ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ) - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

28.06.2016 17:37

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Голубка Михайло Михайлович, викладач вищої категорії Львівського кооперативного коледжу економіки і права Україна, м.Львів


УДК [37 : 33 : 93/94] : 655

Для будь-якого суспільства рівень економічної освіти є ознакою його інтелектуальності та можливостей подальшого розвитку. Фахівці економічного профілю, як правило, є провідними владними діячами, активними агентами впливу на фінансово-економічну ситуацію в країні. Тому цілісний розвиток національної освітньої системи має орієнтуватись на історичні особливості формування її економічної складової, поглиблюючи позитивні аспекти та нівелюючи негативні. Актуальність обраної теми дослідження підтверджує необхідність наукових обґрунтувань пріоритетів удосконалення якості економічної освіти в Україні з розумінням ретроспективних основ її формування в розрізі різних часових періодів.

Ретроспективна тематика розвитку економічної освіти в Україні є мало поширеною серед українських дослідників економічного профілю та більш часто попадає у фокус науковців-педагогів. Загальні теоретико-методологічні засади розвитку економічної освіти поглиблюють такі українські вчені, як В. Андрущенко, Б. Гершунський, Л. Заглинська, М. Згуровський, В. Ільїн, В. Кремень, В. Луговий, О. Лукомська, Н. Ничкало, Г. Товканець та ін. Ретроспективні особливості розвитку економічної аспекти розглянуто в працях таких науковців, як О. Вербова, В. Вісин, З. Гіптерс, С. Злупко, І. Зуляк, К. Кондратюк, І. Потапюк, Л. Потапюк та ін.

Метою даного дослідження є визначення особливостей розвитку економічної освіти західноукраїнських земель у другій половині ХІХ – початку ХХ століття з трансформацією виявлених процесів на сучасні умови розвитку вітчизняної освітньої системи.

Історія економічної освіти на західноукраїнських землях у кінці ХІХ – на початку ХХ століття, як пишуть Л. та І. Потапюк, характеризувалась зародженням і традиціями громадівської самодопомоги в побуті українського народу, виникненням перших споживчих товариств, кредитових спілок, кооперативного руху, їхньої боротьби з лихварством і темнотою [1, с. 6]. Економічна освіта часто декларувалась як господарська культура, що підкреслювало її суспільну основу з урахуванням інтересів інших осіб. Слід розуміти, що на цей час лише близько 25% галичан були письменними. Населення, особливо міщани, піддавались жорсткій системі збору податків за участі так званих екзекуторів. Тогочасний житель важко розумів необхідність сплати зборів і платежів, не отримуючи натомість належних суспільних вигод і можливостей розвитку, як це ми маємо сьогодні. В другій половині ХІХ століття, окрім того, ознаменувався, адаптацією населення до скасування кріпосного права та фактичною побудовою нової системи відносин, що все більшою мірою базувалась на принципах взаємоузгодженості і мінімізації примусу. Досліджуваний період був важливим прогресивним етапом для промисловості, розвитку машинобудування, нафто- і вугледобування. Тобто суспільство отримало шанс реагувати на глобальні і локальні прогресивні виклики, розвиваючи інтелектуальне середовище місцевого походження. 

Окрім стратегічно важливих перемін, розвиток економічної освіти західноукраїнських земель досліджуваного періоду здійснювався в умовах специфічних суспільно-економічних трансформацій. По-перше, це період розвитку кооперативного руху, що є важливим індикатором рівня господарської культури населення, зокрема селян. 

Інституційну основу розвитку економічної освіти населення підсилювала діяльність товариств «Просвіта» (1868 року створення), «Рідна школа» (1881 року створення). Дані структури хоч і були більшою мірою культурно-просвітницького спрямування, підсилюючи мету об’єднання українських земель «від Карпат до Кубані», проте їх діяльність була важливою з позиції формування певного світоглядного рівня населення, необхідного для розуміння необхідності економічних знань, пріоритетів економічного розвитку західноукраїнських земель – у єдності та протиставності до територій колонізаторів. У склад керівних органів таких товариств хоч і входило багато правників, художників, істориків, письменників та літераторів, проте лідерами тут були і педагоги. Це були важливі осередки комунікацій інтелектуалів з формуванням власного бачення розвитку. Особливо значимою була «Просвіта», яка через 20 років діяльності змінила своє основне культурно-просвітницьке призначення на освітньо-економічне (див. рис. 1) та почала активно здійснювати економічну діяльність, інтенсивно пропагуючи кооперацію [1, с. 10]. З 1906 по 1912 роки її представники організували 15 кооперативних курсів, курси вищої освіти, сприяли розвитку шкіл, у тому числі господарської в Угерцях Винявських (нині – це село Зелений Гай на Львівщині), заснували Торговельну школу у Львові 1911 року [2]. Загалом, як подає І. Зуляк, у кінці 1908 року нараховувалося 227 господарських товариств, підтриманих «Просвітою», в тому числі 168 кредитних, 21 торговельних, 10 промислових, 10 рільничо-господарських, 9 молочарських та 9 інших типів [3, с. 153].




Рис. 1. Трансформація освітньо-економічної діяльності товариства «Просвіта» періоду кінця ХІХ – початку ХХ століття*

* Розроблено автором

Важливу роль у розвитку економічної освіти того часу відігравало також економічне товариство «Ревізійний Союз Українських Кооперативів» (РСУК), зокрема в його структурі «Народна Торгівля» (перший український кооператив), «Сільський Господар», «Маслосоюз», «Центросоюз», «Центробанк» та ін. Важливу функціональну роль відіграв перший український кооператив «Народна торгівля», створений 1883 року. Слід розуміти, що функціонування даних організаційних структур мало як прямий, так і опосередкований вплив на розвиток економічної освіти в регіоні. З одного боку, вони слугували осередками формування фінансово-економічної грамотності населення, організації системи зв’язків осіб з відповідними потенційними задатками. З іншого боку, такі структури розвивали освітню інфраструктуру, давали доступ навіть малограмотному населенню до економічного знання, з можливістю його застосування в побуті та у власній господарській діяльності. Також вони мали виняткове інституціональне значення, засвідчуючи спроможність населення до самоорганізації, розвитку й адаптації до прогресивних викликів.

Висока інституційна організація розвитку економічної освіти на західноукраїнських землях вилилась у проведення 1909 року Першого Всеукраїнського просвітньо-економічного конгресу, основним організатором якого було товариство «Просвіта». Даний конгрес проходив у Львові і налічував понад 750 учасників з усієї України. Як пише І. Зуляк, основним завданням цієї наради було критичне осмислення й оцінка результатів діяльності, знаходження шляхів і методів поліпшення економічного стану українського селянства; участь у конгресі всіх верств населення свідчила про зацікавленість змінити існуючі соціально-економічні порядки на селі, що сприяло б значному піднесенню економіки Східної Галичини та відповідно зростанню матеріального добробуту українців [3, с. 157-158]. Такий захід свідчить про достатній рівень економічної освіти як залучених у відповідні господарські процеси осіб, так і готовність інших членів соціуму розвивати відповідні навики. Така непересічна подія, безумовно, не лишилась непоміченою як у самому суспільстві, так і на вищому рівні, позиціонуючи західноукраїнські землі як активних економічних агентів європейського масштабу.

Серед характерних ознак формування економічної освіти на західноукраїнських землях досліджуваного періоду важливо акцентувати увагу на розвитку фахового (професійного) шкільництва з поширенням так званих бурс. Поширеними були торгівельні школи, покликані до надання базових знань торгівлі у різних сферах. Позитивно, що в цей період розвивалась система позашкільної торговельної практики. Таким чином, більша кількість молоді могла визначитись зі своїми задатками до торговельно-економічної справи.

Отже, період другої половини ХІХ – початку ХХ століття ознаменувався важливими соціотворчими подіями на західноукраїнських землях, що підтримувались помітним розвитком економічної освіти населення. Виняткову роль у даних процесах відігравали громадські структури, об’єднуючи інтелектуальну еліту українського походження. Це «наповнило» характер економічної освіти патріотично-світоглядними підходами, розвиваючи цілісність українського соціуму. Окремі практики економічної освіти тих часів є актуальними до нині. Система професійного шкільництва і позашкільної практики актуальна до модерного впровадження з метою якісного покращення загальноосвітнього рівня освіти. Новітні форми кооперацій теж залишаються в пріоритетах відновлення потенціалу українського господарювання з залученням різних верств населення, особливо молоді. Тому даний період є дуже важливим з погляду ретельного дослідження та розуміння причин і можливостей самоорганізації задля захисту національних інтересів.




Література:

1. Потапюк Л. М. Становлення економічної освіти на прикладі діяльності західноукраїнських громад (кінець XIX – початок ХХ століття) / Л. М. Потапюк, І. П. Потапюк // Економічний форум. – 2015. – № 2. – С. 5-12.

2. Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка : Вікіпедія. Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/.../Всеукраїнське_товариство_«Просвіта»_іме...

3. Зуляк І. Роль «Просвіти» у поширенні економічних знань у східній Галичині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Іван Зуляк // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 19 : «Просвіта» – оберіг незалежності та соборності України / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича HAH України. Відп. ред. Ярослав Ісаєвич, упоряд. : Феодосій Стеблій, Володимир Пашук. – Львів, 2010. – 784 с. – С. 151-159.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота