ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ У СФЕРІ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ У СФЕРІ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ

01.12.2014 23:54

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Узунова Оксана Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, Запорізький національний університет; Башлай Роман Олександрович, слухач магістратури, Запорізький національний університет


Одним із найгостріших питань державної правової політики сьогодні є ефективність реалізації громадянами своїх прав і свобод, яка безпосередньо залежить від ступеня забезпечення їх надійної охорони та захисту, що здійснюються відповідними органами держави.

В Україні, як і в інших демократичних країнах, такі юридичні органи, як суд, пенітенціарна система, нотаріат, державна виконавча служба, державна реєстраційна служба і органи реєстрації актів цивільного стану діють під егідою юстиції і становлять фундамент державного управління. На сьогодні Міністерство юстиції України в межах своїх повноважень робить значний внесок в утвердження демократичних засад розвитку суспільства, верховенства права, принципів справедливості та гуманізму, пріоритету прав і свобод людини та громадянина.

На сьогоднішній день діяльність органів реєстрації актів цивільного стану привертає все більше уваги, оскільки діяльність цих органів досить тісно взаємопов’язана з громадянами. У аспекті тісної взаємодії громадян з органами реєстрації актів цивільного стану важливим є забезпечення дотримання їх законних прав та свобод, що у свою чергу обумовлює дотримання чинного законодавства та удосконалення та усунення прогалин у вже існуючих нормативних актах. Крім того, слід зауважити, що процедурна діяльність органів юстиції у сфері реєстрації актів цивільного стану наділена багатьма загальними ознаками, оскільки органічно пов’язана з великою кількістю існуючих адміністративних проваджень та перебуває в постійній взаємодії з ними. 

Питання проблематики нормативних актів та діяльності органів реєстрації цивільного стану були висвітлені у наукових працях В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, І.П. Голосніченка, Ф.Ш. Ізмайлової, С.К. Коротова, Т.Л. Маркєлова, П.В. Ольховика, Г.А. Туманова, Я.М. Шевченка, Є.І. Фурси та інших авторів.

З метою вдосконалення регулювання відносин, які стосуються здійснення державної реєстрації актів цивільного стану, та охоплення всіх ключових питань у цій сфері, в липні 2010 року було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». 

Цей Закон визначив систему, компетенцію та повноваження органів державної реєстрації актів цивільного стану. Ними є: центральний орган виконавчої влади у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад. Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Необхідно зазначити, що Законом урегульовано порядок створення та функціонування Державного реєстру актів цивільного стану громадян – державної електронної інформаційної системи, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення й анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього держателем якого є Міністерство юстиції України [1].

Прийняття вказаного закону позитивно вплинуло на правовідносини пов’язані з актами цивільного стану та у свою чергу дозволило внести нові положення у правову систему України, які у свою чергу були спрямовані на покращення механізму реалізації громадянами своїх законних прав та інтересів.

Однак, дослідження окремих питань законодавчого регулювання реєстрації актів цивільного стану органами юстиції свідчить про необхідність внесення змін до чинного законодавства, усунення його прогалин і суперечностей, а також норм з можливістю їх довільного тлумачення, що створюють передумови їх неналежного застосування.

Серед недоліків Закону слід звернути увагу на його суперечність із Цивільним кодексом України, а саме відповідно до ч. 3 ст. 49 Цивільного кодексу України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть [2]. У свою чергу Закон передбачає, що державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть [1].

Наведене свідчить про те, що дія цього Закону не поширюється на порядок проведення реєстрації громадянства України. Таким чином, громадянство як невід’ємна частина статусу громадянина залишається поза увагою.

Крім того, у перехідних та прикінцевих положеннях Закону неоднозначною є позиція законодавця про те, що засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису. Проте у свою чергу ці положення суперечать положенням Закону України «Про нотаріат», відповідно до якого такими повноваженнями наділені й капітани морських суден, командири військових частин (з’єднань), начальники експедицій, начальники слідчих ізоляторів [3].

Більш того, незрозумілим є те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», інформація, що міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню [1]. Таким чином, інформація про народження або смерть фізичної особи, що зберігаються в органах РАЦС є конфіденційною та має як під час життя, так і після смерті людини.

Слід зауважити, що у свою чергу факт смерті особи тягне за собою низку правових наслідків, наприклад, відкриття спадщини. Законодавець надає спадкоємцям шестимісячний строк для прийняття спадщини. Проте до кола спадкоємців за законом належать не лише такі близькі для померлого люди, а і більш далекі родичі, які у разі непоширення іншими родичами інформації про смерть спадкодавця можуть пропустити строк на прийняття спадщини і будуть усунуті від спадкування, що є певним порушенням їх законних прав та інтересів.

Узагальнюючи наведене, слід зауважити, що прийняття закону сприяло оптимізації діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану з урахуванням досвіду зарубіжних держав, однак, не існує ідеальних законів і всі вони мають свої недоліки і прогалини. У свою чергу для забезпечення ефективної реалізації норм пов’язаних з реєстрацією актів цивільного стану та приведення їх до європейських стандартів необхідно внести зміни до законодавчих актів з метою усунення перешкод у здійсненні громадянами своїх прав та свобод, що буде гарантувати захист прав людини і громадянина в контексті застосування законодавства у сфері реєстрації актів цивільного стану.




Література:

1. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 39. – Ст. 509.

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.

3. Про нотаріат: Закон України від 02 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота