СТОРОНИ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЯК СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ КРЕДИТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СТОРОНИ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЯК СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ КРЕДИТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

19.03.2015 21:35

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Саванець Людмила Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри правового регулювання економіки і правознавства юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету


Сторонами договору застави є заставодавець і заставодержатель, якими можуть бути фізичні, юридичні особи та держава (ст.11 Закону України «Про заставу»). Заставодержатель - банк або інша фінансова установа, що надає грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених кредитним договором. В силу прямої заборони, встановленої у ч.3 ст. 24 Закону України «Про заставу» заставодержателем щодо цінних паперів акціонерного товариства не може виступати їх емітент. 

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості цінних паперів, що виступають предметом застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою кредитне зобов’язання, переходять усі права кредитора за цим зобов’язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора. Він є заставодавцем, особа якого не збігається з особою боржника в забезпеченому заставою зобов’язанні. Аналізуючи обсяг відповідальності майнового поручителя як заставодавця за договором застави цінних паперів, необхідно врахувати те, що майновий поручитель виступає заставодавцем за договором застави і несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання основного зобов'язання боржником. Але оскільки він не є боржником за основним зобов'язанням, у разі порушення боржником основного зобов'язання майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги заставодержателя тільки тим майном, що є предметом застави [2, с.71].

Для деяких категорій суб’єктів, законодавством можуть встановлюватися заборони участі у заставних правовідносинах у якості майнового поручителя. Так, відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про інститути спільного інвестування» корпоративний інвестиційний фонд не має права надавати активи у заставу в інтересах третіх осіб.

Заставодавцем за договором застави цінних паперів може бути їх власник, який має право відчужувати заставлені цінні папери, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав ці цінні папери з правом їх застави. Так, державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, адже відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання як одне із речових прав суб'єкта підприємництва, встановлює за ним лише обмежені правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.

Цінні папери, що перебувають у спільній власності, можуть бути передані в заставу тільки за згодою всіх співвласників (ст. 578 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ч.1 ст. 6 Закону України "Про заставу"), яка оформлюється письмово (наприклад, шляхом підписання договору всіма співвласниками або уповноваженими ними особами). Це правило стосується і цінних паперів що належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Якщо ж один чи декілька співвласників цього майна такої згоди не дають, заставодавець не позбавлений права звернутися на підставі ст. 364 ЦК України до суду з вимогою про виділ своєї частки із спільного майна з метою подальшої передачі її у заставу. У разі якщо цінні папери, що перебувають у спільній власності, передано в заставу без згоди всіх співвласників, то відповідний договір може бути визнаний судом недійсним за позовом будь-кого із співвласників майна, права та охоронювані законом інтереси якого порушено.

Цікавою з позиції практики є проблема застави цінних паперів особою, яка є зобов’язаною за ними, наприклад у випадку застави векселів, акцій. На думку О.І.Виговського, у випадку застави векселів векселедавець може виступати як заставодавцем, так і заставодержателем даного векселя. Зовсім іншим випадком є передача заставодавцем під заставу векселів, які виписуються ним при укладенні договору застави. В цьому випадку в момент укладення договору застави векселів у заставодавця немає жодних прав – ні прав на вексель, ні прав з векселя, – а тому право застави на такий вексель не виникає. Акціонерне товариство, яке стає власником власних акцій для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання, також може виступати їх заставодавцем. Такі акції належать акціонерному товариству на праві власності і воно вправі розпоряджатися цими акціями на власний розсуд, зокрема, надавати під заставу. Однак при цьому заставні правовідносини мають припинитися до спливу строку відчуження цих акцій. Що ж стосується акцій, придбаних акціонерним товариством з метою зменшення статутного капіталу, то акціонерне товариство не вправі вчиняти з ними будь-які угоди, в тому числі і передавати їх під заставу. Акції, які не були сплачені акціонерами у встановлені строки, не можуть передаватися під заставу акціонерним товариством, оскільки такі акції не є розміщеними цінними паперами, а емітент не має ні права власності на нерозміщений цінний папір, ні прав, засвідчених цим цінним папером, а отже, така особа не вправі здійснювати у відношенні цих акцій будь-яких повноважень власника, і зокрема, передавати їх під заставу [1, с.10, 82, 178-179].

Законодавство передбачає гарантії збереження предмету застави в разі зміни його власника (ч.1 ст. 27 Закону України "Про заставу"). Позиція Пленуму Вищого господарського суду України полягає в тому, що застава зберігає силу і у випадку переходу предмета застави у повне господарське відання іншої особи та у випадках заміни заставодавця правонаступником з підстав, передбачених законом. Водночас у разі примусового продажу заставлених цінних паперів застава припиняється. Застава зберігає свою силу незалежно від того, чи знала особа, до якої перейшли цінні папери, що складають предмет застави, про існування права застави третіх осіб на таке майно. Якщо особі не було відомо про існування застави, дана обставина має значення для правовідносин між цією особою і заставодавцем. Зокрема, відповідно до приписів статті 659 ЦК України невиконання заставодавцем під час укладення договору купівлі-продажу обов’язку попередити покупця про існування права застави третіх осіб на товар, що продається, дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору [3, с.11].

Правова природа цінних паперів, особливість їх обігу, зумовлюють необхідність участі у заставних правовідносин, об’єктом яких виступають бездокументарні цінні папери, депозитарних установ та Центрального депозитарію цінних паперів.

Отже, сторонами заставних правовідносин, що виникають при забезпеченні виконання кредитних зобов’язань за договором застави цінних паперів, виступають банк або інша фінансова установа (заставодержатель), та фізичні, юридичні особи, держава – позичальник за кредитним договором, або третя особа (майновий поручитель) (заставодавець).




Література:

1. Виговський О.І. Правове регулювання застави цінних паперів в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Виговський Олександр Ігорович. – К., 2005. – 208 с.

2. Зобов’язальне право України: підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю.Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с.

3. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 [Електронний ресурс]. – http://vgsu.arbitr.gov.ua/files/pages/ppVGSU_24112014_1.pdf



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота