ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

13.12.2015 23:58

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Ваканич Олександр Васильович, здобувач кафедри криміналістичних експертиз, Навчально-науковий інститут підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів Національної академії внутрішніх справ


Досудове розслідування у кримінальному судочинстві є спеціальним видом юридичної діяльності, яка регулюється нормами процесуального законодавства. Застосування на цій стадії судочинства спеціальних знань, якими володіють певні категорії спеціалістів, також урегульоване правовими нормами.

В кримінальному процесі та криміналістиці одним з проблемних є питання щодо форм використання спеціальних знань. Немає єдиної думки з приводу процесуальної регламентації, змісту та класифікації форм спеціальних знань.

Ряд науковців наводять різні переліки форм спеціальних знань без належної класифікації. Це пояснюється тим, що форми використання спеціальних знань належним  чином не врегульовані кримінальним процесуальним законодавством.

Найбільш повний перелік, на нашу думку, визначає В. І. Шиканов: а) безпосереднє використання спеціальних знань слідчим, прокурором і складом суду тобто тими особами, на яких в процесуальному порядку покладений обов’язок щодо збирання та оцінювання судових доказів; б) використання спеціальних знань обізнаних осіб без залучення їх до участі в слідчих діях (консультації, отримання різного роду довідок зі спеціальних питань); в) використання результатів позасудових (відомчих, адміністративних) розслідувань, а також результатів досліджень окремих об’єктів, що проводяться під час зазначених розслідувань або при інших умовах; г) використання спеціальних знань обізнаних осіб, залучених до виконання процесуальних функцій спеціаліста; ґ) використання спеціальних знань обізнаних осіб, притягнутих до виконання процесуальних функцій судового експерта; д) використання спеціальних знань перекладачів і осіб, що розуміють знаки німого або глухого; е) призначення ревізій у порядку, передбаченому законом; є) проведення по завданню слідчого або суду технічних та інших обстежень [12, с. 7].

На думку Г. Г. Зуйкова, Ю. Д. Федорова, О. О. Закатова, Ю. М. Оропая [2, с. 8; 4, с. 114-115; 11, с. 21] до форм використання спеціальних знань відносяться: 1) безпосереднє використання слідчим спеціальних знань у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі; 2) призначення експертиз; 3) призначення ревізій; 4) консультаційна допомога спеціаліста без залучення його до безпосередньої участі в слідчих діях; 5) участь спеціаліста в слідчих діях.

 В основу поділу форм використання спеціальних знань Г. І. Грамович ставить відношення до них законодавця [1, с. 15]. Він зазначає: «...можна виділити наступні форми використання спеціальних знань: вказані та регламентовані кримінально-процесуальним кодексом; вказані, але не регламентовані кримінально-процесуальним кодексом; не вказані і не регламентовані законом».

Вказані та регламентовані кримінально-процесуальним кодексом форми Г. І. Грамович називає процесуальними і до них відносить: «використання спеціальних знань слідчим; спеціалістом, який приймає участь в слідчих діях; педагогом при допиті неповнолітнього; перекладачем і особою, яка розуміє знаки німого або глухого; обізнаною особою при проведенні слідчої дії без безпосередньої участі слідчого; судово-медичним експертом або лікарем при проведенні судово-медичного освідування; експертом, призначеним особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом» [1, с. 16]. Вказані, але не регламентовані кримінально-процесуальним кодексом і не вказані та не регламентовані законом Г. І. Грамович називає непроцесуальними і до них відносить: ревізію; технічні та інші обстеження; попереднє дослідження слідів, речових доказів обізнаною особою для отримання орієнтуючої інформації; проведення досліджень співробітниками експертно-криміналістичних підрозділів; консультаційно-довідкова робота; технічна допомога обізнаної особи.

Більшість вчених B.C. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко [6, с. 200], І. М. Сорокотягін [10, с. 15], Г. І. Грамович [1, с. 16], Є. І. Зуєв [3, с. 74], М. Г. Щербаковський, O. A. Кравченко [13, с. 10] та інші, також поділяють форми використання спеціальних знань на дві групи: процесуальні і непроцесуальні. Вважаючи положення чинного КПК України, ця класифікація дійсно може мати місце. Під терміном «непроцесуальні» форми використання спеціальних знань треба вважати спеціальні знання ті, що прямо не передбачені законом.

 До основних процесуальних форм використання спеціальних знань треба відносити: безпосереднє використання їх слідчим, прокурором, судом, слідчим суддею; участь спеціаліста при проведенні слідчих (розшукових) дій; проведення судових експертиз. Участь судово-медичного експерта або лікаря під час огляду і ексгумації трупа, залучення перекладача; участь при допиті німої або глухої особи, що їх розуміє; присутність педагога під час допиту неповнолітнього свідка, як вважає В. К. Лисиченко [8, с. 26], треба віднести до допоміжних процесуальних форм. За думкою O. A. Кравченка [5, с. 11], зазначені форми участі обізнаних осіб відносяться до різновидів професій спеціаліста.

 На основі результатів аналізу чинного кримінального процесуального законодавства, можна дійти висновку, що прямо передбачені тільки «процесуальні» форми використання спеціальних знань: участь спеціаліста при проведенні слідчих дій; проведення судових експертиз. Безпосереднє використання слідчим спеціальних знань в момент прийняття процесуальних рішень та проведення слідчих (розшукових) дій передбачено законом. Суб’єкти, які використовують спеціальні знання у процесуальному законодавстві чітко визначені, а саме: слідчий; експерт; спеціаліст.

Що стосується непроцесуальних форм використання спеціальних знань, то їх не можна виключити з кримінального процесу, бо вони існують й успішно застосовуються для повного, всебічного і об’єктивного дослідження обставин правопорушення. Вважаємо також переконливою позицію В. К. Лисиченка, В. В. Циркаля, Б. В. Романюка та інших науковців щодо неможливості непроцесуального використання спеціальних знань у кримінальному процесі [7, с. 18; 9, с. 49].

Таким чином до основних форм використання спеціальних знань можуть бути віднесені: 1) безпосередньо використання спеціальних знань слідчим, слідчим суддею, судом, прокурором (ст. 22; 40; 46; 91; 92; 93; 94; 214; 223; 228; 236; 237; 238; 239; 240; 241; 245 КПК України); 2) участь спеціаліста при проведенні слідчих дій (ст. 56; 68;71; 72; 79; 122; 226; 227; 237; 238; 239; 240; 241; 252; 266; 327; 354; 360; 491 КПК України); 3) призначення і проведення судових експертиз (ст. 69; 70; 79; 101; 102; 122; 242; 243; 244; 245; 327; 332; 486; 509; 518 КПК України).




Література :

1. Грамович Г. И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений : учеб. пособ. / Грамович Г. И. – Минск : МВШ МВД СССР, 1987.

2. Закатов А. А. Использование научно-технических средств и специальных знаний в расследовании преступлений / А. А. Закатов, Ю. Н. Оропай. – К. : РИО МВД УССР, 1980.

3. Зуев Е. И. Совершенствование использование познаний следственными апаратами органов внутренних дел / Е. М. Зуев // Повышение эффективности использования криминалистических методов и средств расследования преступлений. Труды Академии МВД СССР. – М., 1985.

4. Зуйков Г. Г. Общие вопросы использования специальных познаний в процессе предварительного расследования / Г. Г. Зуйков // Криминалис¬тическая экспертиза. – М. : НИиРИО ВШ МООП РСФСР, 1966. – Вып. 1.

5. Кравченко О. А. Застосування спеціальних знань у доказуванні на досудовому слідстві : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. А. Кравченко ; Київський національний університет внутрішніх справ. – К. : 2003.

6. Кузьмічов В. С. Криміналістика : навч. посіб. / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко [за заг. ред. В. Г. Гончаренка та Є. М. Мойсеєва]. – К. : Юрінком Інтер, 2001.

7. Лисиченко В. К. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике : учеб. пособие / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль. – К. : изд- во при Киев. ун-те. 1987.

8. Лисиченко В. К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике : учеб. пособ. / В. К. Лисиченко. − К. : КГУ, 1979.

9. Романюк Б. В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві : монограф. / Б. В. Романюк. – К. : НАВС, 2002.

10. Сорокотягин И. Н. Криминалистические проблемы использования специальных познаний в расследовании преступлений : автореф. дис…. канд. юрид. наук : 12.00.09. / И. Н. Сорокотягин ; Екатеринбургский гос. ун-т. – Екатеринбург, 1992.

11. Федоров Ю. Д. Специальные познания и формы их использования при расследовании преступлений / Ю. Д. Федоров // Труды Ташкентской Высшей школы МВД СССР. – Ташкент : НИиРИО ТВШ МВД СССР, 1976. – Вып. 9.

12. Шиканов В. И. Использование специальных познаний при расследовании убийств: учебное пособие / В. И. Шиканов. – Иркутск : из-во Иркут. гос. ун-та, 1976.

13. Щербаковский М. Г. Применение специальных знаний при раскрытии и расследовании преступлений / М. Г. Щербаковский, А. А. Кравченко. − Харьков : Ун-т внутр. дел. 1999.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота