ОСОБЛИВОСТІ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

26.11.2014 22:11

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Огін Леонард Сергійович, студент магістратури Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова


Актуальність. Однією з основних та найбільш розповсюджених правових систем у сучасному світі є романо-германська правова система.  Вона була сформована в Європі, але набула значного поширення у багатьох неєвропейських державах. Романо-германська  правова сім’я об’єднує різні правові системи держав, побудовані на основі римського права та об’єднані спільними характерними особливостями. Найбільш характерною особливістю романо-германської правової системи є визнання нормативно-правового акту основним джерелом права. Також романо-германська правова система має багато інших властивих тільки їй особливостей, що помітно вирізняють її серед правових систем світу. Ці особливості потребують більш ґрунтовного вивчення, що і зумовлює актуальність даного дослідження.

Вивченню романо-германської правової системи приділили увагу такі дослідники як Богачова Л. Л., Волинка К. Г., Зайчук С. В., Кельман М. С.,  Колодій А. М, Кравчук В. Д., Лук’янов Д. В., Луць Л. А. Оніщенко Н. М., Погребняк С. П., Скакун О. Ф., Ткаченко В. Д., Цвік М. В.

Об’єктом дослідження є романо-германська правова система. Предмет дослідження – особливості романо-германської правової системи, що вирізняють її з-поміж інших правових систем світу. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей романо-германської правової системи. Завдання дослідження: 1) дослідити романо-германську правову систему; 2) з’ясувати характерні особливості романо-германського права. Новизна дослідження в тому, що вперше ґрунтовно проаналізовано характерні особливості романо-германської правової системи, що вирізняють її серед інших правових систем.

Романо-германська (континентальна) правова сім'я – це сукупність національних правових систем держав, які мають загальні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його пристосування до нових національних умов, (характерною рисою якої є домінування нормативно-правового акту (закону) як форми (джерела) права) [1, c. 142].

До романо-германської правової сім'ї належать країни, правові системи яких, сформувалися на основі римського права. Країни континентальної Європи  запозичили римське право, в результаті чого сформувалася романо-германська правова сім’я.

Романо-германська правова сім'я (континентальне право) сформувалася в Європі до XII століття і набула великого поширення в численних неєвропейських державах. Історичні корені цієї правової сім'ї належать до римського права (І ст. до н. є. — V ст. н. є.). впливу. До зони континентального права входять правові системи таких країн, як Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Люксембург, Іспанія, Швейцарія, Португалія, Австрія, Угорщина, а також латиноамериканське, скандинавське право та право Японії. Подібними до цієї сім'ї за техніко-конструктивним особливостями є правові системи України, Росії, Болгарії та деякі інші, хоча існує точка зору, що останні виокремлюються в самостійну слов'янську (західнослов'янську) групу [3, c. 213-214]. 

Романо-германську правову сім’ю ще називають континентальною, тому що центром її розвитку вважається континентальна Європа. У романо-германській правовій сім’ї можна виокремити такі групи правових сімей: романська (Італія, Франція, Іспанія), скандинавська  (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія), германська (Німеччина, Австрія), слов’янська (Україна, Росія, Білорусія), правова система Японії та латиноамериканська правова група (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай). Проте романо-германське право має свої характерні особливості у кожній країні.

До особливостей національних правових систем країн, що входять  до романо-германської правовї сімі’ї, належить: кодифікований характер права; поділ системи права на галузі; диференціація права на публічне та приватне; нормативність права (основним джерелом права виступає нормативно-правовий акт). 

Джерелами права романо-германської правової системи є закони, звичаї, судова та адміністративна практика, а також правові доктрини.

Серед джерел права романо-германської правової сім’ї пріоритетне місце посідає нормативно-правовий акт (закон). Нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, який містить норму права (загальнообов’язкове правило поведінки).

Загальною особливістю  для всіх  країн, що належать до романо-германської правової сім’ї, є нормативність права. У країнах романо-германської правової сім’ї норму розуміють як правило поведінки загального характеру, що  створив законодавець, а також розглядають як основу (своєрідне «ядро»), яку можна роз’яснювати та деталізувати для вирішення конкретних справ. Важливою рисою норми є її узагальнений характер, що викликає необхідність у тлумаченні та конкретизації. У країнах з романо-германською правовою системою закон виступає найважливішим джерелом права. Норми мають системно-ієрархічний характер. Найвищу юридичну силу мають норми, що закріплені у конституціях країн романо-германської правової сім’ї.

Важливе значення у системі джерел права романо-германської правової сім’ї належить підзаконним нормативно-правовим актам, до яких належать постанови, декрети, укази, інструкції, рішення, регламенти, циркуляри. Переважна більшість з них з’являється як результат делегованої правотворчості (наприклад, парламент делегує свої повноваження уряду).

Серед джерел права звичай відіграє другорядну роль, виступає доповненням до закону. Допоміжний характер стосовно закону як основної форми права також відіграє правова доктрина. На думку дослідників, роль правової доктрини визнається у законопідготовчій та правозастосовній діяльності (тлумачення норм права).

Досить дискусійним є думка про належність судової практики до джерел романо-германського права. Проте, на думку більшості дослідників, судову практику все-таки  можна віднести до допоміжного джерела права романо-германского типу. Дія судової практики у країнах романо-германського типу відбувається в межах, встановлених законодавцем. Створена судовою практикою правова норма носить обмежений характер, оскільки не володіє такою ж загальністю і узагальненість як норма права, що виходить від парламенту. При розгляді нової справи вона може не враховуватися. У цьому полягає головна відмінність норми, створеної в процесі судової діяльності країн, що належать до романо-германського типу, від пріоритетного становища судового прецеденту в країнах англо-американського права [2, c. 541].

Система права романо-германської сім’ї складається із двох підсистем: публічне право та приватне право. Публічне право є сукупністю правових норм, що регулюють відносини у сфері публічного (загальнодержавного) інтересу громадян держави (до галузей підсистеми публічного права належать, наприклад, конституційне, кримінальне, фінансове, міжнародне публічне право). Приватне право – це сукупність правових норм, що регулюють інтереси громадян у сфері приватного інтересу (до галузей підсистеми приватного права, наприклад, належать, цивільне, сімейне, міжнародне приватне право).

Романо-германська правова система (або континентальна) відома ще як система кодифікованого права, тому що її характерною рисою є високий рівень узагальнення та систематизації національного законодавства – наявність великої кількості кодексів.

Ще однією особливістю романо-германського права є галузевий характер, тобто розподіл норм права на окремі галузі.

Висновки. Історичні корені романо-германської правової системи сягають римського права. На відміну від англосаксонської правової системи, де найважливішим джерелом права є судовий прецедент, у державах романо-германської правової сім’ї основним джерелом права виступає нормативно-правовий акт (закон). Отже, пріоритет норми є характерною особливістю романо-германського права. Також характерними особливостями романо-германської правової системи, що вирізняє її серед інших правових систем світу, є ієрархічність нормативно-правових актів, їх кодифікованість, диференціація системи права на публічне і приватне, а також галузевий поділ.

Внутрішньо узгоджена система права у країнах романо-германської сім’ї утворюється за рахунок об’єднання норм у певні групи (інститути та галузі права). Для більшості країн цієї сім'ї характерна наявність писаної конституції, норми якої мають найвищу юридичну силу в державі.




Список використаних джерел:

1. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: навч. посіб. / М. В. Кравчук. – Тернопіль : Карт-бланш, 2002. –  247 с.  

2. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підруч. / О. Ф. Скакун. –  Харків : Консум, 2004. –  656 с. 

3. Цвік М. В., Ткаченко В. Д. Загальна теорія держави і права: підруч. / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришин та ін. –  Харків : Право,  2002.  –  329 с.

_____________________

Науковий керівник: Токарчук Ольга Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота