ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В НАПРЯМКУ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ СУДАМИ У СПРАВАХ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В НАПРЯМКУ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ СУДАМИ У СПРАВАХ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

28.01.2015 13:00

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Луніна Олена Станіславівна, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду


Аналіз чинного адміністративного матеріального та процесуального законодавства, доктрини адміністративного права та судочинства дає підстави для виділення наступних пріоритетних напрямків вдосконалення законодавства: 1) розробка правового регулювання застосування медіації в адміністративному судочинстві; 2) вдосконалення регулювання адміністративно-правового статусу сторін публічно-правового спору у сфері державної реєстрації; 3) розширення передбачених ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі - КАС України) [1] категорій публічно-правових спорів, що можуть розглядатись за правилами скороченого провадження за рахунок окремих категорій спорів у сфері державної реєстрації. Розглянемо зазначені положення більш детально.

Питання застосування медіації в рамках адміністративного судочинства неодноразово було предметом уваги в вітчизняних юридичних публікаціях [2, с. 165; 3]. Разом із тим, порівняно із цивільним чи господарським судочинством застосування медіації в рамках адміністративного пов’язане із окремими додатковими ускладненнями, які зумовлені специфікою правової природи публічних правовідносин. Зокрема, у висновку Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя до останнього проекту Закону України "Про медіацію" від 26.06.2013 р. № 2425а вказано на неможливість застосування у сфері публічного владного управління змін до КАС України, спрямованих на запровадження такої підстави для закриття провадження в адміністративній справі, як медіація, оскільки принципи медіації не узгоджуються з конституційними засадами організації та діяльності апарату публічної влади, який має владний статус, імперативність його волевиявлення для іншої сторони в медіаційному процесі на основі законодавства [4]. З іншого боку, можливість застосування такого способу вирішення спору в рамках адміністративного судочинства випливає, передусім, з міжнародних документів, зокрема Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи. Не оспорюючи вказаний вище висновок Комітету Верховної Ради України, уявляється, що застосування медіації можливе для вирішення тих публічно-правових спорів, де має місце застосування суб’єктами владних повноважень своїх дискреційних повноважень. Так, зокрема щодо сфери державної реєстрації прикладом таких випадків можна навести спори з приводу притягнення до адміністративної відповідальності у тих випадках, коли передбачені верхня та нижня межа адміністративної відповідальності відповідальності (наприклад, ст. 206 Кодексу України про адміністративні правопорушення [5]). З іншого боку, специфіка правових засад здійснення суб’єктами владних повноважень своїх функцій вимагає вироблення спеціальної процедури медіації у публічно-правових спорах, яка має бути регламентована нормативним актом не нижчим за закон. Ідеальним з цієї позиції уявляється порядок, за яким медіаційна угода укладається за чітко встановленою процедурою та затверджується адміністративним судом, набуваючи юридичної сили рішення суду із можливістю примусового виконання. 

Вдосконалення регулювання адміністративно-правового статусу сторін публічно-правового спору у сфері державної реєстрації полягає в усуненні окремих недоліків, які наявні на сьогоднішній день та мають значний вплив на їх адміністративно-процесуальну правосуб’єктність. Йдеться, в першу чергу, про нормативні акти, які регламентують основи адміністративно-правового статусу конкретних суб’єктів владних повноважень у сфері державної реєстрації. Так, лише стосовно таких органів у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як Державної реєстраційної служби України, реєстраційної служби управління юстиції, державного реєстратора можна казати про значну кількість колізій, що виявляються у наступному: дублювання повноважень вказаних суб’єктів, суперечності при визначенні адміністративно-правового статусу в межах одного нормативного акту, наявність різних нормативних актів, що регламентують одне й теж саме питання. Як приклад останньої колізії можна навести те, що на сьогоднішній день діють одночасно два Положення про Державну реєстраційну службу України, які по-різному регламентують окремі питання її компетенції [6; 7].

Останній напрямок вдосконалення законодавства пов’язаний із специфікою доказування у публічно-правових спорах у сфері державної реєстрації. Аналіз норм, що регламентують порядок здійснення окремих видів державної реєстрації свідчить, що в значній кількості випадків всі необхідні фактичні дані, що входять до предмету доказування, можуть бути встановлені виключно на підставі письмових доказів. Вказане випливає зі специфіки спілкування державного реєстратора при здійсненні повноважень та особи, яке відбувається виключно в письмовій формі. Яскравим прикладом цього можна навести порядок державної реєстрації юридичної особи (р. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») [8].

Якомога швидше внесення змін у вказаних напрямках дозволить усунути суперечності в судовій практиці, а отже зменшити простір для зловживань, істотно підвищити оперативність здійснення судочинства. Все вказане сприятиме реалізації права особи на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. 




Література:

1. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV: за станом на 15 квіт. 2014 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — № 32 (26.08.2005). — Ст. 1918 (із змінами) 

2. Белінська О. В. Медіація – альтернативне вирішення спорів / О. В. Белінська // Вісник Вищої ради юстиції. — 2011. — № 1 (5). — С. 158–173. 

3. Лиско А. Проблеми впровадження та проведення медіації в адміністративному судочинстві в України [Електронний ресурс] / А. Лиско // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку»: зб. мат-лів міжнар. наук.-практ. конф. / Шемшученко Ю. С., Бошицький Ю. Л., Бобровник С. В.— К.: Європейський університет, 2010. — Режим доступу до док.: http://www.cdms.org.ua/index.php/uk/addressing-public-arguments-mn-ua/mediation-and-negotiation-mn-ua/298-2012-05-25-05-56-05.html. — Назва з екрану. 

4. Висновок Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя від 20.11.2013 р. до проекту закону України "Про медіацію" від 26.06.2013 р. № 2425а [Електронний ресурс]. — Режим доступу до док.: система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 16.06.2014 р. 

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X: за станом на 16 трав. 2013 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — Додаток до № 51. — Ст. 1122 (із змінами). 

6. Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 401/2011 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 28 (22.04.2011). — Ст. 1163. 

7. Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 219 // Офіційний вісник України. — 2014. — № 54 (15.07.2014). — Ст. 1446 

8. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV: за станом на 28 груд. 2014 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 31-32 (08.08.2003). — Ст. 263 (із змінами). 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота