ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

28.04.2016 16:38

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Береза Надія Вікторівна, старший викладач кафедри кримінального права та процесу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету


Динамічні, соціальні та політичні перетворення, що відбулися в Україні протягом останніх років, беззаперечно вплинули на існуючі тенденції розвитку не лише кримінального законодавства, а й на всю кримінально-правову політику держави [1,с. 6].

Поняття «кримінально-правоваполітика» використовується і тлумачиться сьогодні неоднозначно. В юридичній науці існують різні погляди щодо питання, що необхідно включати у зміст цього поняття (тільки питання кримінального законодавства, криміналізації і декриміналізації, пеналізації і депеналізації або питання кримінального процесу, кримінально-виконавчого права, кримінології) і як повинен звучати сам термін («кримінальна політика» чи «кримінально-правова політика») [2, с. 129].

Кримінально-правова наука для визначення політики у сфері протидії злочинності методами кримінального закону вживає декілька понять: кримінально-правова політика, кримінальна політика, політика у сфері боротьби зі злочинністю та ін. [3].

У науці найбільш традиційно протягом багатьох років використовувалось поняття «кримінальна політика». Існує думка, згідно з якою термін «кримінальна політика» є не надто коректним у буквальному тлумаченні. Оскільки, він буквально означає злочинну, кримінальну політику. Тому вважаємо, що у подальшому правильніше та коректніше буде вести мову про кримінально-правову політику [3].

Кримінально-правова політика є самоутворюючим елементом політики у сфері боротьби зі злочинністю, який, на підставі загальної теорії боротьби зі злочинністю, розробляє стратегію і тактику, формулює основні задачі, принципи, напрями і цілі кримінально-правової дії на злочинність, засоби їх досягнення, і виражається в нормах кримінального закону, практиці їх застосування, актах офіційного тлумачення кримінально-правових норм та постановах Пленуму Верховного Суду України [4, с. 13].

У зв’язку із тимчасовою окупацією Криму, збройним конфліктом на сході України, неспокійною і не стабільною ситуацією в країні на протязі останніх років, рівень злочинності в Україні лише зростає. Про збільшення чисельності крадіжок і грабежів, злочинів у сфері господарської діяльності, злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення ми чуємо щодня. Все частіше  представники правоохоронних органів інформують про вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів. Таке становище вимагає активізації механізмів кримінально-правової дії на злочинність та викликає об’єктивну потребу комплексного вирішення даних проблем. 

Низка змін до Кримінального Кодексу України, які відбулися в останні кілька років, призвели до системних перетворень закону про кримінальну відповідальність. Головним чином це стосується запровадження інституту застосування заходів кримінально-правового впливу до юридичних осіб, а також особливостей призначення та застосування покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю [1, с. 8].

Такі зміни є не звичайним тактичним кроком законодавця, спрямованим на вирішення «одиничних» суспільно-політичних проблем, а навпаки – масштабним приведенням вітчизняного кримінального законодавства до міжнародних вимог [1, с. 8].

Сучасна кримінально-правова політика України на законодавчому рівні характеризується такимнедоліками: певною нестабільністю, наявністю надмірної кількості змін, які не завжди є виправданими та доцільними;пріоритетністю захисту інтересів та безпеки держави, інтересів та безпеки представників влади, правоохоронних органів та суддів, порівняно з захистом інтересів окремих громадян; намаганням законодавця врегулювати суспільно-правові та суспільно-політичні проблеми виключно кримінально-правовими засобами;прагненням привести вітчизняне кримінальне законодавство у відповідність до міжнародно-правових вимог, нерідко ігноруючи позитивний вітчизняний досвід та правові традиції [1, с. 9-10].

Нестабільність кримінального законодавства та намагання законодавця вирішити будь-яку суспільно-політичну проблему виключно кримінально-правовими засобами є свідченням відродження тоталітарних тенденцій в кримінально-правовій політиці України. Наголошуємо, що подібні тенденції вже були притаманні вітчизняній кримінально-правовій політиці в умовах створення української держави «радянського зразка». Утім, в науці кримінального права, такі тенденції оцінюються доволі негативно [1, с. 10].

Отже, до основних проблем сучасної кримінально-правової політики України можна віднести, з одного боку, впровадження міжнародних стандартів, які не завжди враховують особливості національної правової системи, традиції та звичаї, а з іншого боку - набуття ознак відродження кримінально-правової політики репресивного типу [1, с. 10].




Література:

1. Чернєй В.В. Сучасна кримінально-правова політика України на законодавчому рівні / В.В. Чернєй // Збірник матеріалів міжвузівської науково-теоретичної конференції Актуальні проблеми кримінального права. – Київ. – 2014. – С. 6 – 11.

2. Загурський О.Б. До питання про необхідність дослідження проблем кримінально-правової політики України. / О.Б. Загурський // Публічне право. – 2013. –  №1 (9). – С. 128 – 132. 

3. Марисюк К.Б. До питання про поняття «кримінально-правова політика». / К.Б. Марисюк // – [Електронний ресурс]. – Режим  доступу:http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2012/Pravo/5_120359.doc.htm.

4. Фріс П. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / П. Фріс. – К. : Атіка, 2005. – 332 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота