ГЕНЕЗА ПОМСТИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ГЕНЕЗА ПОМСТИ

04.10.2016 15:37

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Юрків Юрій Богданович, здобувач кафедри кримінального права та процесу, Національна академія управління, м. Київ


Захист особистості від злочинних зазіхань, охорона її прав та свобод - обов'язок держави, що зафіксовано у ст. 3 Конституції України зазначено: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку визнано в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава взяла на себе обов’язок захищати життя людини від злочинних посягань. Крім того, у ст. 3 Загальної декларації прав людини «Кожна людина має право на життя…».Право на життя зафіксоване в ст. 27 Конституції України. 

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. у ст. 3 зафіксувала, що кожна людина має право на життя, волю й особисту недоторканність. І кожна людина має це право, без якої б те не було розбіжності, як-то: відносно раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового або іншого положення. 

Нині у суспільстві склалася соціальна напруга, кризові явища економіки, політиці, у сфері, зниження авторитету органів влади й управління позначились в зростанні злочинності, підвищення суспільної небезпечності окремих видів злочинів, як вбивство. Особливо небезпечний характер придбали організована злочинність, міжнаціональні конфлікти, тероризм, що супроводжуються насильством і загибеллю безневинних людей. Це підтверджує те, що злочинність  взаємопов'язані з усіма сторонами соціального життя суспільства.

Серед всіх злочинів проти особистості найбільшу небезпеку представляє, природно, навмисне вбивство. Воно зазіхає на життя людини - благо, що належить кожній людині від народження й дається їй тільки один раз. 

Родовим і безпосереднім об’єктом вбивства є життя особи. Життя особи – це особлива форма існування людини (людського організму), що характеризується цілісністю та здатністю до самоорганізації; це найважливіше благо, яке, в разі смерті людини, не може бути відновлено. 

Злочинність як соціальне явище має певні прояви помсти:

1. Етнічна агресія – винищення представників інших народів, які на думку основної маси населення можуть служити причиною їхніх бід і нещасть. В цьому плані можна пригадати різню вірменів в Нагірному Карабасі в колишньому СРСР в 80-х роках минулого століття на початку епохи «перебудови», яка  знову розпочинається ймовірно з тих самих причин, та історію деяких сучасних мусульманських культур. 

2. Соціальні революції. В цьому плані варто виділити такі соціальні відносини, за яких якась одна частина суспільства користується привілеями і благами за рахунок іншої. Тоді в цієї, пригноблюваної раніше, частини, з часом буде назрівати невдоволення і прагнення до відновлення справедливості, що обов’язково рано чи пізно виллється в бажання помсти і розправи. Класичним прикладом цього стала Велика Французька революція, яка почавши з відновлення соціальної справедливості щодо бідних, в кінці-кінців поглинула в горнилі помсти навіть і своїх творців. А проте і в нашій історії більшовицький терор 1919-1922 років був таким же проявом помсти – хай навіть тоді він ніяк офіційно й не декларувалося саме як помста. 

3. Психологія реваншу. До цієї категорії можна віднести таку суспільну ідеологію, яка закликає до відновленні справедливості вже не одну людину, чи їх групу, а фактично весь народ, об’єднаний цією спільною ідеєю. Але те, що для одних може виглядати як конче необхідний історичний акт, спрямований на відновлення справедливості, для інших може здаватися черговою спробою її порушення. Така «психологія реваншу» була характерною для німецького народу перед початком Другої Світової війни, яку він розглядав саме як механізм і можливість реваншу за поразку в війні Першій Світовій, не враховуючи проте того факту, що ініціатором першої війни теж в значній мірі, принаймні на думку інших народів, були все ті ж німецькі політики.  

Всі ці соціальні прояви помсти в тій чи іншій мірі стосуються і української історії. Так можна  пригадати наприклад історію визвольної війни періоду Богдана Хмельницького, у якого виник конфлікт з А. Конєцпольським, який в 1646 році знищив  його маєток в Суботові. Багато досліджень доводять, що однією з причин вказаної визвольної війни під керуванням Б.Хмельницького була помста А.Конецпольському та Речі посполитій, за розправу над маєтком в Суботові, що в подальшому породило боротьбу проти уряду Речі Посполитої та його адміністрації в Україні. Історичне протистояння українців іншим правлячим імперіям за свою територію. В сучасній європейській історії найяскравішим прикладом такого ж, як і колись, етнічного протистояння для нас стала  історія розпаду і поділу колишньої Югославії, Чехословаччина.  

А проте, говорячи про помсту як реакцію на агресію, необхідно виділити ще дві її характерних особливості – тривалість і соціальну стійкість. Бажання помсти дуже часто може зберігатись протягом достатньо довгого часу після нанесення індивіду шкоди – навіть місяців і років, іноді навіть стаючи основним сенсом її життя. Подібні випадки в своїх творах класично описував, відомим усім, прикладом, який яскраво ілюструє саме таку фатальну і фанатичну схильність до помсти протягом тривалого часу, став роман Олександра Дюма «Граф Монте-Крісто». Іншою цікавою особливістю помсти є її відносна соціальна стійкість, здатність до заміщення. Так в серії експериментів досліджуваних штучно ставили в становище фрустрації, після чого за якийсь час їм давали можливість причинити шкоду чи біль тому експериментатору, який, на їхню думку, і причиняв їм біль, про що сам факт такого завдання йому зворотної шкоди – їм обов’язково повідомляли. Це викликало в них такі фізіологічні реакції, які повністю відповідали всім ознакам, притаманним ситуаціям отримання насолоди і задоволення. Проте найцікавішим виявилося те, що ті з досліджуваних, які виявили найбільш яскраву виражену реакцію радості й насолоди, в наступному експерименті з завдання болі вже іншим досліджуваним, теж найбільш активно включалися в його проведення. Тобто сам факт отримання ними шкоди і можливості відімстити за неї, потім виступав таким чинником, що спричиняв їхню підвищену агресивність вже стосовно зовсім інших осіб. Як особливі чинники, що сприяють виникненню саме такої реакції на агресію, яку можна відносити до помсти, слід вважати і культуру та традиції народу, в т.ч. – і його релігійні вірування. З цієї точки зору в першу чергу слід виділити такий феномен, як кровну помсту – вона в історії людської цивілізації займає дійсно немаловажне значення, весь Старий Завіт Біблії, наприклад, рясніє подібними закликами: «Хто вдарить людину, і вона помре – той конче буде забитий А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий… А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його – той конче буде забитий. …А якщо станеться нещастя, то даш душу за душу, око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка (Книга Вихід, 21.12, 15, 16, 23). Очевидно в ті часи такий, фактично майже законодавчо закріплений, принцип помсти цілком явно асоціювався з уявленнями про відновлення справедливості. Тому основна суть такої чіткої регламентації що саме і за що повинно бути вчинено кривднику («відомщено»), очевидно полягала в тому, щоб не заборонити помсту взагалі, а тільки обмежити її – щоб не допустити подальшого наростання ворожнечі, так як вона, в принципі, могла повністю знищити якийсь окремий, ізольований етнос чи народ. Подальший розвиток світу – в основному під впливом християнства і філософської думки Європи, розвиток гуманізму – призвели до засудження помсти, але ще й досі вона залишається реальним діючим фактором в житті деяких кавказьких народів та в традиціях багатьох мусульманських культур. Цікаво також, що таке уявлення про помсту саме як про чи не єдину можливість відновлення справедливості ще й досі збереглося і в християнській міфології – наприклад в уявленнях про Ангела помсти. 

Отже, помстою можна вважати реакцію на агресію, а проте реакцію достатньо специфічну, враховуючи її відтермінованість в часі або її направленість на зовсім інших осіб. Пояснити такі її особливості іноді видається достатньо важким, а проте основна причина цього лежить прямо на поверхні – помста як реакція на агресію виникає лише тоді, коли безпосередня відповідь на цю агресію неможлива – в силу того, що суб’єкт, який завдав шкоди, є сильнішим фізично чи морально, чи в силу того, що така реакція може засуджуватися суспільством чи якось може вплинути на фізичний чи соціальний статус індивіда. В своїх простіших виявах такий вид реакції на агресію саме у вигляді помсти відомий і у тварин. Так щеня, яке в свій час зазнало агресивних дій від старшої і сильнішої за нього собаки, дуже часто ставши дорослим може захотіти відімститися своєму кривднику – відновлюючи таким чином своє попереднє становище, чи встановлюючи нове. Проте в більшості випадків складніші варіанти помсти – наприклад направлення її на інших осіб, замість кривдника, більш характерні саме для людини. Про подібну особливість помсти на прикладі невротиків – її направленість на зовсім інших осіб – говорив З.Фрейд в свої праці «Я і Воно», пригадуючи смішний анекдот «про те, як потрібно засудити до повішання одного з трьох сільських шевців на тій підставі, що єдиний сільський коваль здійснив злочин, який заслуговує смертної кари».

Крім того, сучасні події, які відбуваються в Криму та на Сході України, в якісь мірі  мають ознаки продовження проявів помсти, що підвищує суспільну небезпеку ( тяжкість) за суб’єктивною стороною такого виду злочину, як умисне вбивство вчинене за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК України).

Тому пропонуємо встановити помсту кваліфікованою ознакою та доповнивши ч.14 - вчинене на ґрунті помсти ст. 115 КК України, а також доповнивши п 14 - вчинене на ґрунті помсти ст. 67 – як обставини, які обтяжують покарання.  Таким чином, таке посилення кримінальної відповідальності дозволить запобігти убивствам, які готуються роками.




Література:

1. Історія України http://www.history.org.ua/

2. Кримінологія: Під ред. В.Д.Малкова. ЗАТ «Юстицинформ». 2006.

3. Книга З.Фрейд  «Я і Воно»: російською мовою видання «Мерани» м.Тбілісі  1991р. -5 с.

4. Книга Вихід, 21.12, 15, 16, 23 http://bible.ucoz.com/  

5. Кримінальний Кодексу України http://pravoznavec.com.ua/books/ ст.ст.67, 115 КК



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота