ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ ПОНЯТИХ У СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЯХ В ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВАХ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ ПОНЯТИХ У СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЯХ В ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВАХ

04.02.2016 13:30

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Губіна Єлизавета Никифорівна, прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області


На теперішній час в Україні цілеспрямовано триває процес розбудови громадянського суспільства, систематично впроваджується державна політика, яка спрямована на формування гідності, моральності та особистої самореалізації у діяльності. Оскільки, саме поведінка особистості є безпосереднім свідченням її соціального становлення, а саме: готовності діяти в межах правових норм і нести відповідальність за свої вчинки.

Стан злочинності в Україні нині викликає глибоке занепокоєння, а також спонукає державні органи та установи до пошуків нових заходів щодо її запобігання.

Державна пенітенціарна служба України має на меті не тільки покарання осіб за вчинені кримінальні правопорушення, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових правопорушень. Загально-превентивну роль у протидії злочинності відіграють саме місця позбавлення волі, які виконують завдання примусового перевиховання правопорушників.

Проте, існують певні проблеми щодо проведення розслідування кримінальних правопорушень, котрі вчиняються в пенітенціарних установах. Як свідчить практика, в адміністраціях зазначених державних органів це є одним з найбільш складних службових завдань. На нашу думку, зазначене обумовлено, насамперед, особливостями суб’єкта процесуальної діяльності та суб’єкта кримінального правопорушення, а також в цілому специфікою самої діяльності, тобто виконанням призначеного судом покарання, у пенітенціарній установі.

В науковій літературі протягом останніх років, а також при аналізі останніх досліджень та публікацій, провадження слідчих дій в пенітенціарних установах були предметом досліджень таких науковців, як: О. В. Батюк, І. Г. Богатирьов, О. Г. Колб, В. А. Сас, М. М. Сербін, Ю. О. Новосад. Однак, варто констатувати, що з набуттям чинності 20 листопада 2012 року нового КПК України, ця тема досліджувалась мало, зокрема, порядок залучення понятих до участі в проведенні слідчих (розшукових) дій в пенітенціарних установах зовсім не досліджувався, що і підтверджує актуальність публікації.

У відповідності до положень ст. 40, ст. 223, ч. 6 ст. 246 КПК України, слідчий є суб’єктом, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні та має право проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, а також давати доручення уповноваженим оперативним підрозділам, зокрема, Державної пенітенціарної служби України (далі – ДПтС) [1, с. 24-25, с. 117-118, с. 134-135].

При цьому, слід враховувати певні особливості при проведенні розслідування кримінальних правопорушень, вчинених засудженими в пенітенціарних установах, а саме:

1) вид рівня безпеки виправної колонії. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 18 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України) засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях: а) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання; б) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання; в) середнього рівня безпеки; г) максимального рівня безпеки.

Також, в ч. 3 ст. 18 КВК України закріплено, що слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. При цьому, згідно вимог ст. 19 КВК Українки засуджені неповнолітні відбувають покарання у виховних колоніях [2].

Необхідно звернути увагу на те, що кожен із перерахованих видів установ виконання покарань (арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених КВК України) має свої конструктивні особливості обладнання інженерно-технічними засобами охорони, а також відповідні структурні дільниці (ст.ст. 94, 99 КВК України), що також обумовлює особливості розслідування кримінальних правопорушень, вчинених засудженими під час відбування покарання.

2) особливості кримінально-виконавчих відносин, що виникають між адміністрацією установ виконання покарань (далі – УВП) та засудженими, та імперативним методом правового регулювання цих правовідносин [3, с. 12];

3) особливості проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у пенітенціарних установах [4, с. 71-104];

4) складності проведення негласних слідчих (розшукових) дій з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по фактах вчинених кримінальних правопорушень в пенітенціарних установах;

5) відсутність чіткої регламентації діяльності співробітників оперативних підрозділів пенітенціарних установ (які одні з перших мають справу з першочерговим етапом розслідування кримінальних правопорушень в УВП) та її результатів в нормативно-правових актах;

6) фіксація результатів слідчих (розшукових), особливо негласних слідчих (розшукових) дій, не має визначеної регламентації, а це має важливе значення при подальшому здійсненні розслідування кримінального правопорушення;

7) характер провадження в цілому як слідчих (розшукових), так і негласних слідчих (розшукових) дій, заходи охорони та нагляду, прийоми, методи, способи їх проведення, які, без сумніву, зачіпають інтереси засуджених, особливо тих, які залучаються до процесу розслідування кримінальних правопорушень, вчинених в пенітенціарних установах.

Треба відмітити, що предмет доказування у кримінальному провадженні, закріплений у ст. 84 КПК України, нічим не відрізняється від предмету доказування по кримінальним правопорушенням, вчиненим засудженими в пенітенціарних установах. Отже, при наявності ознак кримінального правопорушення, оперативні підрозділи пенітенціарних установ, виконуючи доручення слідчого, поданих на підставі п. 3 ч. 2 ст. 40 та ч. 6 ст. 246 КПК України, та керуючись вимогами кримінального процесуального закону, мають право для виявлення та закріплення його слідів здійснювати слідчі (розшукові) і негласні слідчі (розшукові) дії.

На наш погляд, необхідно визначити перелік слідчих (розшукових) дій, які мають проводитись в ході досудового розслідування в умовах пенітенціарних установ, зокрема, тих процесуальних дій, котрі вимагають або не забороняють залучення понятих: а) огляд місця події (місцевості), приміщень, речей та документів, трупа) та освідування особи; б) обшук та тимчасове вилучення майна; в) допит (потерпілих, свідків, підозрюваних); г) слідчий експеримент; ґ) призначення судової експертизи.

При цьому, слід звернути увагу на те, що такий перелік є вкрай необхідним вже на початку досудового розслідування. Прямо пов’язано і залежить від інформації, якою володіє слідчий чи оперативний підрозділ на конкретний момент розслідування, саме планування цього розслідування на початковому та подальших етапах. Також, в обов’язковому порядку має бути визначена черговість реалізації слідчих (розшукових) дій та здійснена класифікація невідкладних дій, які необхідно провести з метою затримання особи («по гарячих слідах»), яка вчинила кримінальне правопорушення, та виявлення і закріплення слідів суспільно небезпечного діяння на місці його скоєння.

Як вбачається зі змісту ч. 7 ст. 223 КПК України, поняті в обов’язковому порядку запрошуються слідчим та прокурором до провадження таких слідчих (розшукових) дій, як: пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи (за винятком деяких випадків застосування безперервного відеозапису) [1, с. 118], які, насамперед, як стверджує Ю. І. Азаров, «...спрямовані повністю або частково на відображення інформації, вираженій у фізичних ознаках, основаних на безпосередньому спостереженні, які супроводжуються активними діями одного або кількох суб’єктів та учасників кримінального провадження» [5, с. 108].

Ми вважаємо, що за урахуванням спеціального суб’єкту вчинення кримінального правопорушення в УВП та особливостей проведення досудового розслідування у пенітенціарних установах взагалі, доцільно запрошувати понятих при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, а саме: тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна та арешт майна.

На підставі вищевикладеного, ми дійшли висновку, що понятих до участі у слідчих (розшукових) діях, крім обов’язкового порядку їх залучення, які здійснюються в пенітенціарних установах, слідчий (прокурор) мають запрошувати у тих випадках, коли є підстави вважати, що під час проведення тієї чи іншої дії можуть виникнути певні ускладнення, які призведуть до втрати доказової бази, приховування доказів та затягнення початкового етапу досудового розслідування тощо. При цьому, необхідно враховувати суб’єкта такого правопорушення (зокрема, спеціального суб’єкта – особи, яка знаходиться в УВП, і контингенту загалом) чи інших учасників кримінального провадження, які можуть брати участь в слідчий (розшуковій) дії, а також особливостей самих пенітенціарних установ.




Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» : чинне законодавство з 19 листопада 2012 року. – X. : Одіссей, 2012. – 360 с.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI : зі змінами станом на 16 серпня 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15

3. Кримінально-виконавче право України : підручник / за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 446 с.

4. Богатирьов І. Г. Оперативно-розшукова діяльність в установах виконання покарань : монографія / Богатирьов І. Г., Джужа О. М., Ільтей М. П. – Д. : Дніпропетровський ун-т внутр. справ, 2009, 188 с.

5. Азаров Ю. І. Деякі питання щодо порядку залучення понятих до проведення слідчих (розшукових) дій / Ю. І. Азаров // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». – 2014. – Вип. 5. – Т. 3. – С. 104-109.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота