ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

24.05.2016 14:51

[Секція 6. Банківська справа. Гроші, фінанси і кредит]

Автор: Бодня Дмитро Андрійович, студент, Університет митної справи та фінансів; Поривай Артем Олександрович, студент, Університет митної справи та фінансів


На сьогоднішній день існує певна недовіра та невпевненість в майбутньому банків, що призводить до відтоку капіталу з банківського ринку. Тому банкам все важче залучати нових клієнтів та зберігати депозитний портфель на безпечному рівні для функціонування банківських установ. Проблема полягає в тому, що клієнтам банківських установ дуже важко визначити справжній фінансовий стан банку в якому відкрито його рахунок, або виявити передумови настання стану, коли банк стане неплатоспроможним. Такі показники, як розмір статутного капіталу, строк роботи на банківському ринку не є запорукою стабільної роботи банку та фінансової стійкості. Простих та доступних показників, якими могли користуватися клієнти та які б давали змогу проаналізувати фінансовий стан банків на даний час не існує. Відомі факти, коли банківські установи некоректно подають фінансову звітність, що викривляє справжні фінансові показники. Частка провини за це належить і рейтинговим агенціям, що працюють в Україні. Наприклад, у банка високий кредитний та депозитний рейтинг, проте такий банк відносять до категорії неплатоспроможних та до нього вводиться тимчасова адміністрація.

  Таблиця 1 - Динаміка кількості банків на території України, в тому числі із іноземним капіталом за 2011–2015 рр. (за даними [1])




Одним з факторів, що визначає недовіру людей до банків України є те, що за останні два роки було ліквідовано чимало банків, які було визначено неплатоспроможними. Тому вважаємо за доцільне проаналізувати діяльність банківської системи за останні 5 років та розглянути перспективи її розвитку.

З таблиці 1 прослідковуємо, що за останні 5 років український банківський сектор частково інтегрувався у міжнародний, так як кількість діючих банків з іноземним капіталом займає значну частку в загальній кількості банків. У 2015 кількість банків з іноземним капіталом склало 41, а у загальному відношенні до всіх банків це склало 35 %. Зміни, що відбуваються на міжнародному фінансовому секторі безпосередньо впливають і на український. В банківському секторі наочно прослідковується тенденція щодо присутності іноземного капіталу. Багато іноземних банків та інвесторів зацікавлені в присутності на банківському ринку України, тому в наслідок цього частина українських банків була перепродана іноземним інвесторам. Тому були створені банки з іноземним капіталом (bank with foreign capital), а це банки, де частка капіталу належить хоча б одному іноземному інвестору, яка становить не менше 10 %. Багато експертів вважають, що присутність іноземного капіталу в банківській системі вносить певну стабільність у їх роботу. Це показує перспективу розвитку банківського ринку країни, відкритість для інвестора та можливістю залучити певні фінансові ресурси в економіку нашої країни.

За даними таблиці 1 було проведено аналіз та визначено вплив банків з іноземним капіталом на загальну кількість банків без іноземного капіталу. За факторну ознаку Х візьмемо банки з іноземним капіталом, а за показник 

Y – банки без іноземного капіталу. Для визначення впливу будуємо рівняння тренду: y = 3,77x-73,25 (R2 = 0,74), яке має значне значення апроксимації, а отже банки з іноземним капіталом впливають на банки без іноземного капіталу. Більш того банки з іноземним капіталом ставлять за мету розширення своєї діяльності, а на це їх спонукають такі фактори, як: конкурентні переваги, а саме інноваційні продукти та високий рівень якості менеджменту; чинники ефективності, які не можуть бути використані місцевими банками-конкурентами: розмір банку, ступінь його інтернаціоналізації; географічна диверсифікація (розподіл ризиків за регіонами).

Основними критеріями системної важливості щодо міцності банку є загальний розмір активів, зобов'язань юридичних і фізичних осіб, системні взаємозв'язки в банківській системі (обсяг міжбанківського кредитування) і обсяг кредитування найважливіших секторів економіки. Сьогодні офіційний рейтинг банків України за показниками фінансового результату очолюють: Приватбанк, Райффайзен Банк Аваль, Ощадбанк, ПУМБ, Унікредит [2]. 

Також бачимо з таблиці 1, що найбільше діючих банків було у 2013 році. У 2014 році прослідковуємо, що кількість діючих банків склала 163, що менше на 9,44 % порівняно з 2013 роком. Серед найбільш виражених факторів, що вплинуло на зменшення кількості банків вважаємо це політичний конфлікт на території України. У 2015 році кількість діючих банків склала 117, що менше попереднього року на 28,22 %. Основні фактори, що вплинули на такий темп зменшення банків вважаємо існуючий політичний конфлікт на території України та погіршення соціально-економічного становища громадян. Для простеження динаміки щодо зміни кількості діючих банків в Україні за 

2011-2015 рр. побудуємо рисунок 2.




Рис. 2. Динаміка зміни кількості діючих банків в Україні за 2011-2015 рр.

Сучасний стан банківської системи України потребує прийняття трансформаційних заходів щодо покращення її функціонування. Це такі заходи [3]:

1. Вирішення питання якості активів та капіталізації банківської системи. Для цього слід виявити реальну якість активів на балансі вітчизняних банків, провівши діагностичне обстеження; створити спеціальний фонд для зміни структури капіталу системних банків, подальше функціонування яких було визнано доцільним; провести мінімізацію витрат для платників податків при капіталізації банків, які мають його недостатній рівень; створити умови для залучення в банківську систему коштів із зовнішніх ринків як для збільшення власного капіталу банків, так і через боргові інструменти; підвищити відповідальність позичальників за надання в банки або кредитні бюро недостовірної інформації. Також як один із найбільш пріоритетних механізмів капіталізації банків, важливим є злиття та приєднання комерційних банків, які також можуть використовуватися для відновлення платоспроможності окремих банків;

2. Стимулювання структурних перетворень у банківській системі за рахунок таких заходів: підвищення нормативних вимог до розміру власного капіталу банків (збільшення нормативу мінімального регулятивного капіталу до 500 млн. грн. до 2018 року та 750 млн. грн. до 2020 року); встановлення підвищених вимог до нормативів капіталу та ліквідності для системно значущих банків; розробка стратегії участі держави в банківській системі; розробка політики сприяння підвищенню ролі іноземних банків в Україні та заходів задля залучення іноземного капіталу, передусім з глобальних фінансових установ; створення банків, спеціалізованих під кредитування певних галузей економіки та інше.

3. Усунення структурної неврівноваженості в балансах банків задля стимулювання сталого розвитку банківській системи. Цей напрям вимагає підвищення диференціації ставок збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за валютними та гривневим депозитами; зміни до законодавства для впровадження депозитів без права дострокового зняття; запровадження накопичувальної частини пенсії для надання поштовху ринку довгострокових облігацій; перегляд системи управління ліквідністю й розробка ефективних засобів управління ліквідністю банківської системи; забезпечення прозорості у інформуванні споживачів банківських послуг щодо ефективних процентних ставок та договорів, що укладаються та закріплення права вибору за працівником, в якому банку отримувати заробітну плату або соціальні виплати.

4. Розвиток фінансових ринків та банківської інфраструктури. За цим напрямом необхідні нові погляди та зміни для зменшення коливань процентних ставок на міжбанківському ринку та підвищення привабливості запозичень у національній валюті; стимулювання зростання використання банківських послуг населенням, зокрема, за рахунок ширшого використання платіжних карт; забезпечення доступу кредитних бюро до інформації в усіх відкритих державних реєстрах; реалізація чіткої стратегії розвитку безготівкових платежів в Україні та інше. Також важливим є підвищення якості підготовки банківських працівників, що потребує узгодження навчального процесу із відповідними запитами банків, враховуючи постійний розвиток фінансового ринку та зміни банківських технологій здійснення різноманітних операцій.

Отже, на сьогодні у банківській системі прослідковуються проблеми з ліквідністю та прибутковістю, що негативно впливає на забезпечення безперервності перебігу відтворювальних процесів банківських установ і в той же час обмежує їх можливості щодо інвестування коштів в економіку країни. Вважаємо, що впровадження запропонованих вище пропозицій сприятиме стабілізації банківської системи України та її стабільному розвитку на довгостроковій основі. 




Література:

1. Oсновнi показники діяльності банків України, за даними Національного банку України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798

2. Официальный рейтинг банков Украины по объему депозитов физлиц. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://banker.ua/officialrating

3. Коваленко В. В.  Трансформаційні напрями розвитку банківської системи України / В. В. Коваленко // Економічний форум. - 2015. - № 2. - С. 286-295.

____________________________

Науковий керівник: Сальникова Тетяна Валеріївна, старший викладач кафедри фінансів, Університет митної справи та фінансів



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота