ШЛЯХИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ ВІД НОВИХ ЗАГРОЗ В КОНСТИТУЦІЯХ ДЕЯКИХ КРАЇН ДЕМОКРАТИЧНОЇ ЄВРОПИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ШЛЯХИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ ВІД НОВИХ ЗАГРОЗ В КОНСТИТУЦІЯХ ДЕЯКИХ КРАЇН ДЕМОКРАТИЧНОЇ ЄВРОПИ

21.01.2016 11:33

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Музичук Катерина Сергіївна, доцент кафедри кримінального права і процесу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки; Полетило Павло Сергійович, студент юридичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки


Вітчизняні суди можуть захистити права і свободи людини від нових інформаційних загроз лише тоді, коли існує відповідний закон. Сказане підтверджується статтями 55 та 129 Конституції України [1], в яких, відповідно, йдеться: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» та «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону». Швидкий розвиток інформаційної сфери людського життя суттєво випереджає розвиток правової сфери; це призводить до тривалої незахищеності інформаційних прав і свобод людини.

Щоб усунути дисбаланс в розвитку інформаційної та правової сфери, ми з’ясовували, чи передбачають конституції країн Європейського Союзу шляхи виходу з такої ситуації. Виявили, що окремі з них стануть цінними для вітчизняного законодавця на майбутнє. Серед них:

1. У Нідерландах Конституція передбачає передачу повноважень: «Законодавчі, виконавчі та судові функції можуть бути передані міжнародним організаціям за міжнародними договорами чи у відповідності з міжнародними договорами» [2,ст.92].

Допустима передача повноважень (згідно закону) до внутрішньодержавних закладів, які не є судовими:  «2.Прерогатива розгляду спорів, що виникають з питань, не врегульованих цивільним правом, може передаватись згідно Акту Парламенту квазісудовим чи іншим закладам, які не входять до судової системи» [Там само, ст.112].

2. В Греції захистити інформаційні права і свободи людини можна за допомогою поправок до законопроектів за згодою уряду: «3. Поправки, пропоновані депутатами до законопроектів і законопропозицій, обговорення яких відбувається на пленумі чи сесії Парламенту, не приймаються до обговорення включно, за винятком випадків, коли з обговоренням поправок  згідний Уряд» [3,ст.74].

Якщо уряд Греції вважає законопроект терміновим, то передбачено процедуру скороченого обговорення: «4. Законопроекти чи законопропозиції, які характеризуються урядом як вкрай термінові, виносяться на голосування після обмеженого обговорення» [3,ст.76].

3. В Люксембурзі  прискореному прийняттю закону сприяє норма: «(1)Члени Уряду мають доступ до Палати і мають бути заслухані за їх вимогою» [4,ст.80].

4. Основний закон Румунії передбачає кілька шляхів захисту інформаційних прав і свобод людини від нових інформаційних загроз.

Перший: конституційні положення щодо прав і свобод людини тлумачаться відповідно до норм демократії. Підтвердження: «(1). Конституційні положення щодо прав і свобод громадян будуть тлумачитись і застосовуватись у відповідності до Загальної декларації прав людини, з пактами та іншими договорами, стороною яких є Румунія» [5,ст.20].

Другий: уряд може видавати тимчасові закони (ордонанси). Доказ: «1.Парламент може прийняти спеціальний закон, що уповноважує Уряд видавати ордонанси в областях, що не є предметом органічних законів.  2. В уповноважую чому законі в обов’язковому порядку будуть встановлені область і терміни, в межах яких будуть видаватись ордонанси» [5, ст.114].

Третій: уряд може видавати термінові ордонанси. Для їх прийняття необхідне схвалення парламенту: «4. У виняткових випадках Уряд може приймати ордонанси в терміновому порядку. Вони набирають сили лише після представлення їх на схвалення Парламенту. Якщо Парламент не знаходиться на сесії, він скликається в обов’язковому порядку» [Там само].




Література:

1. Україна. Конституція (1996). Конституція України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 21 січн. 2013 р.:    (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2013 р. – 64 с.

2. Нідерланди. Конституція (1983). Grondwet van de Republiek Nederkand drie  modellen / Hans Ulrich Jessurun d.̉Oliveria, Meine Henk Klijnsman, Jan Herman Reestman, Pierre Vinken, Wim Voermans. – 2004. – Prometheus Amsterdam. – 181 p.

3. Греція. Конституція (2001). Конституция Греции // Конституции государств Европы: В 3т. Т.1 / Под общей редакцией и со вступительной статьей директора института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С.646-696. – ISBN 5-89123-521-8.

4. Люксембург. Конституція (1868). Charter of Fundamental Rights of the European Union: Explanations relating to the complete of the Charter. Dec.2000./ Council of the European. Office for Official Publications of the European Communities. – Luxembourg, 2001. – 78 p.

5. Румунія. Конституція (1991). Descrierea CIP a Bibliotecil Naţionale a Româniel România. Legiclaţie Codul muneil: 2011. – Bucureşti: Erc Press, 2011. – ISBN 978-606-602-109-8.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота