АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ «ПРАВОВОЇ ЕКОНОМІКИ» ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ДОСЛІДЖЕННІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЕКОНОМІКИ І ПРАВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ «ПРАВОВОЇ ЕКОНОМІКИ» ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ДОСЛІДЖЕННІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

04.10.2016 12:24

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Максименко Іван Андрійович, кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри економічної теорії, Університет Державної фіскальної служби України


На початку 90-х років, коли актуалізувалися ідеї створення правової держави, динамічний розвиток економічних відносин спонукав правову спільноту до включення в арсенал юридичної науки нових понять та постійних змін в політиці законодавства.

Юристи започаткували появу особливого наукового ракурсу дослідження взаємовідносин економіки і права, що оформляється в понятті «правова економіка». Остання вивчає теорію правової організації економіки, шляхи її удосконалення, закономірності розвитку правової діяльності [1, c.21].

Право стає особливим видом діяльності, за допомогою якого створюються та застосовуються обов’язкові норми і ненормативні (індивідуальні) юридичні засоби для забезпечення державним примусом упорядкованості виробничої, обмінної діяльності людей для досягнення необхідного результату [1, c.22].

Правова економіка розглядає економічні відносини, які вже набули завершеної (сталої) форми у взаємовідносинах між економічними суб’єктами.  Ці відносини потребують визначення правових меж та масштабів законодавчої діяльності щодо отримання необхідного результату в процесі здійснення цілеспрямованих економічних дій. 

Економічна поведінка завжди реалізується через вольові акти, через які персоналізуються індивідуальні права та обов’язки. Все це оформлюється в конкретну правову конструкцію, цілісність якої забезпечується певним рівнем законності, тобто здатністю всіх суб’єктів, що задіяні в економічній діяльності (в тому числі і посадових осіб) виконувати юридичні правила. Основною правовою формою економічних відносин стає договір (угода, правочин), який  «всерівно закріплений він законом або ні, - є вольовим відношенням, в якому відображається економічне відношення». Тому правова економіка вивчає механізм договірної організації (між окремими суб’єктами, так і органами законодавчої влади), а саме яким чином сторони угоди повинні реалізувати свої інтереси, одночасно не порушуючи інтереси інших суб’єктів.

Суб’єкти стають економічними агентами, коли вони вступають в певні договірні відносини (приміром, людина стає боржником тільки у відношенні до кредитора), що потребують дотримання спеціальних стандартизованих правилоформуючих умов. Тим самим договір стає способом розв’язання протиріч між приватними індивідуальними інтересами окремих суб’єктів та стандартизованими умовами організації їх економічних взаємодій. 

Основним критерієм правового оформлення різноманітних угод стає дотримання принципу справедливості. Право – це справедливість, що закріплена в нормах закону. Це означає, що доцільність «правильних» економічних дій виявляється на основі їх відповідності встановленим нормативним або ненормативним вимогам – закону чи договору. 

В економічній теорії права справедливість отримує різний характер. Це може бути:

 - процесуальна справедливість, що передбачає слідування раніше встановленим правилам та можливість брати участь в процесі їх встановлення;

 - корегуюча справедливість вимагає необхідність компенсувати втрати та збитки;

- договірна справедливість – означає необхідність строго дотримуватися раніше наданих обіцянок;

- кримінальна справедливість – це невідворотність покарання [2, c.16-17]. 

Крім зазначених вище критеріїв справедливості, що використовуються в різних сферах права, існує також поняття справедливості розподілу, що стосується принципів, які направляють розподіл благ.

Правова економіка як складова економічної теорії права ставить за мету визначення наскільки справедливим є виконання тих чи інших економічних зв’язків. Її основна увага сконцентрована на визначенні «нормального» та «правильного» функціонування економічних та господарських процесів відповідно до узагальнених стандартів.

В економічній теорії права ведуться дискусії з приводу розуміння понять «справедливість» і «ефективність». Зазвичай їх розглядають як протилежні поняття, однак є ситуації, коли ефективність прийнятих рішень співпадає зі справедливістю. В той же час ефективне правове рішення може і не бути справедливим, а справедливе рішення може бути неефективним [2, c.15-22].

Принципово важливим висновком з досліджень, що здійснюються в рамках економічного підходу до права, є доведена корисність економічного підходу для проведення правових реформ, поліпшення як окремих нормативних актів, так і всієї системи, що забезпечує їхнє проведення в життя.




Примітки:

1. Гриценко О. А. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / О.А. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. – С.18-24.

2. Одинцова М.И. Экономика права : учеб пособие / М. И. Одинцова. – М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2007. – 430 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота