ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ

23.05.2016 18:49

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Хорошун Дар’я Василівна, інспектор факультету №3 Харківського національного університету внутрішніх справ м. Харків, Україна


Праця як доцільна діяльність людини здійснюється в часі і виражається в конкретній мірі встановленій суспільством. Серед показників, які характеризують рівень соціальних досягнень країни, важливе значення має тривалість робочого часу і часу відпочинку, тривалість щорічних відпусток. Тривалість робочого часу встановлюється законом і не може бути змінена, визначається з таким розрахунком, щоб праця давала можливість розвивати продуктивні сили та необхідний час для відпочинку з метою відновлення сил і енергії. Тому велике значення має саме правове регулювання робочого часу та часу відпочинку. За допомогою норм права держава вимагає від працівників найбільш ефективно використовувати робочий час, забороняє їм ухилятися від своїх безпосередніх занять, не дозволяє надурочну роботу.

Робочий час, як один із центральних інститутів трудового права, становить собою сукупність правових норм, установлених з метою забезпечення працівникам права на відпочинок, на обмеження цього часу й на закріплення міри праці. У силу поєднання економічних, політичних, соціальних і культурних чинників, він відіграє надзвичайно важливу роль на сучасному етапі.

Подальша демократизація суспільного життя та становлення правової держави в умовах розвитку ринкової економіки потребує наведення належного порядку в сфері нормативно-правового забезпечення соціально-трудових відносин, оскільки праця є єдиним джерелом поліпшення доброту людей, зміцнення могутності та процвітання нашої незалежної держави.

В Конституції України важливе місце відведено закріпленню і гарантуванню соціальних прав людини та громадянина. Визначається, що право на працю є одним із найважливіших соціальних прав, закріплених і гарантованих Конституцією. Так, ст. 43 Основного Закону закріплює положення, відповідно до якого кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В той же час держава, гарантуючи право на працю, бере на себе обов’язок створювати умови для належного його здійснення. З цією метою на державу покладено обов’язок забезпечувати рівні для всіх можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Держава реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно суспільним потребам. Також, у Конституції України відмічається можливість встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час і вказується на існування встановленої максимальної тривалості робочого часу. [1, с. 12].

Поліцейський – це громадяни України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції і від належного виконання ними своїх трудових обов’язків залежить рівень захищеності прав, свобод і законних інтересів громадян, публічний порядок, економічний потенціал держави та її конституційний устрій. Слід зазначити, що поліція сьогодні не в повній мірі виконує завдання, поставлені перед ними суспільством. Цьому є багато причин. Вони різні за характером і сутністю. Однією з таких причин є неналежне правове регулювання трудової діяльності працівників поліції, а саме їх робочого часу, що виражається в ненормованості робочого дня, невпорядкованості праці і відпочинку. В зв’язку з цим гостро постає проблема вдосконалення нормативно-правової бази, покликаної регулювати робочий час працівників поліції [2].

Згідно Кодексу законів про працю ст. 50 робочий час працівників встановлюється тривалістю 40 годин на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися для окремих категорій працівників поліції, які передбачені законодавством. Для працівників поліції встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а в органах та підрозділах поліції, у яких за характером та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників поліції скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього розпорядку і графіками змінності у відповідності до законодавства України. Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Керівник поліції може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках для виконання невідкладних завдань в боротьбі із злочинністю і охороні громадського порядку при особливих оперативних умовах чи надзвичайних ситуаціях.

Законодавством, як ми зазначили вище, закріплено рамки режиму робочого часу працівників поліції, однак невід’ємною особливістю режиму робочого часу працівників поліції являється те, що зазначені працівники завжди знаходяться при виконанні службових обов’язків, а це означає, що їх робочий час неможливо обмежити певними часовими рамками, оскільки навіть після завершення робочого дня, тобто після закінчення виконання своїх функціональних обов’язків за посадою або під час перерви вони повинні виконувати загальні обов’язки працівників поліції. Це закріплено у ст. 12 ЗУ «Про Національну поліцію» згідно з якою, поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити у розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Режим робочого часу повинен відповідати двом основним цілям: 

1) щоб інтервали робочого часу та часу відпочинку змінювались найбільш оптимальним чином з точки зору охорони здоров’я працівника, його участі у сімейному житті і в різних сферах суспільної діяльності; 

2) щоб це відповідало інтересам суспільства і виробництва як для кращої організації праці, так і для більш ефективного використання засобів виробництва. Тобто, режим робочого часу повинен відповідати інтересам як виробництва, так і працівника.

Отже, можна зробити висновок про те, що працівники поліції можуть працювати з перервами та без них, з однозмінним та багатозмінним циклом роботи. Тому норми ж тривалості робочого часу повинні розподілятися раціонально, таким чином, щоб була реальна можливість забезпечення сприятливих умов для виконання працівниками поліції своїх правоохоронних функцій, а також повної реалізації норм трудового законодавства з метою охорони їх здоров’я та забезпечення необхідного часу відпочинку. Відтак, в суспільстві розподіл робочого часу відповідає двом основним цілям: застосування встановленої тривалості робочого часу таким чином, щоб інтервали робочого та неробочого часу змінювались найбільш оптимальним чином з точки зору охорони здоров’я працівника, його участі у сімейному житті і в різних сферах суспільної діяльності; розміщення годин роботи в одиницю часу таким чином, щоб це відповідало інтересам суспільства, як для кращої організації праці, так і для більш ефективного використання засобів виробництва.




Список використаних джерел:

1.Конституція України : Закон України : від 28.06.1996, № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 43.

2. Закон України : «Про Національну поліцію» : від 02.07. 2015,  № 580-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2015. - № 40-41. 

3. Кодекс законів про працю України : Закон України : від 10.12.1971, № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50 .

4. Прилипко С. М. Трудове право України : підручник / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. – 5-те вид., перероб. і доп. – Харків : вид-во «ФІНН», 2012. – 800 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота