ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

08.11.2016 08:41

[Секція 2. Менеджмент]

Автор: Волошин Андрій Сергійович, студент, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»


Глобалізація і подальша інтернаціоналізація всіма процесами пов'язана з тим, що компанії шукають шляхи збільшення ефективності власної діяльності. В такому випадку переваги отримує те підприємство, яке може адекватно розподілити постійні і змінні витрати на географічний регіон, що охоплює велику територію. Завдяки цим процесам підприємства повинні ширше використовувати інформаційні технології, створюючи умови включення економічних одиниць-підприємств в сучасний світовий інформаційний потік. Сьогодні практично не викликає сумніву роль науково-технічного прогресу, завдяки якому поліпшується і оновлюється вся технологічна база виробництва у всіх сферах економіки, насамперед у промисловості. Актуальність цього виростає при використанні у промисловості, яка поступово переходить від традиційної орієнтації на експорт сировини, так і енергоресурсів до поступового і стабільному розвитку обробних галузей[4]. 

Серед основних вітчизняних дослідників варто відмітити Кузьміна О.Є. , Довбуша Р.А., Зозулю А.Л., Тарнавську Н.П. Барабася Д.О., Омельяненко Т.В. та Вакуленко А.В., які, власне, досліджували сутність понять «конкурентоспроможність підприємства». З-поміж зарубіжних науковців  варто зазначити видатних професорів зарубіжних вчених, як І. Ансофф, С. Глазьєв, Е. Денісон, Е. Ліндерт, Е. Менсфільд, М. Портер, Р. Солоу, Дж. Хікс, які присвятили свої дослідження питанням «стратегічної конкурентоспроможності» та «конкурентної переваги», описали конкурентне середовище та пояснили, як глобалізація та технологічні зміни його формують. Однак мало уваги присвячено дослідженню поняття «технологічна конкурентоспроможність підприємства» та процесу управління технологічною  конкурентоспроможністю підприємства.

У зв'язку з цим дослідження технологічної конкурентоспроможності підприємства та визначення шляхів її підвищення в умовах глобалізації є дуже актуальним питанням сьогодні. Науково-технічний прогрес прискорив введення  технологічної складової в діяльність господарських  об’єктів, що прагнуть підвищити ефективність своєї  діяльності, стати конкурентоспроможними на ринку  та максимізувати власні прибутки. Технологічна складова дає можливість активно  протидіяти зростаючій конкуренції на ринку. Високий технологічний рівень сприяє капіталізації підприємства, підвищенні його рентабельності, ліквідності, а отже і оборотності основних фондів. 

Технологічна конкурентоспроможність – це спроможність підприємства конкурувати на ринку за рахунок впровадження інновацій, наукових розробок,  винаходів, ноу-хау, нових способів чи методів виробництва та управління, що забезпечують створення на підприємстві унікального високотехнологічного  продукту чи послуги, яка в результаті стає тією конкурентною перевагою, що максимізує прибуток компанії та сприяє підвищенню рентабельності та ефективності її діяльності.

Швидка зміна технологій створює нові умови конкурентної боротьби в глобальному ринковому просторі. Л. Піддубна пропонує під технологічною конкурентоспроможністю підприємства розуміти «стан підприємницької діяльності, яка відображає здатність підприємства забезпечувати прибутковість головного напрямку його бізнесу на основі інноваційного розвитку та формування інноваційних (технологічних) переваг»[5, с. 7]. Р. Нарула і К. Вакелін у своїй роботі продемонстрували зв'язок між технологічною конкурентоспроможністю і прямими іноземними інвестиціями в економіку країни, таким чином спробувавши пояснити причини відставання темпів економічного зростання країн, які розвиваються[8].

Отже, з одного боку, технологічна конкурентоспроможність підприємства базується на володінні технологіями відмінностями від технологій конкурентів та здатності ними скористатися. Для утримання таких конкурентних переваг підприємство традиційно застосовує інструменти з арсеналу інтелектуального права та захисту конфіденційної інформації. З іншого боку, швидка зміна технологій сьогодні вже робить неможливим спокійне утримання технологічних конкурентних переваг і змушує підприємство до постійного пошуку нових інновацій. Таким чином управління технологічною конкурентоспроможністю стає найважливішою проблемою системи менеджменту підприємства в умовах сучасного глобалізованого суспільства.

На технологічну конкурентоспроможність впливає багато різноманітних факторів внутрішнього та  зовнішнього середовища діяльності підприємства. 

До внутрішніх факторів, належить, насамперед, рівень фінансування науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (далі – НДДКР) на підприємстві, що сприяє створенню та впровадженню інновацій, які забезпечують унікальність його пропозиції на ринку; кваліфікація персоналу, задіяного в НДДКР та освоєнні технологій; рівень матеріально-технічного забезпечення; організаційна інфраструктура; стратегія управління технологічною конкурентоспроможністю або технологічна стратегія; ціна та  якість продукції, розвиток ІКТ на підприємстві; методи управління тощо. Зовнішні фактори – це фактори, на які підприємство не може вплинути, до них належить, по-перше, законодавчо-правова база у сфері інноваційної та інвестиційної діяльності, а також регулювання підприємницької діяльності державою; по-друге, фінансування та інвестування в НДДКР з  боку держави та приватного сектору; інформаційна структура та її розвиток; якість системи освіти, що безпосередньо впливає на рівень підготовки та кваліфікацію працівників, задіяних в НДДКР; трансфер технологій, наявність ефективної мережі трансферу технології, тісна взаємодія з університетами, іншими інноваційними та дослідницькими структурами; рівень захисту прав інтелектуальної власності, що сприяє залученню інвестицій та активізації інноваційної діяльності[2].

Процес формування технологічної конкуренції на сучасному підприємстві можна розділити на декілька етапів.

1. Моніторинг конкурентного середовища та оцінка рівня технологічного розвитку в галузі та на ринку.

2 . Діагностика технологічної конкурентоспроможності підприємства та його основних конкурентів

3. Постановка цілей та вибір методу управління технологічною конкурентоспроможністю

4. Впровадження обраного методу управління технологічною конкурентоспроможністю підприємства

5. Оцінка ефективності обраного методу управління технологічною конкурентоспроможністю[7].

Для управління технологічною конкурентоспроможністю необхідний чіткий механізм, тобто сукупність усіх елементів, процесів, управлінських рішень та ресурсів, які, в свою чергу, взаємодіють та впливають один на одного, а також сприяють забезпеченню ефективності даного процесу та реалізації поставлених підприємством цілей та завдань. Для підвищення технологічної конкурентоспроможності підприємству необхідно ефективно управляти внутрішніми факторами, що впливають  на технологічну конкурентоспроможність[3].  Але для ефективного формування технологічної конкуренції серед представників українських підприємств необхідна підтримка на всіх рівнях. А саме:

1. Збалансовані національні програми розвитку науки і техніки з науково обґрунтованими пріоритетами, адекватними наявним умовам і можливостям, залежно від змін ситуації в країні. 

 2. Ефективний розподіл наукових сил і ресурсів, концентрація зусиль на декількох напрямках, де у українських підприємств є шанс зробити технологічний ривок. З цією метою потрібно грамотний бенчмаркінг світових досягнень в науці та бізнесі (в тому числі, патентної та інноваційної активності, створюваних технологій, фінансування розробок). 

3. Забезпечення готовності відповісти на зовнішні і внутрішні технологічні виклики шляхом формування адекватних нормативно-правових умов інноваційного розвитку українського бізнесу і науково-дослідної діяльності. 

4. Законодавче розподіл повноважень і відповідальності (за умови відповідного контролю) у прийнятті господарських рішень на всіх рівнях ієрархії. 

5. Підвищення якості управління на макро-, мезо - і мікрорівні. Розвиток і вдосконалення системи після вузівського навчання: підвищення кваліфікації і перепідготовки, а також поліпшення шкіл навчання менеджменту, в тому числі, інноваційного менеджменту. 

6. Значне державне фінансування науково-освітнього сектора та стимулювання бізнесу у витратах на НДДКР. 

7. Диференціація та диверсифікація державної фінансової підтримки (включаючи гарантії, субсидування плати за кредит і витрат по лізингу, допомога в злитті та поглинанні, приміром, у придбанні зарубіжних високотехнологічних компаній, що лідирують у галузі).

Отже, в  умовах прискореного науково-технологічного прогресу, переходу до шостого технологічного укладу та  розвитку інформаційної ери високий рівень технологічної конкурентоспроможності підприємства відіграє важливу роль в середовищі ринкової економіки, адже компаніям, що продають високотехнологічну продукцію, доступні нові ринки, споживачі, залучення інвестицій та швидка реакція на будь-які ринкові зміни. Недостатньо мати знання та технології, що дають конкурентну перевагу організації, необхідно також ефективно управляти технологічною конкурентоспроможністю.  Основною умовою підвищення якості управління та організації економіки і бізнесу, включаючи науково обґрунтований підхід до будь-яких видів новацій та регулювання ресурсів, головний з яких-це люди, тому подальше дослідження питань технологічної конкурентоспроможності сучасних українських підприємств  є перспективним напрямом подальших досліджень.




Перелік посилань:

1. Гармашова О. П. Інноваційна спроможність економіки України [Електронний ресурс] / О. П. Гармашова // Вісник СевНТУ. Серія «Економіка і фінанси». – 2013. – Вип. 138. – С. 37–46. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN /Vsntue_ 2013_138_8

2. Кузьмін О.Є. Управління міжнародную конкурентоспроможністю підприємства: Підручник / О.Є.Кузьмін, Н.І.Горбаль. – Львів: Компакт – ЛВ, 2005. – 304 с.

3. Мельникова В. І. Підвищення конкурентоспромож- ності як основа виходу України з економічної кризи [Електро- нний ресурс] / В. І. Мельникова, О. П. Мельникова // Фінансово- кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2014. – № 5. – С. 82–89. – Режим доступу : http://fkd.org.ua/article/ view/29696/26557

4. Нові погляди на сутність конкурентоспроможності підприємств / Н. П. Тарнавська, І. І. Макарова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – № 12 (115). – С. 57-66.

5. Піддубна Л. І. Технологічна конкурентоспроможність у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 08.06.02 «Підприємництво, менеджмент та маркетинг»/ Людмила Іванівна Піддубна . — Харків, 2002. — 20с.

6. Семенов В. М. Развитие технико-технологических инноваций как основа обеспечения конкурентоспособности промышленных предприятий // Вестник УГТУ-УПИ. Серия : Экономика и управление. - 2008. - № 5. - С. 67-77

7. Смоляр Л.Г. Трансфер технологій [текст] : навч.-метод. посіб- ник для вивч. дисц. / Л.Г. Смоляр, О.В. Кам’янська, К.О. Бояри- нова. – К., 2013. – 150 с.

8. Narula R. Technological competitiveness, trade and foreign direct investment/ Rajneesh Narula, Katharine Wakelin//Structural Change and Economic Dynamics. — 1998. — №9. — рр. 373–387.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота