами, а тепер електорат.

Керуючись методологічним засадами дослідження доктора юридичних наук М. Кельмана про те, що «для гуманітарного пізнання один і той самий об’єкт (ним постає текст як такий) може мати різні інтерпретації та пояснення з погляду парадигмально – ціннісних засад дослідника» [2].

З огляду на це, можна констатувати, що число свобод громадян, закріплених в розділі ІІ Конституції України доволі значне. Це зокрема: свобода совісті, переконань і вірувань; свобода усного і друкарського слова; свобода союзів і зборів; свободу пересування; недоторканість особи, житла, пересування; політичні свободи. Слід зауважити, що відповідно до ст. 22 Конституції України вони не є вичерпними. В їх основі соціальні засади і міра поведінки визначені державою.

Проте, на нашу думку невід’ємною частиною порядку явища свободи є економічна домінанта – приватна власність, як така вона є основою системовірної категорії різноманітних потреб життєвиг благ людей – фізіологічних, матеріальних, духовних тощо. Їх задоволення в значній мірі залежить від приватної власності. Тільки за таких умов особа може отримати певне благо і бути вільною. Без такої власності вона залежна і підневільна. На основі цивілізаційного підходу за яким розвивається суспільство, приватна власність є домінантою економічної свободи.

Обезвласнене суспільство намагалися побудувати комуністи [3]. В державах, що будувалися на таких засадах, зокрема, якою був Радянський союз і нині Північна Корея свободи не може бути. 

У контексті розгляду економічної свободи можна з’ясувати сутність цього явища в Україні як взаємообумовленість власності та економічної свободи, яка є базовою щодо інших свобод. Наприклад, політичною свободою і свободою вибору практично не можуть скористатися 80% українців, які перебувають на межі бідності, в т.ч. – 24 % за межею бідності [4]. 

Як зазначає доктор психологічних наук, професор В.Васютинський бідні люди, як правило, вирізняються тим, що вони пасивніші, залежніше, менш цілеспрямовані, менш життєздатні, вони більше ідуть за волею обставин, не протидіють їм, не мають внутрішніх сил організувати своє життя так, щоб подолати скрутні обставини, їм не властиве внутрішнє бажання принципово змінити своє життя, бракує інтересу до майбутнього. Мало того, вони відчувають певний комфорт від свого становища, а якраз не комфортно для них робити над собою зусилля, намагатися щось змінити. Головна проблема психології бідності не втому. Чому людина бідна, а в тому, чому вона не хоче перестати бути бідною і відповідно, вільною [5].    Об’єктивно бідність є формою соціально економічного відчуження особи, тим фактором, який робить неможливим реалізувати людині свободу вибору, забезпечити собі та родині гідне життя. Бідна люмпенізована держава не може бути демократичною.

Заходи подолання цих негативних явищ передбачені Державною цільовою соціальною програмою подолання та запобігання бідності та період до 2015 р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. [6]. Деградує і нівелює можливості реалізувати права і свободи офіційне і приховане безробіття, яке за методологією МОП за підсумками 2012 р. становило 8,1 %, а в нинішньому може досягти 10 % [7]. У такому ж стані пенсіонери, які за офіційною термінологією є «демографічним навантаженням».

Реальним фактором економічної свободи є конституційна гарантія. Зокрема, ст.42 Конституції України встановлює: «Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом». Згідно з цією статтею суб’єктами такої діяльності в першу чергу можуть бути громадяни, формується не тільки економічна, а і правова система захисту  юридичних права і свобод людини в економіці. Без цього кардинальне оновлення економіки, реалізація прав і свобод громадян-підприємців та забезпечення виконання соціальних програм супроводжуватиметься значними труднощами.

Активізація підприємства можлива, в першу чергу, за рахунок малого підприємництва яке розвивають переважно громадяни. В розвинутих країнах підприємництво забезпечує в середньому 50-70% ВВП та близько 70% зайнятості населення. В Україні поки 316 тис. малих підприємств у яких зайнято 2,5 млн. громадян-підприємців, забезпечують близько 10 % ВВП і 8 % зайнятості. Слід також зауважити, що негативно впливає на свободу підприємництва велике число контролюючих органів та багато численні перевірки суб’єктів підприємництва. Так, станом на 1 квітня 2013 р. в Україні діяло 70 контролюючих органів, 44 з яких можуть обмежити, призупинити  чи зупинити діяльність підприємця без судового рішення. Торік також випадків була 154,6 тисячі. У 2012 р. вони провели 2,07 млн. перевірок.

Зазначені об’єктивні обставини і турбота держави про свободу підприємництва обумовили прийнята Верховною Радою України 22.03.2012 р. Закону «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва» [8].

Підсумовуючи вищенаведене, можна сформувати наступне поняття економічної свободи. Економічна свобода громадян – це встановлена і гарантована державою приватна власність, вільне право підприємницької діяльності та недопущення державою яких-небудь обмежень для виробництва і реалізації товарів за власним вибором підприємця та відсутність його обмежень і утисків.




Література:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. Ст.499.

2. Кельман М.С. Юридична наука: проблеми методології/ Монографія/ - Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2011. – С.433.

3. Белей П. Обезвласнене суспільство. Марксизм: утопія в теорія і терор у практиці. Лос Анджелес. 1981. – 686 с.

4. Режим доступу: road news word press.com/2012/10/17/.

5. Дзеркало тижня – 2013- 23 лютого. - с. 14

6. Офіційний вісник України. – 2011. – №80 . – Ст.2946.

7. Коментарі: 2013. – 24 травня – с.11.

8. Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні: Закон України від 22 березня 2012 р. // Голос України. – 2012. – 18 квітня.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота